АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     20 грудня 2006 року.
 
     Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
 
     головуючого судді: Косогор Г.О. суддів: Ткачук О.О.,  Iсаєвої
Н.В. при секретарі - Забалуєвій Г.М.
 
     розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  місті  Одесі
цивільну  справу  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_1   на   рішення
Iзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від  19  жовтня
2006 року по справі за позовом ОСОБА_2  до  ОСОБА_1  про  розподіл
майна подружжя, визнання права власності та вселення,
 
                           встановила:
 
     У травні 2006 року позивачка звернулася до суду з  зазначеним
позовом,  вказуючи  на  те,  що  з  1999  року  вона  проживала  з
відповідачем у фактичних шлюбних відносинах у  квартирі  АДРЕСА_1,
але у серпні 2000 року через поведінку її минулого  чоловіка  були
вимушені залишити квартиру,  для  чого  за  спільні  гроші  купили
будинок АДРЕСА_2, вказавши покупцем відповідача. У листопаді
 
     2000  року  зареєстрували  з  відповідачем  шлюб,   в   якому
знаходяться  до  наступного  часу.  Зважаючи  на  те,  що  будинок
АДРЕСА_2 знаходився практично в аварійному стані,  вони  збудували
цегляний паркан, замінили дах, виконали бетонні  роботи  у  дворі,
провели каналізацію,  зробили  кухню,  ванну  кімнату  та  туалет,
обладнали стелю, в кімнатах проклеїли шпалери та вкрили на підлозі
в кімнатах лінолеум, провели газ, всі роботи закінчили до весни
 
     2001 року, з оглядом на  що  просить  визнати  за  нею  право
власності на '/г частину будинку  АДРЕСА_2  без  реального  виділу
приміщень. Крім того, просить вселити її у будинок, оскільки після
її звернення до суду відповідач насильно виселив її з будинку.
 
     Відповідач позов не визнав.
 
     Рішенням Iзмаїльського міськрайонного суду  Одеської  області
від 19 жовтня 2006 року позов задоволено.
 
     Справа №22-6479 Категорія -34
 
     Головуючий у першій інстанції Жигулін C.M. Доповідач  Косогор
Г.О.
 
     Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину  будинку
АДРЕСА_2. Суд вселив ОСОБА_2 у будинок АДРЕСА_2.
 
     На дане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в  якої
просить  дане  рішення  суду  скасувати,  провадження  по   справі
закрити,  посилаючись  на  неправильне  застосування  судом   норм
матеріального та процесуального права.
 
     Судова   колегія,   заслухавши   доповідь   судді-доповідача,
перевіривши матеріали справи і  обговоривши  підстави  апеляційної
скарги, вважає за необхідне її відхилити.
 
     Відповідно до ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         апеляційний  суд
відхиляє апеляційну  скаргу  і  залишає  рішення  без  змін,  якщо
визнає, що суд першої  інстанції  ухвалив  рішення  з  додержанням
вимог матеріального і процесуального права.
 
     Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, районний суд виходив  з
того, що вважав достовірно встановленим факт придбання старого  та
такого, що потребує капітального будинку АДРЕСА_2 за спільні гроші
ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також факт проведення за час  знаходження  у
шлюбі сторонами  капітального  ремонту,  результатом  якого  стало
істотне збільшення вартості будинку внаслідок спільних трудових та
грошових затрат.
 
     Розглядаючи спір, судова  колегія  вважає,  що  районний  суд
повно і всебічно дослідив і оцінив  обставини  по  справі,  надані
сторонами докази,  правильно  визначив  юридичну  природу  спірних
правовідносин і закон, який їх регулює.
 
     Судом  встановлено,  підтверджено  матеріалами   справи,   що
сторони знаходились у фактичних шлюбних відносинах і 11  листопада
2000 року зареєстрували шлюб,  що  підтверджене  довідкою  НОМЕР_1
відділу реєстрації актів цивільного стану від 18 жовтня 2005  року
на підставі актового запису НОМЕР_2. Відповідач  не  заперечує,  а
свідки ОСОБА_3 Та ОСОБА_4. підтвердили  проживання  сторін  однією
сім"єю у квартирі АДРЕСА_1, яку  вони  вимушені  були  залишити  у
серпні  місяці  2000  року  через  поведінку  колишнього  чоловіка
позивачки.  Договором  купівлі-продажу  від  24  липня  2000  року
встановлений факт купівлі будинку між ОСОБА_5 та відповідачем.  За
поясненням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через фізичні вади продавця,
вони проводили укладання  договору  із  сторонами,  які  проживали
однією сім"єю та разом сплатили їм  належну  суму  грошей.  Свідки
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили що ремонт, в тому числі  і  проведення
газопроводу проводився і на період вересня 2004 року.
 
     На підставі наведеного судова колегія вважає, що  суд  першої
інстанції прийшов до правильного  висновку  про  те  що  позивачка
набула право власності на будинок  АДРЕСА_2  у  рівних  частках  з
відповідачем..
 
     Посилання апеляційної скарги на те, що  справа  розглянута  з
порушенням процесуального  права  не  можуть  бути  підставою  для
скасування правильного по суті і справедливого рішення.
 
     Крім того, апеляційна скарга не містить підстав, передбачених
законом для закриття провадження по справі.
 
     Iнші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і також
не дають підстав для висновку про неправильне  застосування  судом
першої інстанції норм матеріального чи процесуального  права,  які
призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
 
     Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317,  319  ЦПК  України
( 1618-15 ) (1618-15)
         судова колегія,
 
     ухвалила :
 
     Апеляційну скаргу ОСОБА_1  відхилити,  рішення  Iзмаїльського
міськрайонного суду Одеської  області  від  19  жовтня  2006  року
залишити без змін.
 
     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак
може бути оскаржена до Верховного Суду  України  на  протязі  двох
місяців після її проголошення.