АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати з
цивільних спраг.
апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого судді Свинцової Л.М.
Суддів Карташова О.Ю., Гаврилюка В.К.
При секретарі Ковальчук С.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні
апеляційного суду Луганської області в місті Луганську апеляційну
скаргу виконуючого обов'язки начальника відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в місті Стаханові
на рішення місцевого Стаханівського міського суду Луганської
області від 15 травня 2006 року у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у місті Стаханові про стягнення заборгованості
у страхових сумах,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням місцевого Стаханівського міського суду Луганської
області від 15 травня 2006 року були задоволені позовні вимоги
ОСОБА_1, та з відповідача на користь позивачки стягнуто одноразову
допомогу, нараховану її чоловікові - ОСОБА_2, у сумі 6650 грн..
заборгованість по щомісячним виплатам сум у відшкодування шкоди за
період часу з 1995 року-до 2001 року у розмірі 4291,72грн.
В.О. начальника відділення ВД Фонду СНВ України в місті
Стаханові не погодився з таким рішенням та звернувся до суду з
апеляційною скаргою, в якій просив ухвалене у справі рішення
скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних
вимог позивача.
У доводах апеляційної скарги відповідач посилався на те, що
за даними відповідача на 01.04.2001 року ніякої заборгованості по
виплатах сум у відшкодування шкоди чоловікові позивачки не було.
Суд першої інстанції безпідставно здійснив коригування суми
одноразової допомоги на коефіцієнт росту тарифної ставки.
За своє життя ОСОБА_2 не звертався до відповідача з приводу
сплати йому заборгованості у страхових виплатах. Відповідно до
ст.1219 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не може бути об'єктом спадкування
право на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
тобто дружина померлого потерпілого не мала підстав звертатися з
позовом про сплату їй заборгованості у страхових виплатах, які
належні її чоловікові у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, після
смерті ОСОБА_2
В порушення п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про
державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
суд безпідставно стягнув з відповідача
державне мито у сумі 109 грн.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції встановив, що
чоловік позивачки працював у ШБУ-3 міста Первомайська
IНФОРМАЦIЯ_1. Мав право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою
здоров'я від трудового каліцтва у розмірі 15%, за професійним
захворюванням 20%. Відшкодування шкоди йому було призначено
ОШБУ -3 наказом НОМЕР_1 від 18.08.1994 року. Йому також
призначалася одноразова допомога 856 грн.
Щомісячні страхові виплати ОСОБА_2 становили з 1 жовтня
2000року 150.51грн. безстроково.
Регресну справу на ім'я ОСОБА_2 було прийнято відповідачем
без заборгованості по
страхових виплатах та з 01.04.2001 року відповідач почав
виплачувати чоловікові позивачки щомісячні страхові платежі.
Проте залишилося несплаченим Первомайським ОШБУ одноразова
допомога у сумі 6650 грн. заборгованість по щомісячних платежах у
сумі 4291,72грн.
Ці суми заборгованості було передано до Фонду, тому що
Первомайське ОШБУ було ліквідоване без визначення правонаступника.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, обговоривши доводи
апеляційної" скарги, обгрунтованість та законність ухваленого у
справі рішення, вважає апеляційну скаргу відділення виконавчої
дирекції Фонду СНВ України у місті Стаханові обгрунтованою та
такою, що підлягає задоволенню, а ухвалене у справі рішення -
незаконним, необгрунтованим, яке підлягає скасуванню з ухваленням
нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки.
Як обгрунтовано вказує апелянт у доводах апеляційної скарги,
в матеріалах справи с довідка про розмір втраченого заробітку на
дату передачі регресної справи чоловіка позивачки, в якій
арбітражним керуючим ОСОБА_3 вказано на відсутність заборгованості
по страхових виплатах.
У матеріалах справа містяться довідки заборгованості по
страхових виплатах ОСОБА_2 від 23.01.2002 року, підписана ОСОБА_4
(а.с. 17), від 23.01.2002 року, підписана ОСОБА_4, в.о. директора
ШБУ 3,(а.с.18), від 15.02.2005 року (а.с.22), без дати (а.с.36)
від 14.08.1998 року (а.с.37), інші довідки, які суперечать акту
перевірки сум заборгованості по регресним позовам та одноразовій
допомозі потерпілим на виробництві ліквідованого підприємства ОШБУ
№3 від 04.04.2004 року, де вказано, що загальна сума
заборгованості потерпілим у регрес них виплатах та одноразовій
допомозі, яка була включена до ліквідаційного балансу ОШБУ №3,
розбігається з загальною сумою у довідках, де сума одноразової
допомоги значно збільшена. В архіві відсутні документами, що
підтверджують виплату нарахованих сум по кожному потерпілому.
Відсутні довідки на кожного потерпілого про суми заборгованості за
підписом ліквідатора ОСОБА_3, який зобов'язаний був підготувати
документацію на передачу заборгованості до відділення ВД Фонду СНВ
у місті Первомайську.
До суду апеляційної інстанції представником позивачки було
надано список заборгованості з одноразової допомоги робітників,
які працювали в АШБУ № 3, підготовані ОСОБА_3 для передачі у Фонд,
де вказано, що ОСОБА_2 було не доплачено суми у щомісячних
страхових виплатах та одноразова допомога. Але ці списки так і не
були передані до Фонду.
Суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, не дав оцінки таким
розбіжностям у наданих позивачкою документах, не обгрунтував
висновок про те, що у грудні 2001 року, коли ОШБУ №3 ще не було
ліквідоване, Фонд вирішив прийняти регресні справи потерпілих без
заборгованості, не послався на докази, якими підтверджувався такий
висновок.
ОШБУ №3, як видно з матеріалів справи, ліквідоване тільки у
квітні 2003 року.
Суд першої інстанції також не прийняв на увагу, що відповідно
до п.З ч.1 ст.1219 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не входять до складу
спадщини права та обов'язки, що нерозривно зв'язані з особою
спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а відповідно до п.4 ч.1
ст.1219 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
й право на допомогу або інші
виплати, встановлені законом.
Згідно з цим положенням діючого законодавства суд першої
інстанції не послався на закон. на підставі якого позивачка має
право стягнення з відповідача на свою користь заборгованості з
страхових виплат у відшкодування шкоди здоров'я її померлого
чоловіка після смерті його, не дала оцінку тим обставинам, що за
життя О СОБА_2 не звертався до відповідача та суду з такими
вимогами.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне
незаконне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове
про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 як безпідставних.
На підставі ст. 1219 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, керуючись ст.ст.
307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання України у місті Стаханові Луганської
області задовольнити.
Рішення місцевого Стаханівського міського суду Луганської
області від 15 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове про
відмову в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання України у
місті Стаханові про стягнення заборгованості у сумах страхових
виплат як безпідставних.
На рішення може бути подана касаційна скарга безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його
проголошення.