УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Дьоміної О.О.
Суддів - Мережко М.В., Данілова О.М.
При секретарі - Колесник Н.I.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві
цивільну справу за апеляційними скаргами ліквідаційної комісії
Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби
МНС України , Штабу Державної спеціальної (воєнізованої)
аварійно-рятувальної служби МНС України на рішення Iрпінського
міського суду Київської області від 12 липня 2006 р. по справі за
позовом ОСОБА_1 до Державної спеціальної
аварійно-рятувальної служби Міністерства з
надзвичайних ситуацій України, 3-я особа ОСОБА_2 про поновлення на
роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного
прогулу, стягнення коштів за листами непрацездатності, виплату
заробітної плати, надання чергових та додаткових відпусток,
відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи
апеляційної скарги, колегія суддів ,-
Встановила:
19 квітня 2006 р . ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби
МНС України (надалі ДСВАРС) . Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з
січня 2004 року за переведенням з Марганецького воєнізованого
гірничо-рятувального загону вона була призначена на посаду
начальника фінансово-економічного управління ГУ ДСВАРС МНС
України, і з нею був укладений контракт строком до 28 вересня 2007
року.
У лютому 2006 року позивачка зверталася з заявами про надання
невикористаних відпусток за 2005 рік (основної та додаткової),
відпустки за 2006 рік, допомоги на оздоровлення. Однак її заяви
задоволені не були.
20 березня 2006 року позивачці стало відомо про два листи
відповідача від 09 березня 2006 року та від 13 березня 2006 року,
в яких йшла мова про розірвання контракту.
Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 18 лютого
2006 року за п.8 ст. 36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, ст.. 16
контракту. Про цей наказ позивачці стало відомо від чоловіка 23
березня 2006 року.
Оскільки в цей час вона знаходилась на стаціонарному
лікуванні, вважає її звільнення незаконним а таким, що не
відповідає чинному законодавству.
Позивачка просить стягнути з відповідача середній заробіток
за час вимушеного прогулу, оплатити листи непрацездатності, надати
додаткову відпустку у зв"язку з навчанням з 05 квітня по 20 квітня
2006 року та оплатити її. Крім того, відповідач не надав їй
розрахункові листки за грудень 2005 року та лютий 2006 року, що
позбавляє її можливості встановити правильність нарахування їй
зарплати.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача
матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 3 731 грн., а також
моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
У травні 2006 року позивачка доповнила свої вимоги, просила
стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час
затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку на
підставі ст.116,117 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
У червні 2006 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги, просила
скасувати наказ ДСВАРС МНС України НОМЕР_1.
Рішенням Iрпінського міського суду Київської області від 12
липня 2006 р. позов задоволено частково. Визнаний незаконним наказ
НОМЕР_1, в зв"язку з ліквідацією установи ДСВАРС ,вважати ОСОБА_1
звільненою з посади начальника фінансово-економічного управління
ГУ ДСВАРС з 12 липня 2006 року по п.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, зобов"язано ліквідаційну комісію ДСВАРС виплатити
ОСОБА_1 6 745 грн 20 кп за період з 16 лютого по 04 квітня 2006
року за листами непрацездатності, за час вимушеного прогулу з 05
квітня по 12 липня 2006 року - 13 489 гр74 коп, за невикористану
відпустку - 6 132 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення- 3
539 грн, відшкодування моральної шкоди-= 6000 грн., внести
відповідні записи про підстави звільнення в трудову книжку ОСОБА_1
. Визнаний незаконним наказ від 28 квітня 2006 року № 86 к про
визначення кількості днів невідбутої відпустки.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали
апеляційні скарги, в якій просить рішення скасувати, посилаючись
на його незаконність, та ухвалити нове рішення, яким в позові
ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що з січня 2004 року
за переведенням з Марганецького воєнізованого гірничо-рятувального
загону позивачка була призначена на посаду начальника
фінансово-економічного управління ГУ ДСВАРС МНС України, і з нею
був укладений контракт спочатку строком на один, а в у вересні
2004 року строком до 28 вересня 2007 року.
З грудня 2005 року розпочались заходи по ліквідації установи
і попереджено про наступне звільнення у зв"язку із скороченням
штату.
Згідно наказів ДСВАРС МНС України від 14 грудня 2005 року №
183 та № 185 виданих на виконання вимог наказів МНС України від
18 жовтня 2005 року № 272 " Про удосконалення структури ДСВАС МНС
України" та інших , була утворена комісія для здійснення процедури
припинення юридичної особи ДСВАРС, що реорганізується.
У лютому 2006 року позивачка зверталася з заявами про надання
невикористаних відпусток за 2005 рік (основної та додаткової),
відпустки за 2006 рік, допомоги на оздоровлення. Однак її заяви
задоволені не були.
20 березня 2006 року позивачці стало відомо про два листи
відповідача від 09 березня 2006 року та від 13 березня 2006 року,
в яких йшла мова про розірвання контракту.
Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 18 лютого
2006 року за п.8 ст. 36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, ст.. 16
контракту. Про цей наказ позивачці стало відомо від чоловіка 23
березня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 14 грудня 2005
року по 05 квітня 2006 року позивачка знаходилась на лікуванні,
про що свідчать листи непрацездатності.
Згідно акту перевірки в ГУ ДСВАРС законності та цільового
використання коштів державного бюджету, виділених на проведення
аварійно-рятувальних робіт при надзвичайних ситуаціях від 25
листопада №04-23\41 , який став підставою для наказу НОМЕР_1 ,
вбачається, що відповідальними особами за фінансово-господарську
діяльність ГУ Штабу ДВГРС з правом підпису фінансових документів в
перевіряємому періоді були ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідальними особами за фінансово-господарську діяльність в ГУ
ДСВАРС в перевіряємому періоді були ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5,
ОСОБА_3, ОСОБА_4. Як вбачається з того ж акту, ОСОБА_1 включена до
складу тендерного комітету ДСВАРС. Будь-які посилання у вказаному
акті на те, що ОСОБА_1 виконує неналежно свої посадові обов"язкі
відсутні.
Припинення трудового договору з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення
чисельності або штату працівників (п.1.ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
).
У тих випадках, коли працівника було звільнено без законних
підстав або з порушенням установленого порядку, а поновити його на
роботі неможливо у зв"язку з припиненням діяльності установи, суд
згідно зі ст.. 240 -1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
зобов'язує
ліквідаційну комісію або власника(орган, уповноважений управляти
майном ліквідованої установи,а у відповідних
випадках -правонаступника) виплатити працівникові заробітну плату
за весь час вимушеного прогулу. Одночасно працівник визнається
таким, якого було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
у
зв"язку з ліквідацією установи. Таке рішення суд приймає як у разі
зміни позивачем вимог, так і тоді, коли вони не змінювалися -
відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
кожна сторона
зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 235 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
у разі
звільнення без законної підстави або незаконного переведення на
іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі
органом, який розглядає трудовий спір.
При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату
працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до 237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відшкодування
власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику
провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до
моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і
вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів, що позивачка
неналежно виконувала свої службові обов'язки, суд дійшов
правильного висновку про незаконне звільнення ОСОБА_1, і оскільки
в даний час установа знаходиться в стадії ліквідації, звільнив її
відповідно до вимог закону по п.1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відповідно до вимог, при звільненні працівників по п.1 ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, суд згідно зі ст.. 240 -1 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
зобов'язує ліквідаційну комісію або власника(орган,
уповноважений управляти майном ліквідованої установи,а у
відповідних випадках -правонаступника) виплатити працівникові
заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Правильними є висновки суду про задоволення вимог ОСОБА_1 в
частині стягнення сум за листами непрацездатності, матеріальної
допомоги на оздоровлення , компенсації за невикористану відпустку,
стягнення моральної шкоди.
За таких обставин, викладені в апеляційних скаргах доводи ,
колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами
справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і не
спростовують висновків суду.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи ,
постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального
права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.209, 303,307, 308, 313, 315,317, 319 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
Ухвалила
Апеляційні скарги ліквідаційної комісії Державної спеціальної
(воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України , Штабу
Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби
МНС України -відхилити.
Рішення Iрпінського міського суду Київської області від 12
липня 2006 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному
порядку протягом двох місяців.