УХВАЛА
Iменем України
2006р. грудня "19" дня колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в
складі:
головуючого: Неклеси В.I.
суддів: БратіщевоїЛ.А., Соколам Н. О.
при секретарі Бондаренко I. В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 05 червня
2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької
КЕЧ району, військової частини А-3283 про визнання права на
забезпечення жилим приміщенням.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
- позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2;
представники відповідачів:
військової частини А-3283 Сова Юрій Миколайович;
- Криворізької КЕЧ Преснюк Тетяна Iванівна, -
Встановила:
ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, до
відповідачів, начальника Криворізького гарнізону житлової комісії
військової частини А-3283, житлової комісії Криворізького
гарнізону, Криворізької КЕЧ району, посилаючись на те, що з 5
серпня 1977 року по ЗО серпня 1999 року проходив кадрову військову
службу в Збройних Силах України. У 1999 році звільнений за власним
бажанням.
29 вересня 1999 року житлова комісія військової частини 54208
згідно його заяви прийняла рішення про постановку його на
квартирний облік. 30 листопада
2
2004 року, після реорганізації військової частини А-2861 (у
яку була перейменована військова частина 54208) житлова комісія
військової частини А-3283 прийняла рішення про постановку його на
квартирний облік військовослужбовців та зарахування його в
загальну чергу на отримання жилої площі з 29 вересня 1999 року.
14 листопада 2005 року житлова комісія військової частини
А-3283 прийняла рішення про надання йому 1-кімнатної квартири ,
але начальник Криворізької КЕЧ району відмовив в узгодженні
рішення житлової комісії, а начальник Криворізького гарнізону не
затвердив це рішення з тих підстав, що у зв'язку з тим, що він не
має права на отримання жилої площі від Міністерства Оборони
України оскільки його звільнено в запас за власним бажанням і
повинен отримати житло від виконавчих комітетів місцевих рад.
У ході попереднього судового розгляду справи начальник
Криворізького гарнізону, житлова Комісія Криворізького гарнізону,
житлова комісія військової частини А-3283, були виключені із кола
відповідачів у справі, а військову частину А-3283 було притягнуто
до участі у справі як співвідповідача.
Згідно лозовому ОСОБА_1 просив визнати його право на
отримання жилого приміщення у порядку загальної черги за рахунок
фондів Міністерства Оборони України. Зобов'язати відповідачів
відновити перебування його та членів його сім'ї, починаючи з 29
вересня 1999 року на квартирному обліку військовослужбовців,
потребуючих поліпшення житлових умов у військовій частині А-3283,
надати йому і членам його сім'ї у порядку загальної черги житлову
площу відповідно встановленим нормам за рахунок фондів
Міністерства Оборони України.
Рішенням суду від 05 червня 2006 року у позові ОСОБА_1
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
та постановити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі
його позовні вимоги у зв'язку з невідповідністю висновків суду
обставинам справи внаслідок неправильного їх дослідження та
оцінки, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах
позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї,
колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з
наступних підстав.
Суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну
оцінку і відповідно до норм процесуального, матеріального закону,
обгрунтовано відмовив в позові.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 05
серпня 1977р. по 30 серпня 1999 року проходив кадрову військову
службу в Збройних Силах України.
з
З 29.09.1997р. перебував на квартирному обліку по списку
осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у військової
частини 54208, яка в подальшому перейменована в військову частину
А-2861, а після її реорганізації в військову частину А-3283.
Наказом заступника Міністра Оборони - Командувача Сухопутними
військами Збройних Сил України від 20 травня 1999 року НОМЕР_1,
позивача звільнено з військової служби в запас на підставі
підпункту "з" п.65 діючого на той час тимчасового положення про
проходження військової служби офіцерського складу, тобто за
власним бажанням і наказом командира військової частини А-2861 від
06 серпня 1999 року НОМЕР_2 позивача виключено зі списків
особового складу частини з 30 серпня 1999р.
Як вважає колегія суддів, суд першої інстанції вирішуючи
даний спір дійшов правильного висновку про те, що особливості
забезпечення житлом за рахунок фондів Міністерство Оборони України
військовослужбовців та окремих категорій звільнених в запас
військовослужбовців передбачені Законом України № 2011-12 "Про
національний і правовий захист військовослужбовців та членів їх
сімей" ( 2011-12 ) (2011-12)
від 20 грудня 1991р. (з подальшими змінами та
доповненями), а також Положенням про порядок забезпечення жилою
площею у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра
Оборони України від 03.02.1995 року № 12 (з подальшими змінами та
доповненями), суд першої інстанції правильно встановив про те, що
вищевказаним Законом та Положенням, не передбачають забезпечення
житлом і залишення на квартирному обліку для поліпшення житлових
умов, військовослужбовців які звільнилися з військової служби за
власним бажанням як позивач.
При цьому суд надав вірну оцінку ч. 9 ст. 12 Закону № 2011-12
( 2011-12 ) (2011-12)
і ч.4 раніше чинної редакції ст.12 Закону № 2011-12
( 2011-12 ) (2011-12)
; п.37 Положення, про те, що у вказаних нормах
зазначено виключений перелік категорій звільнених з військової
служби осіб, які можуть отримати житло за рахунок фондів
Міністерства Оборони і особи, звільнені, як позивач за власним
бажанням, до кола цих осіб не віднесені.
Доводи позивача про те, що висновки суду не відповідають
обставинам справи внаслідок неправильного їх дослідження та
оцінки, що судом неправильно застосовано норми матеріального
права, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Iнші доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, не
можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до
переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці і
відповідно до ч.I ст. 5 7 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
юридичного
значення для вирішення справи не мають.
За таких обставин колегія суддів для задоволення апеляційної
скарги та скасування рішення суду не вбачає.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо
повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по
справі, перевірив доводи і дав
4
їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає
вимогам закону. Суд не допустив порушення матеріального, або
процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування
рішення суду.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 308, 313-315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення
Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 05 червня
2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але
може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -Судді:
ЗГIДНО З ОРИГIНАЛОМ:
Доповідач -
(підпис) (підписи)
Л.А.Братіщева