УХВАЛА
Iменем України
19 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Дем"яносова М.В.
при секретарі Тума О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в
Центрально-Міському районі м. ГорлIвки Донецької області на
рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької
області від 17 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області
про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна
скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької
області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки
Донецької області від 17 жовтня 2006 року, яким частково
задоволені позовні вимоги позивача і на його користь з відповідача
в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 9 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування ставиться питання про скасування рішення
суду і відмову в задоволені позовних вимог через те, що факт
моральних страждань позивача не доведений, висновком МСЕК не
підтверджений. Висновок МСЕК є підставою для відшкодування
позивачеві матеріальної, а не моральної шкоди. Відповідачем
нараховані і сплачуються позивачу всі передбачені законодавством
соціальні виплати в повному обсязі. Крім того, Законом України
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена
дія статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають виплату моральної шкоди, тобто
правових підстав для стягнення суми моральної шкоди не існує.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з
1978 по 1995 роки, гірничим робітником очисного забою.
Під час роботи 27 грудня 1989 року з вини підприємства він
отримав трудове каліцтво - отруєння підземними газами, внаслідок
чого він втратив працездатність. Крім того, він отримав ряд
професійних захворювань - антракосілікатоз та емфізему легень.
Висновком МСЕК від 06.12.02р. йому було вперше встановлено стійку
втрату працездатності 30% у зв'язку з отруєнням хлорбензолом.
Висновком МСЕК від 15.02.2006 року при повторному обстеженні йому
було встановлено стійку втрату працездатності 60%, з них: у
зв'язку з професійним захворюванням - пневмоконіозом 30% та по
трудовому каліцтву 30% безстроково. Також він був визнаний
інвалідом III групи.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і
моральні страждання, він змушений постійно приймати лікарські
препарати, перебувати на амбулаторному та стаціонарному лікуванні,
із-за хвороби позбавлений можливості працювати і утримувати свою
сім'ю. Він залежить від погодних умов, які впливають на його стан
здоров'я. Це привело до повного порушення звичного образу життя.
Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну
шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 9
000 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню
не підлягає.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, а також з врахуванням рішення
Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом,
сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої
шкоди.
Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач
отримав трудове каліцтво і професійне захворювання. Висновком МСЕК
від 15.02.2006 року при повторному обстеженні йому було
встановлено стійку втрату працездатності 60%, з них: у зв'язку з
професійним захворюванням - пневмоконіозом 30% та по трудовому
каліцтву 30% безстроково. Також він був визнаний інвалідом III
групи.
Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і
небезпечних умов праці. Він втратив працездатність, що само по
собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім
того, він регулярно лікується у лікарнях, позивач відчуває біль,
обмежений у спілкуванні, що для людини є неприємним, таким, що її
дратує, засмучує, спонукає до моральних страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно
перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного
висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності
у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на
виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної
шкоди не доведений є безпідставними.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Центрально-Мїському районі м. Горлівки Донецької області
на те, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки
відповідно до п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, позовна
давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди,
завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодування
моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки
таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування
моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм
Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46
зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету,
кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не
включаються до складу Державного бюджету України. Суд також не
може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна
шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу
призначені інші виплати, передбачені законом.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і
наявності наслідків втрати працездатності, суд першої інстанції в
межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової
компенсації моральної шкоди позивача.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування не має. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304,307,308,314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Центрально-Міського
районного суду м. Горлівки Донецької області від 17 жовтня 2006
року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили
негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду
апеляційної інстанції законної сили.