УХВАЛА Iменем України
19 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в
складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Дем'яносова М.В.
при секретарі Тума О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м.
Красноармійську Донецької області на рішення Красноармійського
міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької
області, третя особа Державне підприємство "Красноармійськвугілля"
про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна
скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань в м. Красноармійську Донецької області на рішення
Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02
листопада 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги
позивачки і на її користь з відповідача в рахунок відшкодування
моральної шкоди стягнуто 10 000 грн.
В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування ставиться питання про скасування рішення
суду і відмові в задоволені позовних вимог через те, що факт
моральних страждань позивача не доведений, висновком МСЕК не
підтверджений. Висновок МСЕК є підставою для відшкодування
позивачеві матеріальної, а не моральної шкоди. Відповідачем
нараховані і сплачуються позивачу всі передбачені законодавством
соціальні виплати в повному обсязі. Крім того, Законом України
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
зупинена
дія статей Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають виплату моральної шкоди, тобто
правових підстав для стягнення суми моральної шкоди не існує.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала на
шахті Родинська ДП "Красноармійськвугілля" учнем машиніста
котельної установки з 23.11.2004р., аз 14.12.2004 року переведена
машиністом котельної установки 3 розряду.
5 березня 2005 року під час виконання трудових обов'язків з
позивачкою трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона
отримала травму ноги. Висновком МСЕК від 07.12.05р. їй було
встановлено втрату працездатності 30% у зв'язку із отриманою
травмою. Також вона була визнана інвалідом III групи.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і
моральні страждання, вона змушена постійно приймати лікарські
препарати, із-за хвороби повинна ходити з медичною тростиною. Це
привело до повного порушення звичного образу життя.
Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну
шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 10
000 гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
представника відповідача, позивачки і її представника, перевіривши
матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, а також з врахуванням рішення
Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від
нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом,
сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої
шкоди.
Суд встановив, що 5 березня 2005 року під час виконання
трудових обов'язків з позивачкою трапився нещасний випадок,
внаслідок якого вона отримала травму ноги. Висновком МСЕК від
07.12.05р. їй було встановлено втрату працездатності 30% у зв'язку
із отриманою травмою. Також вона була визнана інвалідом III групи.
Ушкодження здоров'я позивачки є наслідком травми, вина
підприємства складає 50%. Вона втратила працездатність, що само по
собі підтверджує наявність моральних страждань позивачки. Крім
того, позивачка відчуває біль, ходить з тростиною, що для людини є
неприємним, таким, що її дратує, засмучує, спонукає до моральних
страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно
перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного
висновку про те, що позивачка надала суду достатньо доказів
наявності у неї моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я
на виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної
шкоди не доведений є безпідставними.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Красноармійську Донецької області на те, що позивачка
також на 50% винна в нещасному випадку, а суд це не врахував.
Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким зупинена дія норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх
сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до
вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду
відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок
Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного
випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Суд
також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що
моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що
позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілої і
наявності наслідків втрати працездатності, суд першої інстанції в
межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової
компенсації моральної шкоди позивачки.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його
скасування не має. Доводи апеляційних скарг не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304,307,308, 314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Красноармійського
міськрайонного суду Донецької області від 02 листопада 2006 року
залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили
негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду
апеляційної інстанції законної сили.