УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в
складі:
головуючого Микитюк О.Ю.
суддів Косигіної Л.М.,
Жигановської О.С
при секретарі Нечипоренко I.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі
справу за позовом
ОСОБА_1 до Комунальної установи "Центральна районна
лікарня" Житомирської районної ради (треті особи: головний
лікар Комунальної установи
"Центральна районна лікарня" ОСОБА_2, Управління охорони
здоров'я
Житомирської області, Житомирський обласний центр
медико-соціальної експертизи) про
визнання недійсною відмови у прийнятті на роботу,
зобов'язання допустити до виконання
роботи, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду від 25 жовтня 2006
року,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив
визнати незаконною відмову Комунальної установи "Центральна
районна лікарня" Житомирської районної ради від 03 лютого 2006
року у прийнятті його на роботу на посаду лікаря-невролога,
зобов'язати головного лікаря даної установи ОСОБА_2 допустити його
до виконання роботи лікаря-невролога. В додатковій позовній заяві
просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в
розмірі 10000 грн. В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 20
грудня 2005 року начальник Управління охорони здоров'я
Житомирської області видав наказ, яким зобов'язав головного лікаря
Житомирської центральної районної лікарні зарахувати його на
посаду лікаря-невролога. Даний наказ виконаний не був, внаслідок
чого порушені трудові права позивача і йому заподіяна моральна
шкода.
Рішенням Житомирського районного суду від 25 жовтня 2006 року
в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і
ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі,
посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Встановлено, що за своєю освітою і кваліфікацією позивач є
лікарем-неврологом. Наказом начальника Управління охорони здоров'я
Житомирської області від 20 грудня 2005 року головного лікаря
Житомирської центральної районної лікарні зобов'язано зарахувати
ОСОБА_1 на посаду лікаря-невролога в даному закладі. Проте, даний
наказ не має правового значення для вирішення спору, оскільки
відповідач - це комунальна установа Житомирської районної ради,
яка діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням 25 сесії 4
скликання Житомирської районної ради від 20.12.2005 року. Пунктом
6.4. Статуту передбачено, що прийняття працівників на роботу
(укладення договорів, контрактів з працівниками), у тому числі
заступників, керівників
2 окремих підрозділів, філій, головного бухгалтера, є
компетенцією головного лікаря Комунальної установи "Центральна
районна лікарня" Житомирської районної ради.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2006 року голова
Житомирської райдержадміністрації затвердив зміни штатного розпису
згідно наказу по Житомирській центральній районній лікарні
НОМЕР_1, згідно яких скорочена посада лікаря-невропатолога
поліклінічного відділення і введена посаді лікаря-анестезіолога
відділення анестезіології та інтенсивної терапії. На двох посадах
лікаря-невролога, які залишились, з 1995-1996 років працюють
ОСОБА_3 та ОСОБА_4
18 січня 2006 року ОСОБА_1 подав на ім'я головного лікаря
ОСОБА_2 заяву про письмове обгрунтування відмови у прийнятті на
роботу на посаду лікаря-невролога. Доказів на підтвердження того,
що він до цієї дати звертався до відповідача з питання укладення з
ним трудової угоди позивач не надав. 03 лютого 2006 року ОСОБА_1
отримав письмову відповідь надану заяву.
ЗО березня 2006 року ОСОБА_1 за підписом заступника
начальника Управління охорони здоров'я Житомирської області надана
відповідь про неможливість працевлаштувати його на посаду-лікаря
невролога в зв'язку з перепрофілюванням цієї посади.
Відповідно до ч.I ст.21 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий
договір є угода між працівником і власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою
працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою
з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець
зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. За
змістом даної норми працівник укладає трудовий договір особисто.
Враховуючи, що ОСОБА_1 особисто звернувся до відповідача з
питання щодо укладення трудового договору 18 січня 2006 року,
після того як відбулось скорочення вільної посади лікаря -
невропатолога, суд першої інстанції зробив правильний висновок про
відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання незаконною
відмови у прийнятті на роботу і похідних від неї вимог. Доводи
апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення постановлено із дотриманням норм матеріального і
процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст, 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 319, 324,
325 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Залишити без змін рішення Житомирського районного суду від 25
жовтня 2006 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.