РIШЕННЯ
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     14 грудня 2006року
     Судова  палата  в   цивільних   справах   Апеляційного   суду
Кіровоградської області в складі:
     Головуючого : Кіселика С.А
                                суддів : Франко В А , Суржика М.М.
                                       при секретарі Тітенко Л.В.,
   розглянула  у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді
                                                цивільну справу за
        апеляційною  скаргою  ВАТ  *Долинський  птахокомбінат*  на 
                                               рішення  Долинського
   районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2006року,
                           ВСТАНОВИЛА:
     В серпні 200броку  до  суду  з  позовом  до  ВАТ  *Долинський
птахокомбінат* про  поновлення  на  роботі,  стягнення  середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди  звернулась
ОСОБА_1.
     Рішенням  суду  позов  було  задоволено   частково,   визнано
недійсним Наказ про звільнення позивачки (далі  Наказ),  поновлено
її на роботі, стягнуто  740.46грн.  середнього  заробітку  за  час
вимушеного прогулу та 1000грн. моральної шкоди
     Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що
висновки  суду  не  відповідають  фактичним   обставинам   справи.
Зокрема, не  погоджуються  з  посиланням  суду  на  неправильність
виданого Наказу, що судом не взято до  уваги,  що  профкомом  дано
згоду на звільнення позивачки,  при  постановленні  рішення  судом
порушені принципи всебічності та  повноти.  Просили  рішення  суду
скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити.
     Заслухавши  доповідача,   дослідивши   доводи   апеляції   та
матеріали справи  колегія  судців  дійшла  висновку,  що  апеляція
підлягає задоволенню частково.
     Колегія суддів вважає, що судом 1-ої  інстанції  на  підставі
досліджених доказів правильно встановлено, що позивачка  працювала
на посаді IНФОРМАЦIЯ_1. 28 травня 2006 року вона в приміщенні каси
з боку невстановлених осіб отримала тяжкі  тілесні  ушкодження,  в
наслідок  чого  була  госпіталізована  до   Долинської   ЦРЛ,   де
знаходилась з 28 травня  2006  року  по  23  червня  2006  року  з
діагнозом  :  перелом  тім*яної  кістки,  ушиб  головного   мозку,
ушиблені рани голови, крім того,  було  викрадено  кошти  ВАТ.  За
даним фактом була порушена кримінальна справа. З приводу отримання
тілесних ушкоджень було складено акт форми Н-1. 12 липня 2006 року
профкомом ВАТ було дано згоду на звільнення позивачки і Наказом по
ВАТ  НОМЕР_1 в цей же день її було звільнено на підставі п.2 ст.41
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
         (за втрату довір*я ).
     Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ої інстанції,
що відповідачем не доведено - в чому полягає недовіра з  боку  ВАТ
до   позивачки,   яка   слугувала   підставою   для    звільнення.
Безпідставними знаходить колегія  суддів  твердження  представника
відповідача стосовно того, що Наказ  конкретизований,  причиною  і
умовами,  які  сприяли  скоєнню  злочину,  є  порушення   трудової
дисципліни та злочинно-халатне відношення  до  товаро-матеріальних
цінностей, допущеними позивачкою 28 травня 2006 року, а  тому  ВАТ
не може в подальшій роботі довіряти позивачці. Відповідно до вимог
п.2 ст.41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
        , суд може визнати  обгрунтованим
звільнення з підстав втрати довір*я, якщо працівник вчинив  умисно
або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним
органу підстави для втрати довір*я.  Як  вбачається  з  матеріалів
справи, позивачка змушена була порушити свої трудові  обов*язки  у
зв'язку з тим, що на неї був здійснений напад  з  спричиненням  їй
тілесних ушкоджень, тобто, під фізичним впливом.
     Крім  того,  помилковою   вважає   колегія   суддів   позицію
відповідача стосовно правильності проведення  засідання  профкому,
оскільки відповідно  до  вимог  ст..43  КЗпП  України  ( 322-08 ) (322-08)
        ,
присутність працівника на засіданні профкому при розгляді  подання
власника про звільнення є обов'язковою, а виключення можливе  лише
за письмовою  заявою  працівника.  В  матеріалах  справи  відсутні
докази того, що  позивачка  була  повідомлена  про  день  розгляду
подання, присутня при розгляді подання не була, заяви про  розгляд
подання в  її  відсутність  не  подавала.  Тому  рішення  профкому
колегія суддів вважає нелегітимним.
     Не найшли свого підтвердження  доводи  апелянта,  що  рішення
суду грунтується на
     показах позивачки, і не взято до уваги пояснень і  заперечень
проти позову з боку
     відповідача, оскільки порушень судом 1-ої інстанції вимог ч.2
ст.57 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         колегією суддів не встановлено.
     На підставі викладеного, колегія  погоджується  з  висновками
суду в частині визнання недійсним Наказу про звільнення позивачки,
поновлення її на роботі, стягненні 740.46грн. середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
     Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновком  суду
про стягнення  1000грн.  моральної  шкоди  на  користь  позивачки,
оскільки в рішенні суду такі висновки необгрунтовані.
     Як  пояснила  апеляційному  суду  позивачка,  моральна  шкода
полягає в порушенні її  трудових  прав,  пов'язаних  з  незаконним
звільненням; знаходженні на лікарняному у зв'язку із  спричиненням
тілесних ушкоджень, а також те, що відповідач не приділив їй уваги
і не  надав  матеріальної  допомоги  під  час  її  знаходження  на
стаціонарному лікуванні; втрати авторитету серед працівників ВАТ.
     Відповідно до вимог ч.1  ст.237-1  КЗпП  України  ( 322-08 ) (322-08)
        ,
відшкодування власником або уповноваженим  ним  органом  моральної
шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його  законних
прав призвели до моральних страждань, втрати  нормальних  життєвих
зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль  для  організації
свого життя.
     Факт   порушення   відповідачем   законних   прав   позивачки
встановлений, а тому  колегія  суддів  приймає  до  уваги  те,  що
позивачці  необхідно  докласти   зусиль   для   поновлення   свого
авторитету між колегами по роботі, і виходячи з засад виваженості,
справедливості та розумності, вважає правильним встановити  розмір
моральної шкоди в сумі 200грн..
     Згідно  вимог  п.п.З  ч.1  ст.309  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,
підставами  для  скасування  рішення  суду  першої   інстанції   і
ухвалення нового  рішення  або  зміни  рішення  є  невідповідність
висновків суду обставинам справи.
     Тому рішення суду належить скасувати, змінити його, і позов в
частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
     На підставі  ст..237-1  КЗпП  України  ( 322-08 ) (322-08)
        ,  керуючись
ст.ст.307,309,313,314,316   ЦПК   України   ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,   колегія
суддів,-
     ВИРIШИЛА:
     Апеляцію   задовольнити   частково.    Рішення    Долинського
районного суду від 08 вересня 2006 року скасувати.
     Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
     Визнати  недійсним  Наказ  НОМЕР_1   голови   правління   ВАТ
*Долинський птахокомбінат * про звільнення IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1.
     Поновити ОСОБА_1 на  посаді  IНФОРМАЦIЯ_1  ВАТ  *  Долинський
птахокомбінат *.
     Стягнути з ВАТ  *  Долинський  птахокомбінат  *  740  (сімсот
сорок)грн..46коп. середнього заробітку за час  вимушеного  прогулу
та 200(двісті)грн. моральної шкоди
     Стягнути з ВАТ * Долинський птахокомбінат* на користь держави
51 (п'ятдесят одну)грн.. судового збору  та  30(тридцять)грн..  за
інформаційно-технічне забезпечення.
     Рішення  може  бути  оскаржено  до  Верховного  Суду  України
протягом двох місяців з моменту проголошення.