АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТI
Справа № 22ц-2185 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: з інших Ребрина К.Г.
правовідносин Доповідач в апеляційній
Iнстанції Магда Л.Ф.
РIШЕННЯ IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Храпка В.Д.
суддів Магди Л.Ф. Сіренка Ю.В.
при секретарі Авласовій М.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного
суду від 11 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, про скасування
нотаріального напису, вчиненого за заявою відповідачки,
встановила:
ОСОБА_1 22 червня 2005 р. звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, про скасування
нотаріального напису, вчиненого за заявою відповідачки. В позовній
заяві вказував, що 27 грудня 2001 р. приватний нотаріус Уманського
міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчила безстроковий
договір займу на 23625 грн., укладений між ним та ОСОБА_2. Згідно
з цим договором гроші підлягають поверненню в тримісячний строк
після попередження про повернення боргу.
Однак відповідачка не попереджала позивача про повернення
боргу, а 23 травня 2004 р. звернулася в суд з позовом про
стягнення боргу.
20 серпня 2004 р. приватний нотаріус ОСОБА_3 на підставі
заяви відповідачки вчинила виконавчий напис на суму 23925 грн.,
включивши до суми стягнення 300 грн. затрат по вчиненню
нотаріального напису. З 20 серпня 2004 p. цей виконавчий напис
знаходиться на виконанні в Уманському міському відділі виконавчої
служби., про що позивач дізнався лише після виклику державного
виконавця.
Виконавчий напис вчинено з порушення норм чинного
законодавства, без надання ОСОБА_2 необхідних документів і в той
час, коли в провадженні суду вже перебувала на розгляді цивільна
справа за позовом відповідачки про стягнення боргу.
В зв'язку з наведеним позивач просив суд скасувати виконавчий
напис нотаріуса від 20 серпня 2004 р.
Справа неодноразово розглядалася судовими інстанціями.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 11 жовтня 2006 р. в
задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
На погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну
скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення
нового рішення по суті його вимог з тих підстав, що суд дав
неналежну оцінку зібраним у справі доказам його висновки не
відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти доводів
апеляційної скарги відповідачки та третьої особи, вивчивши
матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення
суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді
першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що
апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення
суду повинно бути скасовано і по справі ухвалено нове рішення про
часткове задоволення позову ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про скасування
виконавчого напису, суд виходив з того, що цей виконавчий напис
вчинено нотаріусом з дотриманням вимог закону, зокрема вимог Гл.
14 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
При цьому судом не були враховані роз'яснення, що містяться у
п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову
практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх
вчиненні" ( v0002700-92 ) (v0002700-92)
, яким передбачено, що правильність
вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оспорена
боржником в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд
скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі
їх обгрунтованості -постановляє рішення про скасування виконавчого
напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми
боргу.
Згідно з ч. 7 ст. 50 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ) (3425-12)
спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній
дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про
визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не
підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення
стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за
позовом боржника до стягувача.
З матеріалів справи вбачається, що спір з приводу стягнення
суми боргу розглянутий судом з постановлениям рішення від 28
вересня 2005 р., за яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнута
сума боргу за договором позики від 27 грудня 2001 р. Рішення суду
набрало чинності і звернуто до виконання, що підтвердила ОСОБА_2
під час розгляду справи в апеляційному суді.
Отже, зважаючи на те, що сума боргу на користь ОСОБА_2
стягнута за рішенням суду, яке звернуто до виконання і виконавчий
лист перебуває на виконанні у державній виконавчій службі,
виконавчий напис, вчинений нотаріусом на ту саму суму боргу
повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 50 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
,
ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення
Уманського міськрайонного суду від 11 жовтня 2006 р. скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування виконавчого напису
нотаріуса задовольнити частково.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом
ОСОБА_3 20 серпня 2004 р. про пропозицію стягнення боргу в сумі
23925 грн. за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 27
грудня 2001 p., таким, що не підлягає виконанню.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку
протягом двох місяців.