-Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-1226/2006р. Головуючий у першій
інстанції Проценко 0.I.
Категорія 5 Доповідач у апеляційній
інстанції Колбіна Т.П.
Р I Ш Е Н Н Я IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 року колегія судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.
суддів - Колбіної Т.П., Харченко М.С.,
при секретарі - Благовідові А.В.,
за участю - позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
представника ради опіки та піклування - Балдига Т.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду Ленінського
району м. Севастополя від 11 вересня 2006р. по цивільній справі за
позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа - рада опіки та піклування
Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, про
розподіл спільного майна та визнання права власності на 1/3
частину квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2004р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_1, і уточнивши позовні вимоги просив розділити спільне
подружнє майно та визнати за ним право власності на Ч частину
квартири АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана квартира придбана
ними у 1996р. під час шлюбу і є спільною власністю. Вказує, що при
придбанні квартири вона була оформлена в часткову власність на
відповідачку та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, чим порушені його
права. Вважає, що йому, відповідачці та їх неповнолітньому сину
повинно бути виділено у власність по 1/3 частині спірної квартири
кожному.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від
11 вересня 2006р. позов ОСОБА_3 задоволений. Постановлено
розподілити спільно нажите майно подружжя, визнавши за позивачем
право власності на 1/3 частку спірної квартири, змінивши частку
ОСОБА_1 та неповнолітнього ОСОБА_4 з 1/2 до 1/3 частки. Вирішено
питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати у
зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального
права. Вказує, що спірна квартира була придбана після продажу
іншої квартири, яка належала їй та неповнолітньому ОСОБА_4 на
праві спільної часткової власності. Дані обставини, на думку
відповідачки, суд належно не оцінив, та безпідставно зменшив
частку неповнолітньої дитини у спірній квартирі.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача,
пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, дослідивши
матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає,
що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Ухвалюючи рішення про розподіл спільно нажитого майна
подружжя, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира
була придбана у період шлюбу сторін, а тому є спільною сумісною
власністю подружжя.
З такими висновками судова колегія погодитись не може, в
зв'язку з тим, що вони протиречать матеріалам справи та нормам
матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції сторони по справі
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились у шлюбі (а.с. 9-11). В період шлюбу
у 1996р. сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1, право
власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 та неповнолітнім сином
сторін ОСОБА_4 - по 1/2 частини за кожним.
Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що
є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка
майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визнано
домовленістю між ними або шлюбним договором.
Однак при ухваленні рішення судом першої інстанції не
правильно виділена частка майна (спірної квартири), яка входить до
спільно нажитого майна подружжя.
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
(а.с. 26)відповідач ОСОБА_1 придбала 1/2 частку квартири, яка
зареєстрована за нею на праві власності, інша 1/2 частка квартири
зареєстрована за неповнолітнім ОСОБА_4, та не входить в частку
спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином до спільної сумісної власності подружжя входить
1/2 частка квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 і відповідно до
вимог ст. 70 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
повинна бути
поділена між сторонами в рівних долях, а саме по 1/4 частки
квартири кожному.
Iнші доводи апеляційної скарги колегія суддів не може
прийняти до уваги, в зв'язку з тим, що вони спростовуються
матеріалами справи.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що апеляційна
скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 303-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, судова
колегія, -
ВИРIШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення
місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 11 вересня
2006р. скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити
частково. Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на 1/4
частку спірної квартири за кожним. В іншій частині позову
відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до
Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня вступу в
законну силу ухвали апеляційного суду.