УХВАЛА
Iменем України
14 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області
в складі:
головуючого Турової О.М.
суддів Шевченко В.Ю.,
Могутової Н.Г.
при секретарі Миснянко М.П.
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Полункіной Т.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в Петровському районі м. Донецька на рішення
Петровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань України в Петровському
районі м. Донецька про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань
України в Петровському районі м. Донецька звернулось до
апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Петровського
районного суду м. Донецька від 26 жовтня 2006 року, яким позовні
вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в Петровському районі м. Донецька про
стягнення моральної шкоди були задоволені частково у розмірі 6000
грн.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань
України в Петровському районі м. Донецька просить скасувати
рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у
задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні представник відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань України в Петровському
районі м. Донецька доводи апеляційної скарги підтримав і просив
скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити
позивачу у задоволенні позовних вимог, бо суд дав невірну оцінку
моральним стражданням позивача, не встановив факт спричинення йому
такої шкоди.
Позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення
суду першої інстанції залишити без змін.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено,
що позивач тривалий час перебував у трудових відносинах з
підприємствами вугільної промисловості, під час роботи
неодноразово був травмований. Висновком МСЕК від 21.06.2006р. йому
встановлено стійку втрату працездатності 70% на строк до
21.06.2007 р. за сукупністю: 25% за травмою 1.04.1987р., 25% за
травмою 29.01.1990р., 20% по травмі 17.03.2006р. і встановлена
третя група інвалідності. Позивачу у зв'язку з отриманими травмами
завдано моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені
у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга
підлягає відхиленню з таких підстав.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим
особам моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї
шкоди. Зазначені норми не містять яких-небудь інших додаткових
умов щодо відшкодування моральної шкоди.
В п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004
р. №1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні
потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від
ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому
моральні і фізичні страждання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту
заподіяння позивачу моральної шкоди спростовуються матеріалами
справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач тривалий час
перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної
промисловості, під час роботи неодноразово був травмований.
Висновком МСЕК від 21.06.2006р. йому встановлено стійку втрату
працездатності 70% на строк до 21.06.2007 р. за сукупністю: 25% за
травмою 1.04.1987р., 25% за травмою 29.01.1990р., 20% по травмі
17.03.2006р. і встановлена третя група інвалідності.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений
висновком МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної
працездатності, поясненнями позивача, медичними документами.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для
визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно
висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий
висновок МСЕК відповідно до вимог ст.ст. 34 п. З Закону необхідний
у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на
відшкодування моральної шкоди, суд урахував, що в наслідок
виробничої травми позивачу завданий фізичний біль, не може вести
звичайний спосіб життя, потребує постійного лікування, що призвело
до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього
додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням
вимог ч. З ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
визначив таке відшкодування в розмірі 6000 грн.
Визначена судом сума відповідає характеру та ступеню
моральних страждань позивача, конкретним обставинам справи,
підстав для її зменшення не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для
висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального закону призвело або могло призвести до
неправильного вирішення спору.
Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані усі
обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і
суд обгрунтовано частково задовольнив позов ОСОБА_1
Згідно із статтею 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване
правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише
формальних міркувань.
За таких обставин рішення суду відповідає встановленим
обставинам, нормам матеріального права, підстави для його
скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань України в Петровському районі м. Донецька
відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 26 жовтня
2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.