РIШЕННЯ
Iменем України
12 грудня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Базовкіної Т.М.,
Мурлигіної О.Я., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· представника позивача Сафронова Ю.I.,
· відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві
цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського
районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2006 року
за позовом Миколаївської обласної кредитної спілки " Флагман
" (далі - МОКС "Флагман") до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 р. МОКС "Флагман" звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позивач зазначав, що 7 травня 2004 р. з відповідачем були
укладені договір кредитної лінії НОМЕР_1 строком на 12 місяців і
додаткова угода НОМЕР_2, а 2 червня 2004 р. додаткова угода
НОМЕР_3 на загальну суму 14 000 грн. 11 серпня 2004 р. з
відповідачем був укладений другий кредитний договір НОМЕР_4 на
5500 грн. строком на 12 місяців. Плата за користування кредитами
складала 0,1973 % від фактично залишеної суму боргу за кожний день
користування кредитом. Кредит та нараховані відсотки відповідач
повинен був сплачувати згідно доданих до договорів графіків.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань за договорами, то
заборгованість складає за першим договором 52857 грн. і за другим
договором 23150 грн.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11
жовтня 2006 р. стягнено на користь МОКС "Флагман" з ОСОБА_1 52 857
грн. 27 коп. заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 і 23
150 грн. 69 коп. заборгованості за кредитним договором НОМЕР_4 від
11 серпня 2004 p., 760 грн. 08 коп. витрат по сплаті судового
збору і ЗО грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного
забезпечення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і
направити справу на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що
суд задовольнив позов КО "Исток-4", який не має ніякого відношення
до спору, не врахував те, що він неодноразово звертався до
позивача в зв'язку з неможливістю погашати кредит з поважних
причин про розірвання договору і звернення стягнення на заставлене
майно. Крім того, вважає незаконним стягнення з нього 3% річних,
які не передбачені договором.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити
рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши
матеріали справи і перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково
із наступних підстав.
Встановивши, що ОСОБА_1 порушив умови укладених з МОКС
"Флагман": 7 травня 2004 р. договору кредитної лінії НОМЕР_1,
додаткових угод до нього НОМЕР_1, НОМЕР_3 кредитного договору
НОМЕР_4, несвоєчасно здійснював щомісячне погашення кредитів та
відсотків, суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідач
повинен виплатити заборгованість за кредитними договорами і
додатковими угодами.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що він
неодноразово звертався до позивача в зв'язку з неможливістю
погашати кредит з поважних причин про розірвання договору і
звернення стягнення на заставлене майно, не можуть бути прийняті
до уваги, оскільки відповідач не надав доказів цього, а також
згідно умов кредитних договорів розірвання їх є правом кредитора,
а не обов'язком.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що станом на 14
серпня 2006 р. за договором кредитної лінії НОМЕР_1 розмір
непогашеного кредиту складає 12345 грн. 51 коп., заборгованість по
нарахованим відсоткам 17319 грн. 78 коп., а нарахованої пені 19721
грн. 66 коп., за кредитним договором НОМЕР_4 від 11 серпня 2004 р.
розмір непогашеного кредиту складає 5446 грн. 14 коп.,
заборгованість по нарахованим відсоткам 7607 грн. 63 коп., а
нарахованої пені 8676 грн. 46 коп., тобто розмір пені значно
перевищує розмір збитків.
Колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. З ст. 551 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
розмір пені може бути зменшений за першим
договором до 7000 грн., а за другим договором до 3000 грн.
Крім того, суд необгрунтовано стягнув з відповідача три
відсотка річних від простроченої суми кредиту і відсотків за обома
договорами: 1887 грн. 20 коп. і 722 грн. 07 коп. Умовами договорів
такі штрафні санкції не передбачені, а положення ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
в даному разі не можуть бути застосовані.
Оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального
права, то у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду підлягає зміні, зменшивши розмір
заборгованості: за договором кредитної лінії НОМЕР_1 до 36665 грн.
29 коп., а за кредитним договором НОМЕР_4 від 11 серпня 2004 р. до
16053 грн. 77 коп.
В зв'язку із зміною рішення суду, у відповідності до ч. 5 ст.
88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягає зміні розподіл судових витрат.
На користь позивача з відповідача підлягає стягненню 527 грн. 19
коп. судового збору, а разом з 30 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення - 557 грн. 19 коп.
Крім того, в резолютивній частині рішення суд помилково
зазначив висновок про задоволення позовних вимог КО "Исток-Н", а
тому він підлягає виключенню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11
жовтня 2006 р. змінити.
Виключити з резолютивної частини висновок про задоволення
позовних вимог КО "Исток-Н".
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної
кредитної спілки "Флагман" заборгованість за кредитним договором
НОМЕР_1 - 36665 (тридцять шість тисяч шістсот шістдесят п'ять)
грн. 29 коп., заборгованість за кредитним договором НОМЕР_4 від
11 серпня 2004 p. - 16053 (шістнадцять тисяч п'ятдесят три)
грн. 77 коп., а також судові витрати 557 грн. 19 коп. Рішення
набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом
двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в
касаційному порядку до Верховного Суду України.