УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.I., Осипчук О.В.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області
про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою
відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Харцизьку Донецької області на рішення
Харцизького міського суду Донецької області від 27 жовтня
2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 27
жовтня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Харцизьку Донецької області на користь
ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з
ушкодженням здоров'я на виробництві 14000грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду
скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні
позову.
В апеляційній інстанції представник відповідача Самаріна О.М.
доводи апеляційної карги підтримала
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував,
просив рішення суду залишити без змін.
'Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача
Самаріну О.М., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що
позивач тривалий час, починаючи з 1977р. до 23 серпня 2006р.
працював на вугільних підприємствах на підземних роботах
кріпильником, гірничим робітником очисного забою,
електрослюсарем, внаслідок чого отримав професійне
захворювання - хронічна
2
вертеброгена попереко-кресцова радікулопатія, що
підтверджується актом розслідування професійного захворювання від
14 липня 2006р. Рішенням МСЕК від 01 серпня 2006р. йому вперше за
цим професійним захворюванням встановлена стійка втрата
професійної працездатності 50% та він визнаний інвалідом 3 групи
безстроково.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку
про те, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна
моральна шкода та стягнув на її відшкодування 14000грн.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того,
що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з
відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного
захворювання, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999р. (з наступними
змінами), який набув чинності з 01 квітня 2001р.
Довід відповідача про те, що дія цього Закону в частині
відшкодування моральної шкоди на позивача не розповсюджується,
оскільки його професійне захворювання розвивалося поступово і
виникло до утворення Фонду, не грунтується на законі та обставинах
справи.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
право застрахованої особи на отримання
матеріального забезпечення та/або соціальних послуг виникає з
настанням страхового випадку, яким є нещасний випадок на
виробництві або професійне захворювання, які розслідуються в
порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до
Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) (2694-12)
. Підставою для
оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення
медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також
страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або
професійного захворювання за встановленими формами.
Факт професійного захворювання позивача був встановлений
актом розслідування професійного захворювання від 14 липня 2006р.,
тобто під час дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
. I саме з цим фактом закон пов'язує правові наслідки.
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) (2694-12)
від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами)
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження
його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України відповідно до Закону України .
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, тому довід
відповідача, що моральну шкоду, заподіяну працівникові внаслідок
ушкодження здоров'я, повинно відшкодовувати підприємство, яке не
забезпечило небезпечні умови праці, не грунтується на законі.
Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у
встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити
потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких
інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях якої грунтується
апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна
умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим
професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального
страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної
моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних
органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня
2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини
третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
(справа про відшкодування моральної шкоди Фондом
соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
треба розуміти
як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди,
заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі
відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Зазначене положення частини третьої статті 34 Закону не
позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну
працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової)
шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку
Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати
моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках
тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності
(статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13,
підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя
статті 28).
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена втрата
працездатності, у зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходячи з
положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність
факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з
встановленням професійного захворювання і стягнув на її
відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного
Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. "Про
судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди"
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
, де зазначено, що під моральною шкодою слід
розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та
фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній
або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших
осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може
полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням
здоров'я (п.3).
Згідно ст.57 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
доказами є будь-які
фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення
сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту
заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування
професійного захворювання, рішення МСЕК про встановлення позивачу
стійкої втрати працездатності. Певний засіб доказування - висновок
МСЕК про наявність факту заподіяння моральної шкоди передбачений
лише у випадку, якщо потерпілому не встановлена втрата
працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та
тривалість душевних та фізичних страждань позивача, ступінь
втрати ним професійної
4
працездатності, неможливість відновлення стану здоров'я і
визначив розмір моральної шкоди в сумі 14000грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений
судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим. В
середньому працездатному віці (49 років) позивач значно втратив
працездатність і відновлення стану його здоров'я неможливо, в
зв'язку з чим 23 серпня 2006р. він був звільнений з підземної
роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
в зв'язку із
невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.
Згідно ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді
одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових
виплат, в тому числі щомісячних страхових виплат, одноразової
допомоги. Тому доводи відповідача, що страхова виплата потерпілому
одноразової допомоги, забезпечення його санаторно-курортним та
медикаментозним лікуванням фактично є компенсацією його моральних
страждань, не грунтуються на законі.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України "Про Державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
. Статтею 77 цього Закону
на 2006 рік зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частиш
відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей),
підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої
статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях яких грунтується рішення суду.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди
внаслідок професійного захворювання виникли під час дії Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
. Зупинення на
2006р. дії цього Закону в частині відшкодування моральної шкоди
застрахованим не є підставою для відмови позивачу в задоволенні
позову, оскільки в Закон України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
відповідні зміни не внесені, а ст.77 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
не
позбавляє позивача права на відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального та процесуального права, підстав для скасування або
зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має,
доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують
висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду
залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача - відділення виконавчої
дирекції - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку
Донецької області відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 27
жовтня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
5
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: