РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     11 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Київської області у складі:
 
     головуючого - Воробйової Н.С.,
 
     суддів- Олійника В.I., Оношко Г.М.
 
     при секретарі -  Велицькому  О.О.  розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні в місті Києві цивільну  справу  за  апеляційною
скаргою ОСОБА_1на рішення Броварського міськрайонного суду від  31
травня 2006 року у справі  за  позовом  ОСОБА_2до  ОСОБА_1,  третя
особа -ОСОБА_3 про визнання недійсною угоди,-
 
                           встановила:
 
     У січні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до  суду  з  позовом,  в
якому просила визнати недійсним договір дарування  від  28.10.2003
року ОСОБА_1 Уг частини житлового будинку НОМЕР_1  з  відповідними
частинами  надвірних  будівель,  що   знаходяться   по   АДРЕСА_1,
посвідчений   приватним    нотаріусом    Броварського    районного
нотаріального округу ОСОБА_3,  а  також  зобов'язати  відповідачку
повернути їй  подаровану  частину  будинку  та  стягнути  понесені
судові витрати.
 
     Посилалась на те, що 28.10.2003 року між нею та  ОСОБА_1  був
укладений  договір  дарування,  відповідно  до  умов  якого   вона
подарувала, а ОСОБА_1  прийняла  в  дар  1/2  частину  будинку  по
АДРЕСА_1, з відповідними частинами надвірних будівель.
 
     Вказану угоду вважає удаваною  та  недійсною,  оскільки  вона
вчинена для приховання іншої угоди.
 
     В дійсності  вона  мала  намір  продати  будинок  ОСОБА_1,  а
остання придбати та сплатити гроші в сумі 10000 дол.США.
 
     Прй цьому сторони домовились про продаж будинку та  20  соток
землі за 14500 дол.США.
 
     Договір дарування  будинку  уклали  з  метою  звільнення  від
сплати податків.
 
     Відповідачка продала свою квартиру у м.Києві і за її згодою з
18,08. 2003 року вселилась в спірний будинок. В подальшому зробила
там ремонт. За купівлю будинку дала завдаток 200, а потім  ще  500
доларів США.
 
     Оскільки відповідачка недоплатила вартість будинку, позивачка
просила задовольнити її позов, визнати угоду від  28.10.2003  року
недійсною  та  повернути  їй  будинок  з  відповідними   частинами
надвірних будівель.
 
     Рішенням Броварського міськрайонного суду від 31 травня  2006
року позов задоволено. Визнано  недійсним  договір  дарування  від
28.10.2003  року  по  відчуженню  ОСОБА_1  1/2  частини  житлового
будинку НОМЕР_1 з відповідними частинами  надвірних  будівель,  що
знаходяться  по  АДРЕСА_1,   посвідченого   приватним   нотаріусом
Броварського районного  нотаріального  округу,  зареєстрованого  в
реєстрі №НОМЕР_2. В решті позовних вимог відмовлено.
 
     В апеляційній скарзі відповідачка  просить  скасувати  судове
рішення як  необгрунтоване  та  постановлене  з  порушеннями  норм
матеріального і процесуального права.
 
     Апеляційна скарга підлягає до задоволення  з  таких  підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з  того,  що  28.10.2003
року між ОСОБА_2., та ОСОБА_1 укладено угоду - договір  дарування,
яка суперечить  закону.  Угода  є  удаваною,  сторони  мали  намір
укласти інший договір, а тому таку угоду слід  визнати  недійсною.
Проте, такий висновок суду не є безспірним.
 
     Встановлено, що в травні 2003  року  сторони  уклали  договір
дарування Уі частини  житлового  будинку  НОМЕР_1  з  відповідними
частинами   надвірних   будівель.   Дана   частина   домоволодіння
знаходиться по АДРЕСА_1. Договір посвідчено  приватним  нотаріусом
Броварського  районного  нотаріального  округу,  зареєстровано   в
реєстрі №НОМЕР_2.
 
     З пояснень  нотаріуса  ОСОБА_3встановлено,  що  при  укладені
договору сторони діяли добровільно, перебували при здравому розумі
та ясній памяті, значення своїх дій розуміли.
 
     Вона  попередньо  ознайомила  сторони  з   вимогами   чинного
законодавства щодо  недійсності  угод  та  їх  наслідків.  Сторони
самостійно прочитали умови договору  і  підтвердили  своє  бажання
його  укласти.  Будь-яких  непорозумінь  не  було,  зауважень   до
нотаріуса не надходило.
 
     З пояснень сторін вбачається, що за згодою позивачки  ОСОБА_1
ще в серпні 2003 року вселилась у спірний  будинок  та  провела  в
ньому капітальний ремонт.
 
     Будь-які  зауваження  з  даного  приводу  від  позивачки   не
заявлялись.
 
     При посвідченні вказаного договору був дотриманий правовий та
процесуальний порядок.
 
     "Після підписання договору у жовтні 2003 року  претензій  від
ОСОБА_2  щодо  користування  ОСОБА_11/2    частиною   будинку   не
надходило.
 
     Доводи  позивачки  щодо   наміру   сторін   укласти   договір
купівлі-продажу належної їй частини будинку свого підтвердження не
знайшли.
 
     Просилання  ОСОБА_2  на  порушення  відповідачкою   обов"язку
сплатити їй 10000 дол.США за будинок не грунтуються на  матеріалах
справи.
 
     Докази про  наявність  такої  умови  при  укладанні  договору
відчуження спірного домоволодіння позивачка не  надала.  До  січня
2006 року з відповідними вимогами до відповідачки не зверталась.
 
     Згідно з ч.2 ст.58 ЦК України (в  редакції  1963  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
p.),  якщо  угода  укладена  з  метою  приховати  іншу  угоду,  то
застосовуються правила, що регулюють  угоду,  яку  сторони  дійсно
мали намір укласти.
 
     В матеріалах справи відсутні, а позивачка не  надала  докази,
що свідчать про наявність цідстав для визнання договору купівлі  -
продажу майна недійсним.
 
     Доводи   апеляційної    скарги    колегія    суддів    вважає
обгрунтованими.
 
     Висновки суду не грунтуються на законі.
 
     За наведених обставин колегія  вважає,  що  рішення  суду  не
відповідає вимогам матеріального і процесуального  права,  повинно
бути скасоване. По справі слід ухвалити нове рішення.
 
     Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія
 
     Вирішила:
 
     Апеляційну   скаргу   задовольнити.   Рішення    Броварського
міськрайонного суду від 31 травня 2006 року скасувати. Постановити
нове рішення.
 
     В задоволені позову ОСОБА_2відмовити.
 
     Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та  може
бути оскаржене до Верховного Суду України  в  касаційному  порядку
протягом двох місяців.