УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Iванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Селидове на рішення Селидівського міського суду від
20 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове
про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Селидівського міського суду від 20 жовтня 2006 року
було частково задоволено позов ОСОБА_1, пред'явлений до відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про
відшкодування моральної шкоди: на її користь з відповідача було
стягнуто грошову компенсацію у розмірі 9000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування
приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як
таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним
обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку.
Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач
посилався на те, що позивачкою не надано доказів спричинення їй
моральної шкоди, визначення факту наявності якої входить до
компетенції МСЕК. Судом не наведено обгрунтувань розміру суми
грошової компенсації, як це передбачено діючим законодавством.
Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006
р." ( 3235-15 ) (3235-15)
дію норм Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають відшкодування
моральної шкоди зупинено. Також вважають, що згідно вимог ст.
237-1 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
, відшкодування моральної шкоди
повинно проводитися підприємством.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну
скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Позивачка до судового засідання не прибула, про день, час та
місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, дослідивши
матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги,
апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив
правовідносини, які склалися між сторонами, надав їм належну
оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення
позовних вимог.
Згідно зібраним доказам, позивачка знаходилася у трудових
відносинах з ЗАТ ВО "Київ-
Конті". 15 листопада 2005 р. при поверненні з роботи на транспорті
підприємства з нею стався
: нещасний випадок, у автобусі сталася пожежа в результаті якої
вона отримала гостре виробниче
нещасний випадок, у автобусі сталася пожежа в результаті якої
вона отримала гостре виробниче отруєння угарним газом та
продуктами горіння. У зв'язку з отриманими пошкодженнями їй і на
підставі висновку МСЕК від 15 лютого 2006 р. вперше було
встановлено 20% втрати професійної працездатності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, при настанні страхового
випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому
законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при
наявності факту її заподіяння.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано
дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. В
результаті нещасного випадку позивачка отримала гостре отруєння
угарним газом, на фоні якого у віці 28 років в неї виникла
вегето-судинна дистонія за змішаним типом та дисметаболічна
міокардіодістрофія. Крім того, нещасний випадок з позивачкою
стався при незвичайних обставинах, вона знаходилася у пожежі в
закритому просторі, що потягло за собою обстеження та лікування у
лікаря-психіатра. Виходячи з викладених обставин, суд обгрунтовано
дійшов висновку, що позивачка дійсно іспитувала фізичні та
моральні страждання, які потягли за собою певні наслідки і на
теперішній час вона вимушена додавати значних зусиль для
влаштування свого життя та побуту. Суд правильно визначив розмір
грошової компенсації, який встановлено в межах діючого
законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, з
додержання принципів розумності та достатності.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про
те, що позивачкою не надано доказів спричинення їй моральної
шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком
МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності,
яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про
спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпшого
погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення
факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку
відсутності вищевказаних доказів.
Не можуть бути прийнятими також до уваги посилання Фонду на
Закон України "Про Державний бюджет України на 2006 p."
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким призупинено дію норм Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які передбачають
відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей,
оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на
відшкодування моральної шкоди. Крім того відповідних змін до
вказаних норм Закону внесено не було, а кошти, які надходять до
Фонду, не є бюджетними.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги посилання Фонду на
ст. 237-1 КЗПП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки вони безпідставні.
Нещасний випадок з позивачкою стався в період дії Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, яким обов'язок
відшкодування моральної шкоди покладено саме на Фонди.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого
законодавства і підстав для його скасування немає, доводи
апеляційних скарг висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.I
п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійного захворювання в м. Селидове відхилити.
Рішення Селидвіського міського суду від 20 жовтня 2006 року
залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, але
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
чинності.
Судді: