Справа № 22ц - 1856 Головуючий у 1 інст. - Діденко О.П.
Доповідач - Хромець Н.С.
РIШЕННЯ IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області у
складі:
Головуючого - судді Хромець Н.С.
Суддів - Острянського В.I., Шевченка В.М.
При секретарі - Мехед Т. О.
З участю позивача і представника відповідача
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського
міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року у справі за позовом
ОСОБА_1 до Національної акціонерної компанії " Нафтогаз України"
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної
плати та оплати часу тимчасової непрацездатності, відшкодування
моральної шкоди,
встановив:
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006
року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу
голови правління НАК "Нафтогаз України" НОМЕР_1, яким скасовано
наказ НАК "Нафтогаз України" НОМЕР_2 про поновлення ОСОБА_1 на
посаді начальника Департаменту з питань безпеки, і про поновлення
на роботі за безпідставністю вимог. Цим рішенням відмовлено також
у задоволенні вимог позивача про стягнення заробітної плати за час
вимушеного прогулу, стягнення оплати часу тимчасової
непрацездатності та відшкодування моральної шкоди, як
безпідставних.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду
скасувати і ухвалити нове рішення, яким скасувати наказ НОМЕР_1
про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника
Департаменту з питань безпеки HACK "Нафтогаз України", стягнути з
відповідача 6664 грн. 51 коп. середнього заробітку за час
вимушеного прогулу з 10 березня по 3 квітня 2006 p., 20667 грн. за
час вимушеного прогулу з 21 липня по 24 жовтня 2006 p., 12008
грн.30 коп. за неоплачені дні тимчасової втрати працездатності з
27 червня по 11 серпня 2006 p., а також 15650 грн. на
відшкодування заподіяної відповідачем моральної шкоди. Апелянт
вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необгрунтованим
та упередженим і вказує, що судом невірно зроблено висновок щодо
застосування положень ч.З ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
до наказу
НОМЕР_1. Крім того, позивач вважає, що рішення суду є незаконним з
тих підстав, що не враховано норми ст.ст. 47, 116 та 117 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
. Безпідставним, на думку позивача, є рішення
суду про відмову у стягненні середнього заробітку за час
вимушеного прогулу з 10 березня по 03 квітня 2006 p., оскільки в
цей період діяло і мало законну силу рішення Ніжинського
міськрайонного суду від 7 березня 2006 p., допущене до негайного
виконання, але з вини відповідача його не було допущено до роботи.
Апелянт наполягає також на тому, що при розгляді питання про
оплату часу тимчасової непрацездатності судом не враховані
положення ст. 256 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності..." ( 2240-14 ) (2240-14)
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового
розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої
інстанції ухвалене з додержанням вимог норм матеріального і
процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної
скарги відсутні.
Судом встановлено наступне: Наказом НАК "Нафтогаз України"
НОМЕР_3 позивача було звільнено з посади начальника Департаменту з
питань безпеки компанії з 10 листопада 2005 р. за ст. 38 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
- за власним бажанням. Рішенням Ніжинського
міськрайонного суду від 7 березня 2006 р. позивача було поновлено
на роботі і стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В частині стягнення середнього заробітку за один місяць та
поновлення на роботі рішення суду від 7 березня 2006 р. було
допущене до негайного виконання (а.с.5-12). Рішенням апеляційного
суду Чернігівської області від 27 червня 2006 р. рішення
Ніжинського міськрайонного суду від 07 березня 2006 р. скасоване,
в позові ОСОБА_1 про скасування наказу про його звільнення,
поновлення на посаді начальника департаменту з питань безпеки НАК
"Нафтогаз України" та стягнення середнього заробітку за час
вимушеного прогулу відмовлено. На виконання рішення апеляційного
суду Чернігівської області головою правління НАК "Нафтогаз
України" 21 липня 2006 року видано наказ НОМЕР_1, пунктом першим
якого скасовано наказ НОМЕР_2 про поновлення ОСОБА_1 на посаді
начальника департаменту з питань безпеки, а пунктом другим визнано
позивача звільненим із займаної посади за власним бажанням на
підставі наказу НАК "Нафтогаз України" НОМЕР_3.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої
інстанції правильно зробив висновок про відсутність правових
підстав для застосування в даному випадку правових підстав для
застосування норм ч. З ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
. Як вже
зазначалось вище, наказом НОМЕР_1 скасовано наказ НОМЕР_2, яким
позивача було поновлено на роботі відповідно до рішення
Ніжинського міськрайонного суду від 07 березня 2006 р., та визнано
позивача звільненим на підставі наказу НОМЕР_3 за власним бажанням
ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
. Таким чином, трудовий договір з
позивачем припинено на підставі наказу НОМЕР_3, а тому доводи
позивача про звільнення його саме наказом НОМЕР_1 в період
тимчасової непрацездатності є безпідставними. Доводи апелянта щодо
відсутності у законі такої
підстави для припинення трудового договору, як набрання чинності
рішенням суду, також не можуть бути підставою для задоволення
апеляційної скарги. Зміст наказу НОМЕР_1 вказує на те, що трудовий
договір з позивачем припинено наказом НОМЕР_3, а останнім наказом
скасовано наказ НОМЕР_2 про поновлення позивача на посаді згідно з
рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 07 березня 2006 p.,
яке скасоване рішенням апеляційного суду Чернігівської області від
27 червня 2006 р. Рішення апеляційного суду стало підставою для
скасування наказу про поновлення позивача на роботі, а не для
звільнення, як помилково вважає позивач. За таких обставин підстав
для поновлення ОСОБА_1 на роботі з 21 липня 2006 p., як він того
вимагає, нема і, відповідно, відсутні підстави для стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування
моральної шкоди.
Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні
позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача
12008 грн.ЗО коп, за час тимчасової непрацездатності останнього з
27 червня по 11 серпня 2006 р. відповідає вимогам ч.П ст. 35
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
.
Цією нормою Закону передбачено, що у разі настання тимчасової
непрацездатності застрахованої особи в період вирішення спору про
незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій
непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи
на роботі. Отже, відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві
допомогу у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за період
до 27 червня 2006 p., тобто до скасування рішення Ніжинського
міськрайонного суду про поновлення позивача на роботі.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не
враховані норми ст.ст. 47, 116 та 117 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
не
можуть бути підставою для скасування судового рішення і предметом
апеляційного розгляду згідно з вимогами ч.I ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, оскільки вимоги щодо стягнення відшкодування за
затримку видачі трудової книжки та за затримку розрахунку в суді
першої інстанції не заявлялись (а.с. 2-4, 32-34, 144-146).
Що стосується рішення Ніжинського міськрайонного суду від 21
липня 2006 р. в частині відмови в позові про стягнення з
відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10
березня по 4 квітня 2006 року, то апеляційний суд вважає таку
відмову безпідставною зважаючи на наступне. З матеріалів справи
встановлено, що на виконанні рішення Ніжинського міськрайонного
суду від 07 березня 2006 р. відповідачем 10 березня 2006 р. було
видано наказ НОМЕР_2 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, проте до
роботи позивач приступив лише 04 квітня 2006 р. За доводами
позивача, які не спростовані відповідачем, його до роботи не
допускали, незважаючи на наявність рішення суду та виконавчих
листів. Суд, в обгрунтування відмови в цій частині позову,
послався на те, що рішення суду від 07 березня 2006 р. в частині
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10
листопада 2005 р. не підлягало негайному виконанню, а на час
звернення ОСОБА_1 з даним позовом вже було скасоване. Такі
висновки суду не можуть бути підставою для відмови у стягненні
середнього заробітку за час з 10 березня по 04 квітня 2006 p.,
оскільки в цей час відповідач зобов'язаний був допустити позивача
до виконання посадових обов'язків і нараховувати йому відповідну
заробітну плату. Відповідач фактично виконав рішення суду про
поновлення позивача на роботі лише 04 квітня 2006 p., а тому
відповідно до ст.. 236 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
зобов'язаний
виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки виконання
рішення, що в даному випадку становить 16 робочих днів. Згідно з
даними довідки НАК "Нафтогаз України" НОМЕР_4 (а.с. 126),
середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 265 грн.26 коп.
Відповідно, за 16 робочих днів належить стягнути на користь
позивача 4244 грн. 16 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. ст. 40, 236 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, ст.
35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ) (2240-14)
,
апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006
року в частині відмови в позові ОСОБА_1 про стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу з 10 березня 2006 р. по 4
квітня 2006 р. скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення,
стягнувши з Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на користь ОСОБА_1 4244 грн..
16 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10
березня по 04 квітня 2006 р.
В іншій частині апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а
рішення Ніжинського міськрайонного суду від 24 жовтня 2006 року
залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і
може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців.
Головуючий: