АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів: Притуленко О.В., Соболика М.М.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивача та представника КП "Спеціалізований
виробничо-будівельний Центр",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії
цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Колективного підприємства
"Спеціалізований виробничо-будівельний Центр", ОСОБА_2, ОСОБА_3про
відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, за
зустрічним позовом Колективного підприємства "Спеціалізований
виробничо-будівельний Центр" до ОСОБА_1про відшкодування збитків,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Феодосійського міського
суду АРК від 17 серпня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до КП
"Спеціалізований виробничо-будівельний Центр", ОСОБА_2, ОСОБА_3
про відшкодування матеріального збитку, мотивуючи вимоги тим, що
22.06.2000 року він уклав з КП "Спеціалізований
виробничо-будівельний Центр" в особі його директора ОСОБА_2
договір підряду, за умовами якого підприємство зобов'язалось до 1
грудня 2000 року збудувати йому житловий будинок і подвір'я по
пров. Калініна в м. Феодосії. В зв'язку з тим, що будівельні
роботи своєчасно виконані не були, будівництво припинилося,
вважає, що йому було завдано матеріальні збитки у розмірі 20000
грн.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово змінював зміст
позовних вимог. У жовтні 2005 року подав уточнений позов, в якому
просив стягнути з КП "Спеціалізований виробничо-будівельний Центр"
на його користь вартість неякісно вибудованого огородження - 15211
грн., штрафні санкції, сплата яких передбачена п.3.3 договору
підряду у розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт, що складає
22731 грн., суму прямого збитку, завданого невиконанням
відповідачем умов договору, - 71302,20 грн., а також просив
стягнути з усіх відповідачів компенсацію моральної шкоди, завданої
погіршенням стану здоров'я внаслідок невиконання відповідачами
умов договору, у розмірі 90000 грн.
06.04.2001 року КП СВБЦ в особі директора ОСОБА_2 подало
зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому, посилаючись на порушення
останнім умов договору, несплату у повному обсязі робіт з
будівництва огородження, відмову повернути вагон-будиночок
гермоємкість на візку для води, просить стягнути з нього у
відшкодування збитків 17278,54 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 17 серпня 2006
року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний
позов КП "Спеціалізований виробничо-будівельний Центр" задоволений
частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь КП "Спеціалізований
виробничо-будівельний Центр" 6431 грн. У задоволенні решти позову
відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить скасувати
рішення суду та ухвалити по справі нове рішення про задоволення
його позовних вимог.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що суд
для вирішення спору не правильно застосував норми статей 334, 335
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, натомість
не застосував ст.ст. 344 та 347 цього ж кодексу, які передбачають
права замовника при порушенні умов договору та ті ж права при
виконанні робіт. Також не погоджується із тим, що суд першої
інстанції не застосував ст. 440-1 вказаного кодексу, яка
передбачає відшкодування моральної шкоди.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали
справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої
інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки
він підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що
22.06.2000 року між ОСОБА_1 та КП "Спеціалізований
виробничо-будівельний Центр" був укладений договір, за умовами
якого відповідач зобов'язався виконати для позивача обсяг робіт з
будівництва у м. Феодосії житлового будинку, подвір'я, інших
комунікацій.
Відповідно до п.1.3 вказаного договору позивач зобов'язався
надати вказаному підприємству проектно-кошторисну документацію та
інші документи на будівництво житлового будинку. А останній
зобов'язався виконати будівництво згідно наданої документації
протягом 1 року, при цьому коробку, дах, систему опалення, дві
спальні, кухню та санвузол повинен був збудувати до 01.12.2000
року.
Повно і всебічно з'ясував обставини справи, суд першої
інстанції зробив обгрунтований висновок про те, що позивач не
виконав свої зобов'язання по наданню до початку виконання
будівельних робіт проектно-кошторисної документації на будівництво
та не сплатив в повному обсязі вартість виконаних відповідачем
робіт з будівництва муру та фундаменту гаражу, припинив дію
договору в однобічному порядку.
Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на неправильне
застосування норм права, вказує на те, що суд повинен був вирішити
справу на підставі норм ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 2003
року.
Колегія суддів вказані доводи вважає неспроможними, оскільки
ЦК в редакції 2003 року застосовується до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності (тобто після 01.01.2004 року).
Договір підряду був укладений між сторонами у 2000 році строком на
1 рік. На час дії вказаного договору був чинним ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року. Таким чином, суд
обгрунтовано застосував до спірних правовідносин норми ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції 1963 року.
Відповідно до змісту ст.341 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
в ред. 1963 року
якщо замовник створив неможливість виконання договору підряду,
підрядник має право відмовитися від договору та стягнути завдані
збитки.
З дотриманням норм цивільного процесуального закону, суд
встановив, що з вини позивача відповідач своєчасно не отримав
проектно-кошторисну документацію, внаслідок чого не мав можливості
виконати свої зобов'язання за договором щодо будівництва до
01.12.2000 року коробки будинку, даху, системи опалення, спалень,
кухні та санвузлу. При цьому суд правильно звернув увагу на те, що
дозвіл на виконання будівельних робіт був наданий позивачу лише
19.10.2000 року, тобто після зупинення 05.10.2000 року
відповідачем будівельних робіт. А факт передачі документів на
будівництво від позивача до відповідача зовсім матеріалами справи
не підтверджується. За таких обставин висновки суду про
відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення
збитків та штрафних санкцій є обгрунтованими.
Безспірно встановлений той факт, що щоб уникнути простою
будівельної бригади внаслідок відсутності будівельної
документації, за домовленістю сторін КП
"Спеціалізований виробничо-будівельний Центр" побудував
фундамент для гаражу та огородження садиби.
Оскільки матеріалами судово-технічної експертизи
підтверджується, що вартість зазначених робіт склала відповідно
3349 грн. та 21330 грн. (у цінах на липень-серпень 2000 року), а
ОСОБА_1 сплатив підприємству 18248 грн., суд обгрунтовано стягнув
з позивача на користь відповідача 6431 грн.
При цьому доводи апелянта про те, що суд неправомірно
послався на ст.ст.334, 335, 342, 345 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
в ред.1963
року колегія суддів вважає неспроможними, оскільки зазначені норми
закону регулюють спірні правовідносини.
Також колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про
те, що суд повинен був вирішити питання про стягнення моральної
шкоди на підставі вимог ст.440-1 ЦК в ред.. 1963 року, тому що
вказана норма закону не застосовується до правовідносин, які
випливають з цивільно-правових договорів. Умови договору,
укладеного між сторонами, відповідальність в якості відшкодування
моральної шкоди не передбачали.
Колегія суддів також вважає неспроможними доводи апелянта
відносно необгрунтованого незастосування судом вимог Закону
України "Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, оскільки
відповідальність за нормами зазначеного Закону застосовується при
порушенні прав споживачів під час придбання, замовлення або
використання товарів (робіт, послуг). По цій справі порушень прав
споживача не виявлено.
Вирішуючи питання суд обгрунтовано також відмовив в
задоволенні позову ОСОБА_1 за рахунок відповідачів ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, оскільки позивач не надав жодного доказу спричинення йому
шкоди з вини вказаних осіб.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення
суду є законним та обгрунтованим, відповідає вимогам ст.213 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
. Доводи апеляційної скарги не містять правових
підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АРК від 17 серпня 2006
року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з
моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної
інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
СУДДI: Ломанова Л.О. Притуленко О.В. Соболюк М.М.