РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2006 року колегія судців судової палати в
цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.I.,
суддів: Голуб С.А., Коцюрби О.П.,
при секретарі Григоренко Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення
Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 березня
2006 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1та Пухівської сільської ради Броварського
району
- про визнання незаконними рішень виконкому Пухівської
сільської ради №НОМЕР_1 від
28.11.1996 року і №НОМЕР_2 від 26.01.1998 року;
про визнання незаконним Державного акту на право приватної
власності на землю площею 0,363 га виданого на ім"я ОСОБА_6;
· про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки
від 25.03.1998 року;
· про визнання незаконними рішення виконкому Пухівської
сільської ради №НОМЕР_3 від 05.10.1998 року про передачу земель у
приватну та спільну власність;
· про визнання незаконними Державних актів на право приватної
власності на земельні ділянки видані 17.11.1998 року виконкомом
Пухівської сільської ради ОСОБА_4та ОСОБА_3;
· про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної
ділянки від 17.04.2000 року;с
· про визнання незаконним Державного акту на право приватної
власності на землю площею 0,363 га, виданого 02.10.2002 року
Пухівською сільською радою ОСОБА_5;
· про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної
ділянки від 28.04.200;
· про визнання, незаконними державних актів на право
приватної власності серії ЯА №НОМЕР_4 та серії ЯА №НОМЕР_5,
виданих 3.0.06.2005 року Пухівською сільською радою ОСОБА_1
та зобов"язання Пухівської сільської ради прийняти відповідні
рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 та
ОСОБА_2земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого
будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1згідно другого варіанту
висновку КНДIСЕ МЮУ №НОМЕР_6від16.06.2000 року, а також видати їм
відповідні Державні акти на право приватної власності на землю,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2000 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до
Пухівської сільської ради, ОСОБА_6., ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
ОСОБА_5про визнання незаконними рішення Пухівської сільської ради
№НОМЕР_1 від 28 листопада 1996 року,
рішення №НОМЕР_3 від 05 жовтня 1998 року "Про передачу
земельних ділянок у приватну власність" - та державних актів на
право приватної власності на землю, видані ОСОБА_6. 09.02.1998
року №НОМЕР_7, ОСОБА_4 17.11.1998 року за №НОМЕР_8 та ОСОБА_3. від
17.11.1998р. за №НОМЕР_9, посилаючись на те, що вони не
відповідають вимогам закону.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги
та просила визнати
незаконними рішення виконкому Пухівської сільської ради
№НОМЕР_1 від 28.11.1996 року і №НОМЕР_2 від 26.01.1998 року та
Державний акт на право приватної власності на землю площею
0,363 га виданий на ім"я ОСОБА_6, недійсним договір дарування
земельної
ділянки від 25.03.1998 року, незаконними рішення виконкому
Пухівської сільської ради
№НОМЕР_3 від 05.10.1998 року про передачу земель у приватну
та спільну власність і
Державних актів на право приватної власності на земельні
ділянки виданих 17.11.1998
року виконкомом Пухівської сільської ради ОСОБА_4та ОСОБА_3
, недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від
17.04.2000 року і
договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.04.2000
року, незаконним державного
акту на право приватної власності на землю площею 0,363 га,
виданий 02.10.2002 року
Пухівською сільською радою ОСОБА_5, договору купівлі-продажу
земельної ділянки від 28.04.2004, незаконними державних актів
на право приватної
власності серії ЯА №НОМЕР_4 та серії ЯА №НОМЕР_5, виданих
30.06.2005 року Пухівською
сільською радою ОСОБА_1 та зобов"язати Пухівську сільську
раду прийняти відповідні рішення про передачу у приватну
власність ОСОБА_1
таОСОБА_2 земельних ділянок для будівництва і
обслуговування жилого будинку та господарських споруд у
АДРЕСА_1
згідно другого варіанту висновку КНДIСЕ МЮУ №НОМЕР_10
від 16.06.2000 року, а також видати їм відповідні державні
акти на право приватної
власності на землю.
Позивачка зазначала, що згідно рішення Броварського райсуду
від 9 червня 1989 року їй належить на праві власності 56/100
частин будинку № АДРЕСА_1, а інші 44/100 частин будинку належали
ОСОБА_6., яка 01.06.1994 року подарувала їх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а
останні 21.12.1999 р. подарували їх ОСОБА_7, яка в свою чергу
17.05.2000 р. подарувала їх ОСОБА_5, який 28.04.2004 р. подарував
ці 44/100 частин будинку ОСОБА_1.
Зважаючи на те, що раніше земельні ділянки в установленому
законом порядку колишнім власникам будинку не виділялися, а межі
земельних ділянок в установленому порядку не були встановлені
землевпорядною організацією та маючи намір отримати земельну
ділянку, пропорційно частці на будинок, у відповідності із
положеннями ст. 42 ЗК України від 1990 р., ОСОБА_2. у 2000 році
звернулась до Пухівської сільської ради з відповідним проханням,
на що у травні 2000 році отримала відповідь сільради, з якої вона
дізналася про приватизацію ОСОБА_4та ОСОБА_3. земельної ділянки,
площею 0,363га.
6 липня 2000 року ОСОБА_2. також отримала копії договорів
дарування 44/100 частин будинку, рішень виконкому про приватизацію
та договорів купівлі-продажу земельної ділянки власниками 44/100
частин будинку та відповідні державні акти.
Згідно висновку КНДI судових експертиз Міністерства юстиції
України № НОМЕР_6від 16 червня 2000 року визначено відповідність
площі земельної ділянки 0,40 га, вказаної в рішенні №НОМЕР_11 від
09.11.1982 р. виконкому Пухівської сільради та надано два варианта
порядку використання земельних ділянок в частках 56/100 та 44/100.
Позивачка вважає, що вона, як власниця 56/100 частин будинку,
має право на отримання земельної ділянки пропорційною до розміру
частки на будинок.
Оскільки Пухівська сільська рада, приймаючи рішення № НОМЕР_1
від 28.11.1996 р. та № НОМЕР_2 від 26.01.1998 р. про передачу у
приватну власність ОСОБА_6. земельної ділянки для будівництва та
обслуговування будинку в АДРЕСА_1не застосувала положення ст.ст.
30, 42 ЗК УРСР 1990 року та не взяла до уваги те, що з 01.06.1994
року ОСОБА_6не являлася власником 44/100 частин вказаного будинку,
то позивачка вважає, що всі наступні відчуження (розподіли) цієї
земельної ділянки за договорами дарування, купівлі-продажу та
прийнятими рішеннями виконкому щодо ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5.
та ОСОБА_1 є також незаконним, а тому прийняті рішення та укладені
договори підлягають визнанню недійсними, як такі, що порушують
права ОСОБА_2суміжного співвласника будинку і землекористувача на
одержання відповідного розміру земельної ділянки для належного
обслуговування її частини будинку.
Посилаючись на викладене позивачка просила про задоволення
позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 23 березня 2006
року позов задоволений.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1оскаржила його в
апеляційному порядку з підстав порушення судом норм матеріального
та процесуального права.
Вважає, що позивачкою пропущений строк позовної давності,
оскільки про порушення її права вона дізналась в 1994 році.
Також посилається на те, що судом не правильно застосовані
норми матеріального права. Правовідносини між сторонами виникли
під час дії ЗК УРСР 1970 року, а тому до них не можуть бути
застосовані норми ЗК України 1990 року.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2.
зазначає, що право спільної часткової власності на будинок виникло
у ОСОБА_2та ОСОБА_6. згідно з рішенням суду від 19 травня 1986
року.
Угода між співвласниками будинку про порядок користування
землею не приймалось, межі сторонами не визначалися та встановлені
у натурі на місцевості не були. За таких обставин у позивачки, з
введенням в дію Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
1990
( 561-12 ) (561-12)
року, виникло право на виділення їй земельної ділянки
пропорційно належній їй частці в будинку.
Вважає, що сільска рада не мала права передавати ОСОБА_6.
спірної земельної ділянки у приватну власність в 1998 році,
оскільки з 1 червня 1994 року вона вже не була власницею частини
будинку.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами для
скасування рішення суду
першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення
є: недоведеність
обставин, що мають значення для справи, які суд
вважав встановленими;
невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення
або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача,
пояснення сторін по справі, обговоривши доводи апелянта, викладені
в апеляційній скарзі та заперечення позивача вважає, що апеляційна
скарга підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції
неправильно застосував норми матеріального права, його висновки не
відповідають обставинам справи і недоведені деякі обставини
справи, які суд вважав встановленими.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що на підставі
запису № НОМЕР_11 в погосподарській книзі виконкому Пухівської
сільради власником будинку вАДРЕСА_1, розташованого на присадибній
земельній ділянці 0,40 га, до 23 березня 1985 року був ОСОБА_8.
Згідно довідки, виданої дирекцією радгоспу "Пухівський" за №
НОМЕР_12 від 05.11.1982 р. за ОСОБА_8. закріплена земельна ділянка
0,40 га, яка розташована по АДРЕСА_1
У 1969 році ОСОБА_8. розпочав перебудову жилого будинку.
Згідно рішення виконкому Пухівської сільської ради № НОМЕР_13 від
9 листопада 1982 року ОСОБА_8. надано дозвіл на виготовлення
технічної документації на перебудований жилий будинок по
АДРЕСА_1на присадибній земельній ділянці 0,40 га.
23 березня 1985 року ОСОБА_8., згідно договору дарування,
подарував ОСОБА_2 будинок.
Рішенням Броварського районного,суду від 19.05.1986 р. за
позовом ОСОБА_6., договір дарування будинку визнано частково
недійсним у частині дарування ОСОБА_2 1/2 частини будинку. Після
чого рішенням Броварського районного суду від 09 червня 1989 року
проведено розподіл будинку, за яким ОСОБА_2належить 56\100 частин
будинку, а ОСОБА_6. належало 44/100 частин будинку.
Наказом директора радгоспу "Пухівський" від 20.03.1985 р. за
№ НОМЕР_14 було вирішено виділити ОСОБА_8. земельну ділянку 0,03
га. АДРЕСА_1, яка прилягає до жилого будинку, який він дарував
ОСОБА_2
Цього ж числа за № НОМЕР_15 був прийнятий інший наказ
директора радгоспу "Пухівський", за яким вирішено виділити
ОСОБА_2земельну ділянку 0,03 га, яка прилягає до жилого будинку,
що дарує ОСОБА_8. по АДРЕСА_1
Крім того, наказом директора радгоспу "Пухівський" від 10
листопада 1988 року за № НОМЕР_16 було прийнято рішення про
виділення ОСОБА_6. земельної ділянки, площею 0,37 га, АДРЕСА_1,
яка раніше належала її покійному чоловіку ОСОБА_8.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що угода про
порядок користування землею між співвласниками будинку не
приймалась, а межі сторонами на той час не визначалися та були
відсутні, що підтверджуються відсутністю актів про відведення в
натурі земельних ділянок.
1 червня 1994 року ОСОБА_6за договором дарування, посвідченим
державним нотаріусом Броварської районної нотаріальної кантори, за
реєстровим № НОМЕР_17, подарувала належні її 44/100 частин будинку
в рівних частках ОСОБА_3. та ОСОБА_4
28 листопада 1996 року ОСОБА_6звернулась у Пухівську сільську
раду із заявою про надання 0,25 га для індивідуального житлового
будівництва та 0,12 га для ведення особистого підсобного
господарства - 0,09 га з якої знаходиться АДРЕСА_1,, та 0,03 га в
урочищі "IНФОРМАЦIЯ_1" . На підставі рішенням виконкому Пухівської
сільської ради № НОМЕР_1 від 28.11.1996 року їй було передано у
приватну власність земельну ділянку розміром 0,25 га для
індивідуального житлового будівництва та обслуговування житлових
будинків та господарських споруд і 0,12 га для ведення особистого
підсобного господарства.
Розглянувши наукову-технічну документацію по складанню
державних актів на право приватної власності на землю 26 січня
1998 року виконком Пухівської сільської ради прийняв рішення №
НОМЕР_2, яким передав ОСОБА_6. у приватну власність земельні
ділянки: 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку і 0,113
га для ведення особистого підсобного господарства, а разом 0,363
га. 9 лютого 1998 року ОСОБА_6. на
підставі цього рішення було видано Державний акт на право
приватної власності на землю площею 0,363 га.
25 березня 1998 року ОСОБА_6., згідно договору дарування
земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Броварської
районної державної нотаріальної контори Попович Л.С. за реєстровим
№ НОМЕР_18, подарувала належну їй земельну ділянку площею 0,363 га
ОСОБА_3, яка у свою чергу 07.05.1998 р. звернулася у Пухівську
сільську раду із заявою в якій просила винести рішення про
розподіл належної їй на праві приватної власності земельної
ділянки між нею і ОСОБА_4у рівних частках, а частину землі де
розташовані жилий будинок з відповідними надвірними будівлями
надати у спільне користування.
За результатами розгляду заяви виконком Пухівської сільської
ради 05.10.1998 р. прийняв рішення № НОМЕР_3, яким вирішив
передати у приватну власність ОСОБА_40,156 га, з них 0,111 для
обслуговування будинку, 0.045 га для ведення особистого підсобного
господарства, а ОСОБА_3. - 0,156 га для обслуговування жилого
будинку та господарських споруд. Крім того, даним рішенням
земельну ділянку під будівлями розміром 0,051 га було надано їм у
спільну власність по 0,025 га кожному.
На підставі рішення виконкому Пухівської сільської ради від
05.10.1998 р. за № НОМЕР_3 ОСОБА_4та ОСОБА_3. 17 листопада 1998
року видано Державні акти на право приватної власності на вказані
земельні ділянки.
21 грудня 1999 року ОСОБА_4та ОСОБА_3. подарували 44/100
частин будинку ОСОБА_7, яка в свою чергу 17.05.2000 р. подарувала
їх ОСОБА_5
За договорами купівлі-продажу земельних ділянок від
17.04.2000 р. ОСОБА_4та
ОСОБА_3. продали, а ОСОБА_5купив їх земельні ділянки
загальним розміром 0,312
га. На підставі укладених договорів купівлі-продажу земельних
ділянок 2 жовтня 2002
року Пухівською сільською радою ОСОБА_5 видано Державний акт
на право
приватної власності на землю площею 0,363 га.
В свою чергу 28.04.2004 р. ОСОБА_5подарував ОСОБА_1 44/100
частин будинку та продав спірну земельну ділянку.
30 червня 2005 року Пухівською сільською радою видано ОСОБА_1
В.М. Державні акти на право приватної власності серії ЯА № НОМЕР_4
на земельну ділянку площею 0,25 га та серії ЯА НОМЕР_5 на земельну
ділянку площею 0,1134 га.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ні ОСОБА_2, ні
ОСОБА_6. земельні ділянки в передбаченому Земельним кодексом
( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР 1970 року та Земельним кодексом України 1990
( 561-12 ) (561-12)
року порядку не надавались, оскільки відсутні акти
встановлення меж земельних ділянок землевпорядною організацією.
Також суд вважає, що оскільки відсутній документ про
вилучення у ОСОБА_8земельної ділянки, то належна йому земельна
ділянка не могла бути передана ОСОБА_2та ОСОБА_6.
Також суд прийшов до висновку, що оскільки земельна ділянка
по АДРЕСА_1весь час вважалась присадибною (земля населеного
пункту), рішення виконкому Пухівської сільської ради про зміну
цільового призначення земельної ділянки не було, то виконком не
мав права передавати у власність ОСОБА_6. 0,113 га для ведення
особистого господарства (земля сільськогосподарського
призначення).
Оскільки ОСОБА_6. земельна ділянка була виділена
неправомірно, суд
прийшов до висновку, що і всі наступні угоди зі спірною
земельною ділянкою є
нечинними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому
правильно встановив обставини справи, але зробив неправильні
висновки та застосував матеріальний закон, який не підлягав
застосуванню.
Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР 1970 року передбачалось,
що вся земля є державною власністю.
Стаття 16 ЗК УРСР регулювала загальні питання надання земель
в користування всім суб'єктам земельних правовідносин.
Статтею 19 ЗК УРСР було встановлено, що радгоспи у
встановлених законом випадках можуть надавати із закріплених за
ними земель земельні ділянки у вторинне землекористування.
Спеціальною нормою, яка регулює порядок надання земельних
ділянок громадянам, які проживають в сільській місцевості є стаття
77 ЗК УРСР відповідно до якої радгоспи та інші державні
сільськогосподарські підприємства надають присадибні ділянки
постійним робітникам та службовцям, а також вчителям, лікарям та
іншим спеціалістам, які проживають в сільській місцевості. Надання
присадибних ділянок проводиться на підставі рішення адміністрації
радгоспів .
Частиною 3 ст. 77 ЗК УРСР встановлено, що робітникам,
службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають в сільській
місцевості, при наявності вільних присадибних ділянок в радгоспах,
присадибні земельні ділянки можуть надаватися відповідно по
рішенню адміністрації радгоспу, яке затверджується виконавчим
комітетом сільської Ради народних депутатів.
Робітники, службовці та інші громадяни, які проживають в
сільській місцевості, використовують надані їм присадибні земельні
ділянки для будівництва житлових будинків і господарських споруд,
а також ведення особистого підсобного господарства
Статтею 78 ЗК УРСР встановлені розміри присадибних земельних
ділянок робітників, службовців та інших громадян, які проживають в
сільській місцевості.
Згідно зі ст. 106-1 ЗК УРСР перехід права власності на
будівлю, розташовану в сільському населеному пункті, не тягне за
собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою.
Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло
право власності на будівлю, провадиться на загальних підставах у
відповідності з вимогами даного Кодексу.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи
щодо того, що у ОСОБА_8знаходилась у користуванні земельна ділянка
площею 0,4 га АДРЕСА_1, в .
Для оформлення договору дарування будинку ОСОБА_2у
відповідності з вимогами ЗК УРСР спочатку, а саме 20 березня 1985
року була виділена земельна ділянка в розмірах, встановлених ст.78
ЗК УРСР площею 0,03 га, а пізніше 23 березня 1985 був оформлений
договір дарування.
Як зазначено в наказі № НОМЕР_15 від 29 березня 1985 року по
радгоспу "Пухівський" земельна ділянка виділялась ОСОБА_2по її
заяві в зв"язку з даруванням їй будинку батьком ОСОБА_8
Судова колегія вважає, що відсутність на день розгляду даної
справи акту встановлення меж в натурі, не може слугувати підставою
для визнання того, що земельні ділянки ОСОБА_2та ОСОБА_6. не
виділялись, оскільки діючим на час виділення земельних ділянок
з аконодавством "складання таких актів не було
передбачено. Таким чином посилання суду першої інстанції в
своєму рішенні на те, що межі земельних ділянок в натурі не
встановлювались є помилковим.
Відповідно до п.5 Постанови Верховної Ради України № 562-ХП
( 562-12 ) (562-12)
від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію
Земельного кодексу Української РСР" громадяни, які мають у
користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію
Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними
у встановленому порядку прав власності на землю або
землекористування.
ОСОБА_6набула право на користування земельною ділянкою 10
листопада 1988 року і зберігала це право до передачу їй земельної
ділянки у власність.
Відповідно до ст. 17 ЗК України 1990 року передача у
власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину,
провадиться сільськими Радами народних депутатів за місцем
розташування цієї ділянки для ведення особистого підсобного
господарства у розмірі згідно зі ст. 56 цього Кодексу, будівництва
та обслуговування жилого будинку і господарських будівель
(присадибна ділянка) у розмірах згідно зі ст. 57 цього Кодексу.
Зазначені земельні ділянки передаються у власність на
підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її
розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної
інвентаризації тощо).
Такий же перелік документів для передачі у власність
земельних ділянок встановлений п.З "Порядку передачі земельних
ділянок у приватну власність громадянам України", затвердженого
Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 10 від
15 лютого 1993 року
Таким чином зазначеними нормативними актами встановлений
перелік документів, які необхідні для передачі земельної ділянки у
приватну власність. Такі документи, а саме заяву та дані
земельно-шнурової' книги, копії наказів радгоспу про виділення
земельної ділянки ОСОБА_6сільській раді надала. Посилання суду на
те, що земельна ділянка не відводилась в натурі, не були
встановлені її межі, а тому не могла бути передана у власність
ОСОБА_6. не грунтується на наведених вимогах законодавства.
Колегія суддів також не може погодитися із твердженням суду
першої інстанції про те, що земельна ділянка у ОСОБА_8не
вилучалась і ОСОБА_2та ОСОБА_6. не виділялась виходячи із
наступного.
В наказі № НОМЕР_15 від 20 березня 1985 року зазначено, що
ОСОБА_2виділяється земельна ділянка 0,03 га, яка прилягає до
жилого будинку, що дарує ОСОБА_8. АДРЕСА_1 із земельного фонду від
ОСОБА_8Вказано землеміру ОСОБА_9 виміряти земельну ділянку 0,03 га
і внести запис в Земельно-шнурову книгу. (а.с.40)
Тобто земельна ділянка вилучена із присадибної земельної
ділянки, яка раніше надавалась ОСОБА_8.
Наказом № НОМЕР_16 від 10 листопада 1988 року по радгоспу
"Пухівський" ОСОБА_6. виділялась земельна ділянка, яка раніше
належала її покійному чоловікові ОСОБА_8.
Відповідно до ст. 36 ЗК УРСР 1970 року право громадян на
користування наданою земельною ділянкою припиняється відповідно
повністю або частково у випадках:...5) смерті всіх членів двору
або сім "ї.
Оскільки землекористувач ОСОБА_8. помер, то надана йому
земельна ділянка відповідно до ЗК УРСР 1970 року була передана у
користування його дружині ОСОБА_6. Таким чином вилучати земельну
ділянку ОСОБА_8не було потреби, а тому висновки суду в цій частині
неправильні.
Враховуючи, що земельна ділянка у ОСОБА_6. знаходилась в
користуванні правомірно, у неї виникло право на отримання цієї
земельної ділянки у власність.
Також судова колегія не погоджується із висновком суду першої
інстанції про
те, що передавши у власність ОСОБА_6. у 1998 році 0,318 га
присадибної
земельної ділянки та 0,045 га для ведення особистого
підсобного господарства сільська рада порушила земельне
законодавство, оскільки перед цим не змінила цільове призначення
присадибної земельної ділянки на землі сільськогосподарського
призначення.
Статтею 4 ЗК УРСР 1970 року визначала категорії земель
державного земельного фонду відповідно до їх цільового
призначення. Окремо виділялись землі сільськогосподарського
призначення, наданих в користування колгоспам, радгоспам та іншим
землекористувачам для сільськогосподарських цілей та землі
населених пунктів (міст, селищ міського типу та сільських
населених пунктів)
Як вже зазначалось вище, відповідно до ч.4 ст. 77 ЗК УРСР
1970 р. робітники, службовці та інші громадяни, які проживають в
сільській місцевості, використовують надані їм присадибні земельні
ділянки для будівництва житлових будинків і господарських споруд,
а також ведення особистого підсобного господарства.
Iз змісту наведеної статті та всього другого розділу ЗК УРСР
вбачається, що присадибна земельна ділянка відносилась до земель
сільськогосподарського призначення.
Статтею 2 ЗК України 1990 року також були визначені категорії
земель в числі яких землі сільськогосподарського призначення та
землі населених пунктів.
Оскільки відповідно до вимог ЗК України відсутнє поняття
присадибної земельної ділянки, а введено розмежування понять
обслуговування будинку та ведення особистого підсобного
господарства, а земельна ділянка для обслуговування будинку не
може бути більшою ніж 0,25 га сільська рада правомірно передала у
власність ОСОБА_6. виділену раніше присадибну земельну ділянку,
зазначивши окремо земельну ділянку для обслуговування будинку та
ведення особистого підсобного господарства. В даному випадку не
потрібно було рішення про зміну цільового призначення земельної
ділянки, оскільки цільове призначення було визначено саме цим
рішенням, яке було першим з часу введення в дію ЗК України 1990
року.
Відповідно до ст. 30 ЗК УРСР 1990 року при переході права
власності на будівлю або споруду разом з цими об"єктами
переходить право у розмірах,
передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або
право користування земельною ділянкою без зміни її цільового
призначення.
Судова колегія вважає, що оскільки право власності на будинок
у ОСОБА_2та ОСОБА_6. виникло в 1985-1986 роках, а не перейшло до
них після набрання чинності ЗК УРСР 1990 року, земельні ділянки їм
виділялись в певних розмірах в 1985-1988 роках, їх земельні
правовідносини були вирішені відповідно до норм ЗК УРСР 1970 року,
а тому дія ст. 42 ЗК УРСР 1990 року на них не розповсюджується.
Виходячи із наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2з посиланням на ст.
30 ЗК УРСР 1990 року не можуть бути задоволені.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що
оскільки у ОСОБА_2у 1985 році виникло лише право на користування
земельною ділянкою площею 0,03 га біля будинку №АДРЕСА_1, то всі
рішення Пухівської сільської ради щодо земельної ділянки площею
0,37 га за тією же адресою, яка знаходилась у користуванні
ОСОБА_6., а також дії ОСОБА_6. по розпорядженню цією земельною
ділянкою, і всі наступні угоди щодо цієї земельної ділянки, не
порушували прав позивачки і оскаржені нею неправомірно.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що в позові
ОСОБА_2має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 303, 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів,
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Броварського міськрайонного суду від 23 березня 2006
року
скасувати і винести нове рішення.
В позові ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_1та
Пухівської сільської ради Броварського району про визнання
незаконними рішень виконкому Пухівської сільської ради №НОМЕР_1
від 28.11.1996 року і №НОМЕР_2 від 26.01.1998 року; про визнання
незаконним Державного акту на право приватної власності на землю
площею 0,363 га виданого на ім"я ОСОБА_6; про визнання недійсним
договору дарування земельної ділянки від 25.03.1998 рок; про
визнання незаконними рішення виконкому Пухівської сільської ради
№НОМЕР_3від 05.10.1998 року про передачу земель у приватну та
спільну власність; про визнання незаконними Державних актів на
право приватної власності на земельні ділянки виданих 17.11.1998
року виконкомом Пухівської сільської ради ОСОБА_4та ОСОБА_3; про
визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від
17.04.2000 року; про визнання незаконним Державного акту на право
приватної власності на землю площею 0,363 га, виданого 02.10.2002
року Пухівською сільською радою ОСОБА_5; про визнання недійсним
договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.04.200; про
визнання, незаконними державних актів на право приватної власності
серії ЯА №НОМЕР_4 та серії ЯА №НОМЕР_5, виданих 30.06.2005 року
Пухівською сільською радою ОСОБА_1 та зобов"язання Пухівської
сільської ради прийняти відповідні рішення про передачу у приватну
власність ОСОБА_1 таОСОБА_2 земельних ділянок для будівництва і
обслуговування жилого будинку та господарських споруд у АДРЕСА_1
району по вул, Гагаріна,44 згідно другого варіанту висновку КНДIСЕ
МЮУ №НОМЕР_10
від 16.06.2000 року, а також видати їм відповідні державні акти на
право приватної
власності на землю відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його
проголошення.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржене в касаційному
порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили
шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.