РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С.
суддів: Маширо О.П., Дем'яносова М.В.
при секретарі: Маслаковій М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на
рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня 2006р. у
справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Добропіллі про
відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач оскаржує в апеляційному порядку рішення
Добропільського іськрайонного суду від 17 квітня 2006р., яким з
нього на користь позивача ОСОБА_1 стягнено у відшкодування
моральної шкоди 22 000 грн.
Апелянт посилається на те, що рішення суперечить діючому
законодавству та підлягає скасуванню, оскільки суд не в повному
обсязі врахував обставини справи, невірно застосував норми
матеріального і процесуального права. Зокрема, не враховано вимоги
Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
пунктом 27 ст. 77 якого зупинено на 2006 рік дію
абзацу четвертого статті 1(в частині відшкодування моральної шкоди
застрахованим та членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини
1 ст. 21, ч.З ст. 28 та ч.З ст. 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
. Факт заподіяння моральної
шкоди не підтверджений висновком МСЕК та не доведений позивачем в
судовому засіданні. Достовірних доказів на підтвердження позовних
вимог позивачем не надано. Тому апелянт просить рішення скасувати
та у позові відмовити.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того,
що позивач працював на шахті "Білозерська" Державного підприємства
"Добропіллявугілля" прохідником підземним, під час виконання
трудових обов'язків отримав професійне захворювання. Висновком
МСЕК від 28.02.2006р. позивачеві вперше встановлено 40% втрати
професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності
безстроково у зв'язку з професійним захворюванням - хронічним
бронхітом. В результаті ушкодження здоров'я на виробництві
позивачеві причинена моральна шкода, яка виражена у моральних
стражданнях, постійних больових відчуттях, він обмежений у
виконанні роботи в побуті, не може реалізувати свій звичний образ
життя, змушений залишити роботу на земельній ділянці, не може
працювати по господарству, повноцінно надавати допомогу сім'ї у
побуті., вимушений регулярно звертатись за медичною допомогою,
додавати додаткових зусиль для організації свого життя. З
врахуванням вказаних обставин та на підставі вимог ст. ст. 21, 28,
34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
суд стягнув з відповідача на користь позивача у відшкодування
моральної шкоди 22 000 грн.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає
задоволенню частково, а рішення суду слід змінити в частині
розміру стягненої судом суми з наступних підстав.
Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача суму у
відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно
встановив фактичні обставини справи і обгрунтовано прийшов до
висновку про те, що позивачеві причинена моральна шкода, оскільки
через роботу у шкідливих умовах праці він втратив здоров'я,
частково працездатність, у його житті стались вимушені зміни.
Однак, при визначенні розміру суми відшкодування моральної,
шкоди судом не в достатній мірі враховані фактичні обставини
справи, зокрема "те, що позивачеві протипоказано важку фізичну
працю, тобто протипоказань до неважкої праці немає. З врахуванням
цієї обставини, а також принципів справедливості та розумності
розмір визначеної судом до стягнення суми слід зменшити до 12 000
грн.
Підстав для відмови у задоволенні позову, як про це просить у
скарзі відповідач,
немає. Посилання у апеляційній скарзі на Закон України "Про
державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
не спростовує висновків суду
про покладення обов'язку по
відшкодуванню моральної шкоди позивачеві на відповідача,
оскільки вказаним Законом
зупинено дію ряду статей Закону України "Про
загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, якими передбачено
відшкодування моральної шкоди, однак дія цих статей не
скасована.
Згідно із п.З ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
невідповідність
висновків суду обставинам справи є підставою для зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,313- 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
Алеляційний суд
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Добропілля задовольнити
частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 17 квітня
2006р. змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України у м. Добропіллі на користь ОСОБА_1 у
відшкодування моральної шкоди 12 000 грн. (дванадцять тисяч грн.).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х
місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.