УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня місяця 05 дня колегія суддів судової
палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим у складі: головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів: Синельщікової О.В., Куриленка О.С. з участю
секретаря Бурової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті
Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ "Страхова
група "ТАС" та Кримської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група
"ТАС" про стягнення страхового відшкодування, завданого
невиконанням договору страхування наземного транспорту та
відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою представника ЗАТ "Страхова група "ТАС"
на заочне рішення Центрального районного суду міста Сімферополя
Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, звернувшись із зазначеними позовними вимогами суду,
мотивував їх тим, що 08 листопада 2004 року ним - ОСОБА_1 був
складений договір страхування наземного транспорту - автомобіля
"Ауді А4" державний номер НОМЕР_1 с ЗАТ "Страхова група "ТАС" в
особі Кримської регіональної дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС"
терміном в один рік, що підтверджується полісом НОМЕР_5 (далі
"Поліс").
Згідно з п.1.2 Поліса страховим випадком являється незаконне
заволодіння транспортним заходом. Франшиза по даному страховому
випадку складає 10%, страхова сума - 110 000 грн., страховий
тариф - 6,2% та страхова премія - 6.820 грн. До 25.05.2005 року
страхова премія ним була повністю виплачена, що підтверджується
квитанціями №НОМЕР_2, №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4. Таким чином, на
підставі п.12 умов страхового Поліса, останній набув сили
26.05.2005 року і діяв до 08.11.2005 року.
27.08.2005 року приблизно о 12 годині ЗО хвилин, тобто в
термін дії Поліса, в м. Сімферополі, пр.Перемоги, 211 біля стоянки
"КримАвтоВаз" невідомі особи незаконно заволоділи і викрали його
автомобіль "Ауді А4" державний номер НОМЕР_1.
Про цей випадок він в той же день повідомив правоохоронні
органи, звернувся з заявою в Київський РВ Сімферопольського ДУ ГУ
МВС України в АР Крим. 01.09.2005 року у зв'язку з даними фактами
було порушено кримінальну справу по ч.З ст.289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- незаконне заволодіння транспортним засобом.
Справа № 22- 4593/2006 р. Головуючий
в першій інстанції Довженко Ю.П.
Доповідач Яковенко Л.Г.
Таким чином, позивач впевнений, що на підставі п.1.2 Поліса
27.08.2005 року має місце страховий випадок, про що він протягом
тижня повідомив правоохоронні органи. Довідку про це він надав
відповідачу.
Вважає, що відповідач повинен був сплатити йому суму
страхового відшкодування, розмір якого, за відчисленням франшизи,
складає 99000 гривень (ПО гривень - страхова сума - 10% франшизи =
99000 гривень). Однак, відповідач відмовився виконати свої
зобов'язання.
Просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у
розмірі 99000 гривень, неустойку у розмірі 2 979 грн. та 3
відсотка річних у розмірі 496 грн. 36 коп. Крім того, позивач
просив відшкодувати моральну шкоду у розмірі 200000 (двісті тисяч)
гривень.
Заочним рішенням Центрального районного суду міста
Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року
позов ОСОБА_1, задоволено частково. Стягнено з ЗАТ "Страхова група
"ТАС" в особі Кримської дирекції ЗАТ "Страхова група "ТАС" на
користь ОСОБА_1. страхове відшкодування в розмірі 99000 гривень,
неустойку у розмірі 2 979,14 грн., та З відсотка річних у розмірі
496 грн. 36 коп., усього - 102474, 50 гривень. В решті позову -
відмовлено
В апеляційній скарзі представник ЗАТ "Страхова група "ТАС"
просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про
задоволення позовних вимог. Вважає, що рішення являється
незаконним та необгрунтованим, ухвалено з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення
представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із фактичних обставин справи,
вимог закону.
Відповідаючи на довід представника відповідача про те, що
випадок, про який йдеться, не є страховим, суд посилався на те, що
зазначена підстава в обов'язковому порядку повинна була
передбаченою Полісом, оскільки цього вимагає частина 2 статті 26
Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та ч.1 ст.91 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Однак, Полісом не передбачено такої підстави для відмовлення
в виплаті страхового відшкодування, як незаконне заволодіння
транспортним засобом третіми особами, які були добровільно
допущені власником в салон автомобілю. В п.7 Поліса відсутнє
навіть посилання на добровільне допущення власником до салону
автомобіля. Також відсутня посилка на п.5.4 Правил.
Суд обгрунтовано звернув увагу на довід представника позивача
про те, що з Правилами, на які посилається відповідач, позивача
ніхто не ознайомив. Тому суд прийняв довід представника позивача
про те, що позивачу не було відомо про те, що зазначені обставини
не являються страховим випадком і це є підставою для відмови у
виплаті страхового відшкодування.
Судом встановлено, що незаконне заволодіння транспортним
засобом мало місце в результаті обману, оскільки автомобілем
позивача заволоділа особа, яка висловила бажання придбати його.
Потенційний покупець має право перевірити якість товару, в даному
випадку - автомобілю, згідно з вимогами Закону України "Про захист
прав споживача" ( 1023-12 ) (1023-12)
. Тому позивач не міг не допустити
покупця до автомобіля для того, щоб він міг перевірити роботу
Справа № 22- 4593/2006 р. Головуючий
в першій інстанції Довженко Ю.П.
Доповідач Яковенко Л.Г.
двигуна та інших агрегатів. Суд правильно погодився з тим, що
позивач не міг заперечити і не повинен був, що потенційний
покупець, сідаючи за кермо та перевіряючи роботи двигуна, може
угнати автомобіль.
Аналізуючи встановлене, суд дійшов висновку про те, що не
можуть бути кваліфіковані як "незаконне заволодіння транспортним
засобом третіми особами, які добровільно були допущені власником в
салон автомобіля" дії третьої особи, яка під видом покупця і під
видом запропонування перевірки роботи агрегатів транспортного
засобу, ошукуваним шляхом проникла до салону, незаконно заволоділа
автомобілем. У даному випадку дії третьої особи виступають засобом
незаконного заволодіння транспортом і відповідають диспозиції
ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- "Незаконне заволодіння
транспортним засобом з будь-якою метою". Таким чином, обставини,
при наявності яких третя особа заволоділа автомобілем позивача, не
підпадають під дії п.5.4 Правил. Тому, на підставі п.1.2 Поліса
незаконне заволодіння невстановленими особами автомобілем позивача
27.08.2005 року являється страховим випадком. Враховуючи, що
страховий випадок мав місце, відповідач повинен сплатити страхове
відшкодування.
Згідно п.7 Поліса та ч.З ст.26 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
відмова страховика від страхового
відшкодування може бути оскаржена в судовому порядку, враховуючи
те, що відмова відповідача являється незаконною, позивач був
вимушений звернутися до суду.
Стягуючи неустойку, суд зазначив, що на підставі ст.992 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі несплати страховиком страхової виплати,
він повинен сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором
або законом.
Полісом не передбачена виплата неустойки та її розмір, тому
розмір неустойки розраховано судом згідно нормам Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та Закону України "Про відповідальність
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Згідно зі ст.1 цього Закону платники грошових коштів сплачують на
користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в
розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені
обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати
подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у
період, за який сплачується пеня (ст.2 Закону).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми
несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день
простроченого виконання.
Строк виплати страхового відшкодування Полісом не визначено,
тому суд вірно зазначив, що строк, з якого необхідно начислювати
пеню, повинен розраховуватись на підставі п.7 Поліса, де вказано,
що у випадку відмови страхового відшкодування сраховник повинен
письмово повідомити про це страхувальника протягом п'яти днів
після одержання документів, які підтверджують наступ страхового
випадку.
Заяву про виплату страхового відшкодування позивач надав
29.08.2005 року, а довідку із міліції, яка підтвердила наступ
страхового випадку -01.09.2005 року. Таким чином, суд довів, що
прострочка платежів являє собою 61 день з 06.09.2005 року по
07.11.2005 року.
Розмір облікової ставки НБУ з 09.11.2004 року - 90%.
Справа № 22- 4593/2006 р. Головуючий
в першій інстанції Довженко Ю.П.
Доповідач Яковенко Л.Г.
Судом вірно проведено облік неустойки і виведено її розмір -
2978 гривень 14 копійок.
Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
- боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити 3 відсотки
річних від простроченої суми.
Судом вірно розрахована сума відшкодування і розмір її
визначено в сумі 496 гривень 36 копійок.
Судом обгрунтовано відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди
і зазначено, що позивач не наполягав на її відшкодуванні.
Рішення суду відповідає вимогам ст..ст.15, 16, 549, 979, 988,
990, 991-992 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст..ст. 1, 3 Закону України
"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, ст.ст. 16, 20, 25-26 Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, ст..ст. 10, 11, 15, 60, 212-215,
224-226 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, підстав для його скасування не
вбачається.
Керуючись ст.ст.303-304, 307, 308, 314 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів судової палати з цивільних справ,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ЗАТ "Страхова група "ТАС"
відхилити. Заочне рішення Центрального районного суду міста
Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006 року
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня
набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної
інстанції.
Судді:
Яковенко Л.Г. Куриленко О.С. Синельщікова О.В.
Справа № 22- 4593/2006 р. Головуючий
в першій інстанції Довженко Ю.П.
Доповідач Яковенко Л.Г.