головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Солодовник О.Ф., при секретарі Таранець В.О., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Концерн Стирол" про стягнення авторської винагороди та відшкодування моральної шкоди і

в апеляційній скарзі ВАТ,Донцерн Стирол" оспорює обгрунтованість судового рішення, яким частково задоволено вказаний позов, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що викладені судом висновки не відповідають обставинам справи, оскільки позивач не є автором раціоналізаторської пропозиції, а переписав її вже з готової технічної документацій', підготовленої УкрДІАП для їх підприємства.

Крім цього, на думку відповідача, судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.

В засіданні апеляційного суду представник за довіреністю ВАТ "Стирол" Мальований К.Г. підтримав доводи апеляційної скарги і просив про її скасування та ухвленння нового, а ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів скарги і просили її відхилити та зилити рішення суду без зміни..

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

19 травня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він є співавтором раціоналізаторсьбкої пропозиції "Схема підключення установки середньотемпературного підігрівача хвостового газу".

Його заяву щодо цієї пропозиції було зареєстрвоано відповідачем 3.01.2001 р. за №-НОМЕР_1, пропозицію було визнано раціоналізаторською та зареєстровано за № НОМЕР_2

Пропозицію було використано в підрозділі відповідача - на заводі "Гранас" відповвдно до розпоряджень №-НОМЕР_3 та №-НОМЕР_4.

Сума його винагороди за перший рік використання рацпропозиції склала 7773,25 грн. від суми економічного ефекту в 233197,35 грн., але відповідач сплатив йому лише 2720 грн., а решту 5053,25 грн. не виплатив до цього часу.

Тому він просив стягнути з відповідача на його користь вказану суму авторської винагороди та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди за порушення на протязі тривалого часу його авторського права, що призвело до спричинення йому моральних страждань, а також 62,87 грн. судових витрат.

Він же 11 березня 2005 року звернувся до суду з уточненням позовних вимог (а.с.222-232) і просив зобов'язати відповідача сплатити йому збитки в сумі 38827,36 грн., 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди та заборонити використовувати його рацпропозицію.

6 березня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з додатковою заявою про уточнення позовних вимог (а.с.362-366) і просив зобов'язати відповідіача видати йому відповідне свідоцтво на рацпропозицію, стягнути на його користь неотримані прибутки в сумі 135195,42 грн. за використання відповідачем його рацпропозиції за 2 роки та 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 березня 2006 року позов задоволено частково, зобов'язано відповідача видати позивачеві свідоцтво (посвідчення) на раціоналізаторську пропозицію №-НОМЕР_2, стягнуто

3 ВАТ "Концерн Стирол" на користь ОСОБА_1 93820,79 грн. неотриманих

прибутків від несплати авторської винагороди за використання відповідачем його рацпропозиції впродовж двох років та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн, на користь держави 946,7 грн. судового збору.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови "Про судове рішення (v0011700-76) " № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ст. ст . 481, 482 ЦК україни (435-15) раціоналізатоорською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропохзиції визначається її описом, а також кресленням, якщо вони подані.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що відповідачем 3.01.2001 року за №-НОМЕР_1 було зареєстровано заяву ОСОБА_1 про подання в співавторстві з іншими двома особами рацпропозиції щодо схеми підключення установки середньотемпературного підігрівача хвостового газу.

Вказану пропозицію відповідачем було визнано раціоналізаторською і зареєстровано такою 12 квітня 2001 року за №-НОМЕР_2.

Пропозицію, було використано у виробничому підрозділі на заводі "Гранас" згідно з розпорядженнями №-НОМЕР_3 та НОМЕР_4 шляхом монтажу за схемою ОСОБА_1та наступного використання вказаної установки, яку було придбано підприємством ще в 1990 році і не використано до вказаного часу за відсутності такої схеми.

Судом було також встановлено, що підприємством за перший рік використання рацпропозиції ОСОБА_1було визначено економічний ефект від її застосування в 233197,35 грн. і розраховано винагороду позивачеві в сумі 7773,25 грн., з яких в жовтні 2002 року сплачено 2720 грн. заохочувальної винагороди, а решту винагороди за використання рацпропозиції впродовж двох років за зміною керівництва підприємства не сплачено.

Крім цього, висновком судової експертизи об'єкта інтелектуальної власності (а.с. 214-218, 352-357) підтверджено, що позивач є автором визначеної рацпропозиції, що вона є новою для заводу "Гранас" ВАТ "Концерн Стирол" та відповідно до наданих відповідачем окремих матеріалів (а.с.7,206) розраховано фактичний прибуток під приємства від використання всього об'єкта техніки за перший рік в сумі 235973,98 грн. та за другий рік в сумі 177772,925 грн.

Зазначеним всупереч доводам апеляційної скарги, спростовано заперечення відповідача щодо відсутності взагалі рацпропозиції, як такової за наявності такої ж схеми, що було розроблено науковим інститутом для підприємства, а також щодо фактичної збитковості використання вказаної установки.

Ніяку іншу схему суду не було представлено, а на запит суду за клопотанням відповідача щодо наявності такої схеми та її надання відповідний інститут сповістив, що визначена схема є товаром, який може бути проданий ВАТ "Концерн Стирол" за відповідну ціну і не надав будь-якого підтвердження ствердженням відповідача про те, що вказана схема коли-небудь надавалася відповідачеві цим інститутом.

Довод щодо збитковості спростовується також фактичними обставинами і зокрема, використанням за поясненням представника відповідача вказаної установки до цього часу.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на протязі всього часу розгляду справи уникав надання будь-яких доказів, у тому числі оригіналів документів, що стосуються рацпропозиції ОСОБА_1.

Суд всупереч доводам апеляційної скарги, створив відповідачеві належні умови для доказування його заперечень, задовольнив його клопотання щодо запиту до наукового інституту і отримав певну відповідь, яка хоч і не задовольнила відповідіача, але є предметом правової оцінки суду разом з іншими доказами.

Це ж стосується і клопотання щодо виклику в суд експертів, хоч відповідно до ч.2 ст. 147 ЦПК України суд має право, а не зобов'язаний запропонувати експерту дати усне пояснення свого висновку.

Суд впродовж тривалого часу неодноразово викликав експертів в судове засідання при невизначеності того, що саме у висновку викликало необхідність цього.

Тому правильно закінчив розгляд справи у їх відсутність, пославшись на висновок експертизи, який є ясним і понятним і всупереч доводам скарги, не потребує будь-яких роз'яснень.

За таких обставин, не можна визнати спроможними доводи апеляційної скарги щодо порушень судом вимог цивільно-процесуального закону, які виявилися в тому, що суд не добився отримання від інституту визначеної схеми і явки в судове засідання експертів, що складали висновок судової експертизи.

Таким чином, суд дійшов обгрунтованого висновку щодо порушення відповідачем права ОСОБА_1на отримання винагороди за раціоналізаторську пропозицію і спричинення йому такими незаконними діями моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, що він зазнав внаслідок цих дій.

З врахуванням характеру та тривалості спричинених позивачеві відповідачем моральних страждань суд обгрунтовано та відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України визначив розмір відшкодування моральної шкоди в 5000 грн.

Разом з цим, суд помилково при визначені розміру відшкодування авторської винагороди застосував ст. 22 ЦК України і стягнув замість неї неотримані прибутки не врахувавши наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 483, 484 ЦК України, які суд не застосував при вирішенні цього спору, суб'єктами права інтелектуальної власності на рацпропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.

Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.

То ж позивач має лише право на авторську винагороду, яка є певною сумою, що сплачується у встановлені строк і не передбачає в майбутньому будь-яких прибутків, що підлягають відшкодуванню в разі їх неотримання за порушенням права на це відповідно до ст. 22 ЦК України.

Згідно з Положенням про порядок визначення розмірів та строків виплати авторської винагороди за раціоналізаторську, технічну і організаційну пропозицію в АТ "Концерн Стирол" (а.с.46) авторську винагороду за використання рацпропозиції встановлено за пропозиціями, що створюють прибуток у розмірі не менше 10% від фактичного прибутку за розрахунковий період впродовж двух років їх використання за винятком сплаченої заохочувальної винагороди.

За висновком експертизи фактичний прибуток за перший рік використання рацпропозиції ОСОБА_1з двома співавторами склав 235973,98 грн., а за другий рік - 177772,285 грн.

Тому розмір авторської винагороди складає за перший рік 7865,80 (235973,98x10:100=23597,40:3) і за другий рік 5925,77 грн. (177772,285x10:100+17777,22:3) і за винятком отриманих позивачем 2720 грн. в загальній сумі складає 11071,57 грн. (7865,80+5925,77+13791,57-2720), що підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Крім цього, відповідно до вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України на користь позивача підляє стягненню судовий збір в сумі 62,87 грн. та на користь держави 1048,53 (1107,15+4,25-62,87)

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

апеляційну скаргу ВАТ "Концерн Стирол" задовольнити частково, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 31 березня 2006 року ЗМІНИТИ, стягнувши на користь ОСОБА_1 з ВАТ "Концерн Стирол" авторську винагороду в сумі 11071,57 грн. замість стягнутих судом неотриманих прибутків в сумі 93820,79 грн., а також судовий збір на його користь в сумі 62,87 грн. і на користь держави в сумі 1048,53 грн.

Це ж рішення в іншій частині про відшкодування моральної шкоди і стягнення на користь ОСОБА_1з ВАТ "Концерн Стирол" у відшкодування моральної кшоди 5000 грн. залишити БЕЗ ЗМІНИ.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.