Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді Васяновича В.М., при секретарі Плотніковій О.С., з участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що в період з 2006 року по червень 2012 року відповідач ОСОБА_3 взяв у нього в борг гроші в сумі 50000 доларів США, про що власноруч написав розписку від 10 вересня 2012 року, та зобов'язався повернути їх на його вимогу протягом 5 років або раніше на його вимогу. Також позивач мотивує свої вимоги тим, що оскільки до кінця 2012 року відповідач не повернув навіть частини боргу, про що вони домовлялися усно, то просить суд стягнути з ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 399750 грн., виходячи з офіційного курсу гривні до долара США - 799,3 грн. за 100 доларів США, та 999,37 грн. річних за прострочення виконання зобов'язання, а також 3741 грн. понесених судових витрат, з яких 3441 грн. - по оплаті судового збору та 300 грн. - за юридичні послуги адвоката.

Ухвалою суду від 18 січня 2013 року було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову і накладено арешт на належне відповідачу майно, а саме, автомобіль КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, та житловий будинок АДРЕСА_1 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві. Також ОСОБА_1 суду пояснив, що протягом тривалого часу мав дружні стосунки з ОСОБА_3 й ніяких погроз на його адресу не висловлював і оскільки до теперішнього часу він не повернув борг, то просить стягнути з відповідача 399750 грн. боргу за договором позики, а також понгесені ним витрати, а саме, 3441 грн. по оплаті судового збору, 300 грн. за надання юридичних послуг адвокатом та 196 грн. за проведення експертизи. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання 19.06.2013 р. не з'явився повторно, хоча про місце і час розгляду справи був повідомлений належним чином. Також в судове засідання двічі не з'явився і його представник ОСОБА_4, а саме, 11.06.2013 р. і 19.06.2013 р. Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 надав суду заперечення проти позову, які підтримав у попередніх судових засіданнях, посилаючись на те, що ніяких грошей в борг у ОСОБА_1 він не брав, а розписку про зобов'язання повернути 50000 доларів США писав під тиском та погрозами ОСОБА_1, сидячи в автомобілі. Крім того, суду пояснив, що таку розписку він взагалі писав не 10 вересня 2012 року, бо в цей день він перебував у м. Василівка Запорізької області.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, відповідно до ст.ст. 1046 - 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму коштів, і такий договір вважається укладеним з моменту передання грошей, а на підтвердження його укладення може бути представлена розписка позичальника.

З розписки від 10 вересня 2012 року вбачається, що ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 50000 доларів США, які зобов'язався повернути протягом п'яти років або раніше на вимогу ОСОБА_1 В суді також установлено, що 25.12.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_9. з письмовою вимогою повернення боргу 50000 доларів США до 03 січня 2013 року, яка залишена відповідачем без задоволення. Також ухвалою суду від 13 лютого 2013 року було призначено судову техніко-почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, і на вирішення якої поставлено питання: 1.Чи виконаний текст розписки відповідачем ОСОБА_3 під диктовку інших осіб? 2. Чи знаходився ОСОБА_3 під час написання розписки від 10.09.2012 р. в незвичному стані - сильного душевного напруження, нервового збудження? 3. Чи можна вважати, що текст цієї розписки був виконаний ОСОБА_3 під примусом з боку інших осіб? 4. Чи була написана розписка ОСОБА_3 10 вересня 2012 року? Якщо ні, то коли саме її складено? При цьому обов'язок по оплаті витрат на проведення експертизи покладено на позивача в частині вирішення питання давності виконання розписки, а щодо решти питань на відповідача. Згідно висновку судово-технічної експертизи документів за №1777 від 25.03.2013 р. не надається можливим встановити чи відповідає час виконання наданої для дослідження розписки від 10.09.2012 р. від імені ОСОБА_3 даті, що вказана в ній, а також встановити час складання даної розписки. Також згідно повідомлення судового експерта Дідушок Н.Я. Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №1676 від 05.04.2013 р. неможливо надати висновки по питаннях, які зазначені в ухвалі суду від 13.02.2013 р., крім питання №4, яке вирішувалося у висновку експертизи №1777 від 25.03.2013 р., у звязку з тим, що не було виконано клопотання про надання додатково вільних, умовно вільних й експериментальних зразків почерку і писемного мовлення ОСОБА_3, а також не оплачено рахунок вартості робіт проведенню експертизи.

В той же час відповідно до ч.З ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Посилання відповідача на те, що він написав боргову розписку під психологічним тиском та примусом суд вважає безпідставним. Так, з матеріалів справи вбачається, що безпосередньо після написання цієї розписки й до початку розгляду справи в суді відповідач не звертався до правоохоронних органів з приводу незаконного змушування його до написання цієї розписки ОСОБА_1, що підтвердив суду й сам ОСОБА_3. Також відповідач не звертався до суду і з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним цього правочину (договору позики) як такого, що був вчинений ним внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, якщо позичальник видав позикодавцю борговий документ, позикодавець, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його позичальнику. У разі неможливості повернення розписки кредитор повинен вказати про це у своїй розписці, яку він видає позичальнику. А частиною З вищевказаної статті передбачено, що наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. А ст. 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Посилання ж відповідача на те, що 10 вересня 2012 року він взагалі не перебував у м. Глухів, у зв'язку з чим не міг написати боргову розписку, а знаходився в АДРЕСА_2, суд вважає безпідставними. Так, в наданій відповідачем довідці домового комітету №7 м. Василівка за підписом ОСОБА_8 зазначено, що ОСОБА_3 проживав з 28 червня по 20 вересня в АДРЕСА_2, однак, у цій довідці не вказано, в якому році він там проживав, до того ж вона не містить і дати її написання та не посвідчено підпис особи, яка її склала, органом місцевого самоврядування.

Також ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

А відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності та зважаючи на те, що за укладеним між сторонами договором не встановлено розмір процентів, а позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми за 1 місяць, що становить 993,37 грн., то суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню і з відповідача необхідно стягнути на його користь 399750 грн. боргу за договором позики, що становить еквівалент 50000 доларів США, виходячи з офіційного курсу гривні до долара США у співідношенні 799,3 грн. за 100 доларів США (799,3 х 50000 : 100 = 399750), а також три проценти річних, що становить 999,37 грн., а всього 400749,37 грн.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати, а саме, 3441 грн. по оплаті судового збору, 300 грн. за надання правовї допомги по складанню позовної заяви та 196 грн. за проведення судово-технічної експертизи документів, всього на суму 3937 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 529 - 530, 533, 545, 625, 1046 - 1051 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 400749,37 грн. за договором позики від 10 вересня 2012 року, а також 3937 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору, за надання правової допомоги та на проведення експертизи, всього стягнувши на його користь 404686,37 грн.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.