Позивачі, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, звернулися до суду з вищезгаданими позовами в якому зазначили, що з вини відповідача ОСОБА_5, який керував автомобілем "БМВ", д.н. НОМЕР_3 і порушив правила дорожнього руху, 18.01.2009 року на перехресті вулиць Східна-Ватутіна в м.Житомирі сталася ДТП. Внаслідок цієї пригоди автомобіль НОМЕР_1, під керуванням сина ОСОБА_8, отримав механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_4, яка знаходилась в салоні автомобіля, тілесні ушкодження. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_5 керував автомобілем без будь-яких правових підстав, який надав йому відповідач ОСОБА_7, який керував транспортним засобом по дорученню наданому власником ОСОБА_6, позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь 75534 грн. 14 коп. на відшкодування матеріальних збитків заподіяних пошкодженням автомобіля, 14000,00 грн. упущеної вигоди через неможливість здійснювати підприємницьку діяльність, всі понесені судові витрати та 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Позивач ОСОБА_4 також просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку 7000,00 грн. витрат понесених на лікування, у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень в результаті ДТП, всі понесені судові витрати та 40000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги уточнили і просили стягнути в остаточному варіанті з відповідачів на користь позивача 60545 грн. 25 коп. матеріальної шкоди, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 298 від 15.05.2012 року, проведеної експертом ОСОБА_9, 14000,00 грн. упущеної вигоди через неможливість здійснювати підприємницьку протягом двох місяців, судові витрати та 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки йому були спричинені моральні страждання : неможливість користуватись власним автомобілем на протязі тривалого часу, зміна ритму життя, втрата душевного спокою, втрата часу на оформлення відповідних документів, проведення експертиз. Крім того, зазначили, що Моторно (транспортне) страхове бюро України виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 25500,00 грн.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась. Надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Справа слухалась у її відсутності, відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Представники відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково на суму 2164 грн. 58 коп. з підстав, викладених в письмових запереченнях поданих до суду 21.05.2013 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки визнаний винним в ДТП ОСОБА_5, який і повинен відшкодувати заподіяну шкоду. Зазначила, що її довіритель керував автомобілем на підставі довіреності і транспортний засіб був переданий її довірителем ОСОБА_5 без будь-яких правових підстав. Після перерви в судове засідання не з'явилась, з невідомих суду причин. Хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Справа слухала у її відсутності, відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання в черговий раз не з'явився, з невідомих суду причин. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Справа слухалась у його відсутності, відповідно до ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст. 1188 ЦК України. Відповідно до вимог п.п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В судовому засіданні було встановлено, що 18.01.2009 року внаслідок ДТП, що відбулась за вищезгаданих обставин, автомобіль НОМЕР_2, що належав позивачу ОСОБА_3 на праві власності, під керуванням сина ОСОБА_8, отримав механічні пошкодження, а позивач ОСОБА_4, яка знаходилась в салоні автомобіля, легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_5, який керував належним відповідачу ОСОБА_6, який в свою чергу передав право керування транспортним засобом на підставі доручення ОСОБА_7, автомобілем "БМВ", д.н. НОМЕР_3, в результаті порушення ним п. 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Наведене стверджується постановою Богунського райсуду м.Житомира від 03.03.2009 року та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.07.2009 року, згідно яких відповідач ОСОБА_5 визнаний винним в даній ДТП.

Відповідно до ст. 61 ч.3 ЦПК України, обставини, визнані судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою (ст. 61.ч.4 ЦПК України (1618-15) ).

Разом з тим, суд вважає за необхідне також покласти обов'язок на відшкодування заподіяної шкоди і на відповідача ОСОБА_7 Як було встановлено в судовому засіданні, і дані обставини не заперечувались сторонами, відповідач ОСОБА_5 керував автомобілем "БМВ", д.н. НОМЕР_3 без відповідних правових підстав. Належним володільцем джерела підвищеної небезпеки був ОСОБА_11, який здійснював експлуатацію транспортного засобу на підставі наданої власником ОСОБА_6 довіреності. А тому суд вважає, що заподіянню шкоди сприяла також і вина володільця транспортного засобу - відповідача ОСОБА_7, який недбало (безвідповідально) поставився до використання даного транспортного засобу.

Таким чином, судом встановлена протиправність дій відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7 та їх вина в скоєнні даної ДТП, а також причинний зв'язок між наявною шкодою і протиправним діяннями заподіювачів, підстав для відшкодування шкоди з відповідача ОСОБА_6 у суду немає.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень та висновок судової автотоварознавчої експертизи № 298 від 15.05.2012 року, який суд визнає обґрунтованим, таким що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом, оскільки це висновок судового експерта, проведеного за ухвалою суду. Згідно даного висновку матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля становить 60545 грн. 25 коп., оскільки розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у відповідності до вимог ст. 1192 ЦК України. Суд не приймає до уваги розмір відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки, як вбачається із описової частини висновку вартість відновлюваного ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість.

Позивач ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування 15.04.2009 року звернувся до МТСБУ з відповідною завою про відшкодування заподіяної шкоди. Після проведення розслідування страхового випадку сума 25500,00 грн. була перерахована позивачу, відповідно до наказу № 1258 від 19.05.2009 року та платіжного доручення № 2035 від 22.05.2009 року.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (v0006700-92) (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль НОМЕР_2 був проданий позивачем ОСОБА_3 після ДТП без проведення відновленого ремонту транспортного засобу. Відповідно до звіту № 51/1 від 15.04.2009 року, проведеного аварійним комісаром ОСОБА_12, ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані на дату оцінки складає 29507, 92 грн.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в результаті ДТП позивачу відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_7 була заподіяна матеріальна шкода на суму 5537 грн. 33 коп. з розрахунку : 60545,25 грн. (матеріальний збиток) - 25500,00 грн. (страхове відшкодування) - 29507,92 грн. (вартість ТЗ в пошкодженому вигляді), яка відповідно до ст.ст. 1188, 1190, 1192 ЦК України підлягає відшкодуванню з відповідачів в солідарному порядку.

Враховуючи вимоги ст.ст. 10 ч.2, 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування матеріальної шкоди (упущеної вигоди) в розмірі 14000,00 грн., яка заподіяна позивачу ОСОБА_3 неможливістю використовувати автомобіль для зайняття підприємницькою діяльністю протягом двох місяців, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів в підтвердження розміру завданої шкоди, а відтак відмовляє в задоволенні позову щодо відшкодування матеріальної шкоди в цій частині.

В результаті зіткнення транспортних засобів позивач ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, СГМ, різаної рани, підшкірної гематоми, синця на обличчі, обширні синці на лівій молочній залозі та лівій нозі, які згідно акту судово-медичного обстеження № 189 від 20.01.2009 року відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Проте, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_4 в частині відшкодування витрат на лікування в сумі 7000,00 грн., оскільки належних та допустимих доказі, які б підтверджували вищевказані понесені витрати останньою представлено не було, хоча відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України це є її обов'язком.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди, судом враховуються періоди моральних страждань та хвилювань, які вивели позивача із рівноваги, пов'язані з пошкодженням автомобіля та неможливістю його використовувати. Обмірковуючи підстави відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_4 суд приймає до уваги спричинені моральні переживання та хвилювання, пов'язані з отриманням фізичного болю. Ці обставини призвели до порушення звичного для них порядку організації життя та вимагали додаткових зусиль для його відновлення.

З урахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних позивачам моральних страждань, їх негативних наслідків, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позови частково та визначає розмір моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_3 в сумі 1000,00 грн. та на користь позивача ОСОБА_4 - в сумі 2000 грн., оскільки позивачі розміри заявлених позовних вимог в цій частині достатньою мірою не підтвердили, які підлягають відшкодуванню з відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_7 в солідарному порядку, відповідності зі ст.ст. 1167, 1190 ЦК України.

В решті позовних вимог позивачам відмовити за безпідставністю.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача ОСОБА_3 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 31 грн. 94 коп. з кожного та з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. з кожного. Проте, позивачу ОСОБА_4 суд відмовляє у відшкодуванні судових витрат виходячи з наступного. В матеріалах справи наявні лише ксерокопії квитанцій про оплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного розгляду справи, які є недопустимими доказами, оригінали квитанцій представлено не було, хоча відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, це є обов'язком позивача.

Керуючись ст.ст. 1167, 1187, 1188, 1190, 1192 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (v0006700-92) (зі змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (v0004700-95) (зі змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212- 215 ЦПК України, суд -

Позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 заподіяну внаслідок ДТП матеріальну шкоду в розмірі 5537 грн. 33 коп. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 заподіяну внаслідок ДТП моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 31 грн. 94 коп. з кожного та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн. з кожного.

В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.