Сакський міськрайонний суд АР Крим у складі головуючого - судді Власенка А.П. при секретарі Новогребелець К.В., за участі позивача за первісним позовом та її представника - ОСОБА_1, представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виконання обов'язків по поверненню грошової суми, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про виконання обов'язків по поверненню грошової суми.

Позов мотивований тим, що 30 березня 2009 року між сторонами був укладений договір позики коштів в сумі 81 500 грн., на підтвердження якого відповідачем була видана розписка; за умовами цього договору ОСОБА_4 зобов'язався повернути позичені кошти в строк до 20 серпня 2009 року. Посилаючись на те, що відповідач повернув позичені кошти лише частково - в сумі 24 450 грн., ОСОБА_3, зменшивши розмір позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_4 57 050 грн. боргу та три проценти річних від простроченої суми - 1711,50 грн.

В квітні 2013 року ОСОБА_4 подав зустрічний позов - про визнання недійсним договору позики, мотивований тим, що укладений 30 березня 2009 року між сторонами договір позики є фіктивним, оскільки жодна із сторін не розраховувала на повернення коштів, які за цим договором ОСОБА_4 і не отримував, оскільки розписка була складена в межах вирішення питання про перерозподіл часток у бізнесі. Зокрема, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що розписка була складена на вимогу ОСОБА_5, який є сином позивача, після виплати йому грошима частки корпоративних прав в ТОВ "Віола ЛТД" та ДП "Аура" для створення перед ОСОБА_3 видимості неіснуючих зобов'язань ОСОБА_4 Написання розписки на підтвердження фіктивних зобов'язань було вчинене позивачем за зустрічним позовом внаслідок довіри та дружніх відносин із ОСОБА_5, добрі стосунки із яким підтримувалися ОСОБА_4 і після розорювання в 2002 році шлюбу ОСОБА_5 із сестрою відповідача - ОСОБА_6

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову, просили суд його задовольнити повністю та відмовити у зустрічному позові. При цьому ОСОБА_3 пояснила, що дійсно між сторонами були спільні підприємницькі інтереси, проте вони не мають відношення до спірної позики; після розірвання шлюбу та фактичного розпаду сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стали обмежуватися взаємними привітаннями при випадковій зустрічі, при цьому ОСОБА_4 підтримував дружні відносини з її сином - ОСОБА_5; наявність дійсних боргових зобов'язань підтверджується поверненням частини боргу ОСОБА_4 на суму, еквівалентну 3 000 доларам США, - 2 500 доларів США було повернено ОСОБА_5, а 500 доларів США - особисто їй.

Представник відповідача за первісним позовом позов ОСОБА_3 не визнала, просила відмовити у ньому, задовольнивши зустрічний позов, та пояснила, що після розірвання шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 особами, які брали особисту участь у підприємницькій діяльності - ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4, було вирішено про викуп ОСОБА_4 частини корпоративних прав, що і було зроблено, у тому числі шляхом виплати ОСОБА_4 коштів ОСОБА_5 Згодом ОСОБА_5 попросив ОСОБА_4 написати розписку для її демонстрації ОСОБА_3 на підтвердження факту наявності заборгованості з виплати частки у бізнесі, що і було зроблено ОСОБА_4 Після того, як стосунки ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зіпсувались, син позивача ОСОБА_5 став вимагати повернення коштів, які ніколи не позичалися, незважаючи на досягнення домовленості про припинення всіх вимог та претензій після сплати ОСОБА_4 коштів в розмірі 3 000 доларів США, з яких 2 500 доларів США були передані особисто ОСОБА_5, а 500 доларів - його матері - ОСОБА_3

Вислухавши пояснення позивача за первісним позовом та представників сторін, перевіривши доводи позовної заяви та заперечень проти неї, дослідивши матеріали справи, вислухавши показання свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та для відмови у первісному.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положенням частини 2 статті 1047 цього Кодексу визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 30 березня 2009 року між сторонами був укладений договір позики коштів в сумі 81 500 грн., на підтвердження якого відповідачем була видана розписка, оригінал якої долучений до матеріалів справи (а.с. 12).

Відповідно до частин 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виходячи з того, що зміст зустрічної позовної заяви, окрім безпосередніх обставин написання розписки, був визнаний ОСОБА_3 в судовому засіданні, як визнані факти того, що розписка була написана та передана саме ОСОБА_5, хоча і в її будинку, а розмір позовних вимог нею був зменшений внаслідок передачі коштів переважно (2 500 доларів США із 3 000 доларів США) її синові - ОСОБА_5, суд погоджується із твердженнями ОСОБА_4 та його представника в судовому засіданні про наявність певних правовідносин, у тому числі грошового характеру саме між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а не із ОСОБА_3 При цьому суд бере до уваги і пояснення ОСОБА_3 про те, що після остаточного розпаду сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосунки ОСОБА_4 із ОСОБА_5 залишилися дружніми, а її спілкування із ОСОБА_4 обмежувалося лише обміном привітаннями при зустрічі.

Наведені обставини узгоджується із показаннями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які підтвердити факт дружніх відносин між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та повідомили, що зі слів відповідача за первісним позовом їм було відомо про написання ОСОБА_4 розписки ОСОБА_5 за проханням останнього, про сумніви ОСОБА_4 щодо правильності таких його дій без реального договору позики, а про наявність боргу - не відомо.

Відповідно до частини 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною 1 статті 61 цього Кодексу обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На підставі наведених норм, виходячи із викладених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що дійсно складена 30 березня 2009 року ОСОБА_4 розписка не відповідає існуючим на той час правовідносинам сторін, а відтак не може підтверджувати наявність невиконаних зобов'язань за договором позики, і була видана відповідачем за первісним позовом на підтвердження договору, який підлягає визнанню його фіктивним. При цьому судом не оцінюється обсяг виконаних чи невиконаних зобов'язань ОСОБА_4 за договором позики від 30 березня 2009 року, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 не мав позикових правовідносин із ОСОБА_3, як не оцінюється і наявність зобов'язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_5, оскільки ці правовідносини виходять за межі спору.

Суд відхиляє твердження позивача за первісним позовом та її представника про підтвердження дійсності оспорюваного договору позики тим, що відповідач змінював свою версію відносин між сторонами та свої доводи на заперечення вимог ОСОБА_3 під час розгляду справи; зміна правової позиції у справі, зміна представників чи уточнення пояснень є диспозитивним правом сторони у справі, а відтак не може вважатися доказом фактичних обставин.

Не може підтверджувати дійсність договору позики, а відтак і наявність невиконаних зобов'язань за ним, і факт сплати ОСОБА_4 коштів в розмірі 3 000 доларів США за доведеності (внаслідок визнання сторонами цього факту) передачі грошей переважно ОСОБА_5, а не ОСОБА_3

За таких обставин суд дійшов висновку про безгрошовість розписки, виданої 30 березня 2009 року ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3, а відтак і про наявність підстав для визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 30 березня 2009 року, тому у позові ОСОБА_3 про стягнення коштів слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки зустрічний позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, то з ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір в розмірі 114,70 грн. (а.с. 164).

Враховуючи наведене, на підставі частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 234, статті 1046, частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У позові ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання договору недійсним - задовольнити. Визнати недійсним договір позики від 30 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Сакський міськрайонний суд АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.