Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, -

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 01 березня 2013 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" (далі - Відповідач) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року її позов було задоволено та із Відповідача на її користь було стягнуто вихідну допомогу у розмірі 14 081 грн. 85 коп., невиплачену компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 2 635 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 23 травня 2012 року у розмірі 178 370 грн. 01 коп., а всього 195 087 грн. 16 коп. Зауважує, що після набрання рішенням законної сили, зазначені кошти до неї надійшли лише 04 лютого 2013 року. Тим самим, зауважує, що за період часу від 23 травня 2012 року і по 04 лютого 2013 року Відповідач затримав проведення розрахунку із нею, у зв'язку з чим вона вважає, що за вказаний період із Відповідача на її користь підлягає стягненню 38 193 грн. 23 коп. в якості середнього заробітку за затримку розрахунку. Крім того, вказує, що належні їй при звільненні кошти у розмірі 14 081 грн. 85 коп. вихідної допомоги та невиплачена компенсація за роботу у вихідні дні у розмірі 2 635 грн. не були виплачені їй ні при звільненні 13 лютого 2009 року, ні після ухвалення судового рішення, у зв'язку з чим вважає, що інфляційна складова на вказані кошти має складати у розмірі 4 129 грн. 06 коп. за період із березня місяця 2009 року і по січень місяць 2013 року. З цих же підстав, зауважує, що інфляційна складова від середнього заробітку у розмірі 178 370 грн. 01 за період із червня місяця 2012 року і по січень місяць 2013 року має складати 1 070 грн. 22 коп. Крім того, зауважує також, що грошова сума у розмірі 195 087 грн. 16 коп., яка підлягає стягненню на її користь із Відповідача, за своїм змістом є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з чим вона вважає, що Відповідач має їй сплатити три відсотки річних від вказаної суми, розмір якої, за її підрахунками за період із червня місяця 2012 року і по січень 2013 року складає 3 901 грн. 74 коп. Просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь 38 193 грн. 23 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та виплати грошових сум; інфляційну складову у розмірі 4 129 грн. 06 коп. за період із березня місяця 2009 року і по січень місяць 2013 року; інфляційну складову у розмірі 1 070 грн. 22 коп. за період із червня місяця 2012 року і по січень місяць 2013 року; три проценти річних за період із червня місяця 2012 року і по січень місяць 2013 року. А всього просить стягнути із Відповідача на її користь 45 153 грн. 38 коп.

У судове засідання Позивач не з'явилася. На адресу суду 25 квітня 2013 року її представником подано заяву про розгляд справи у відсутність Позивача та її представника.

Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність сторони Позивача, оскільки представник Відповідача не заперечував щодо розгляду справи у відсутність останніх, на підставі зібраних у справі доказів.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, оскільки вважає позовні вимоги безпідставними.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

За змістом частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року, із Відповідача на користь Позивача стягнуто вихідну допомогу у розмірі 14 081 грн. 85 коп., невиплачену компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 2 635 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 23 травня 2012 року у розмірі 178 370 грн. 01 коп., а всього 195 087 грн. 16 коп. Вказане рішення набрало законної сили (а.с. 5-20).

Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що згідно розпорядження державного виконавця, кошти в сумі 195 087 грн. 16 коп. надійшли 04 лютого 2013 року від Відповідача на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого листа (а.с. 4).

За змістом частин 162.1. та 162.1.1. статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Крім того, за змістом частин 163.1., 163.1.1. та 163.1.2. статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно зазначеного судового рішення, кошти, які підлягали стягненню із Відповідача на користь Позивача, є заробітною платою.

Відповідно до частини 171.1. статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці", в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, вказана у судовому рішенні сума, яка підлягала стягненню із Відповідача на користь Позивача, була зазначена без утримання податку та обов'язкових платежів, які мають утримуватися безпосередньо при її виплаті. Разом з тим, як вбачається із розпорядження державного виконавця, кошти, які підлягали перерахуванню Позивачеві при примусовому виконанні судового рішення, надійшли саме в сумі 195 087 грн. 16 коп. Оскільки при виконанні вказаного рішення суду в частині щодо виплати Позивачеві заробітної плати, Відповідач зобов'язаний був утримати із Позивача в установленому законом порядку податок та провести індексацію її заробітної плати, при цьому, згідно розпорядження державного виконавця, як борг, на користь Позивача підлягала перерахунку сума у розмірі 195 087 грн. 16 коп., підстав вважати, що Відповідач не провів індексацію заробітної плати не вбачається, у зв'язку з чим, позов в частині щодо стягнення із Відповідача інфляційної складової у розмірі 4 129 грн. 06 коп. за період із березня місяця 2009 року і по січень місяць 2013 року та інфляційної складової у розмірі 1 070 грн. 22 коп. за період із червня місяця 2012 року і по січень місяць 2013 року не вбачається.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь 38 193 грн. 23 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позов в цій частині також задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки.

Як вбачається із рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2012 року, питання щодо поновлення на роботі незаконно звільненого Позивача, судом не вирішувалося. Разом з тим, оскільки між Позивачем та Відповідачем виник спір щодо підстав звільнення та щодо розміру належних звільненому працівникові сум, суд вирішив зазначений спір частково на користь Позивача та визначив суму, яка підлягала стягненню на користь останньої.

З огляду на викладене, позов в частині щодо стягнення із Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 38 193 грн. 23 коп. є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь три відсотки річних від суми у 195 087 грн. 16 коп. розмір яких, за її підрахунками за період із червня місяця 2012 року і по січень 2013 року складає 3 901 грн. 74 коп. в порядку статті 625 Цивільного кодексу України

Позов в цій частині задоволенню не підлягає, з таких підстав.

За змістом частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, за змістом частини 1 статті 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичним особами.

З огляду на викладене, оскільки спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються законодавством про працю, а не цивільним законодавством, позовна вимога про стягнення із Відповідача на користь Позивача трьох відсотків річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставною та такою що задоволенню не підлягає.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судом в ході її розгляду, суд знаходить позов необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог відмовляє у повному обсязі.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 3, 95, 117, 236 Кодексу законів про працю України, статей 1, 625 Цивільного кодексу України, статей 162, 163, 171 Податкового кодексу України, статті 33 Закону України "Про оплату праці", керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212- 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, індексу інфляції та трьох процентів річних, у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання - в і д м о в и т и у повному обсязі.

рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.