Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Зоріній А.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача відділу освіти виконкому

Тернівської районної у місті ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради про стягнення моральної шкоди,-

19.06.2012 р. та уточнено 21.11.2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди до відділу освіти виконкому Тернівської районної в місті ради міста Кривого Рогу /далі Відділ/, яким просить стягнути відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, порушення відповідачем Закону України "Про охорону праці" (2694-12) з Відділу - 54420 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності.

В обґрунтування вказує, що протягом 28 років працювала на викладацькій роботі в умовах голосового напруження. В різні роки працювала вчителем російської мови та літератури, одночасно була зайнята виконанням обов'язків класного керівника, виконувала роботу за сумісництвом, заміна уроків відсутніх вчителів. Згідно своїх професійно-посадових обов'язків напружувала голосові зв'язки під час викладацької та організаторської діяльності. Згідно огляду МСЕК від 13.12.2006 р. позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності - 30% з 11 грудня 2006 р. безстроково. Виходячи з характеру захворювання вона неодноразово знаходилася на лікуванні, позивачу важко розмовляти, відчуває постійний біль у горлі, вона обмежена в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, позбавлена дозвілля що порушує її нормальні життєві зв'язки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав.

Представник Відділу за довіреністю Бикова О.П. проти позову заперечувала, вказує що позивач дійсно працювала в умовах підвищеного навантаження згідно допустимих норм. Але сама бажала такого педагогічного навантаження, яке їй надавалося за її згодою та погодженням з профспілковим органом.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено поясненнями сторін, трудовою книжкою, актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком МСЕК а.с.4-11, 14 що позивачу ОСОБА_1 було встановлено хронічне професійне захворювання: хронічний гіпертрофічний ларингіт, рецидивуючий перебіг, стійка вторинна дисфонія. Позивачу вперше згідно висновку МСЕК - 13.12.2006 р. встановлена 30% стійкої втрати професійної працездатності, та третя група інвалідності з 11 грудня 2006 р.- безстроково.

3 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) . Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Законами України про Державний бюджет України на 2006 рік та 2007 рік, зупинялась дія на 2006 -2007 р.р., абзацу 4 ст.1, підпункту "є"ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей.

Крім цього, Законом від 28.12.2007 року (107-17) № 107 з п.3 Прикінцевих положень вказаного Закону виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної шкоди потерпілим на виробництві і крім того з 01.01.2008 р. припинено відшкодування моральної шкоди Фондом, незалежно від часу настання страхового випадку.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 рішення №20-рп/2008 (v020p710-08) (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"від 23.02.2007 року (717-16) №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавством розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішення спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого професійного захворювання, втрати у зв'язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно ст. 153 КЗпП України -на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці, на власника покладається обов"язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України -власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу ОСОБА_1 згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, санітарно-гігієничної умови праці вчителя, довідки про умови праці а.с.11, 15-17, встановлено хронічне професійне захворювання - хронічний гіпертрофічний ларингіт, рецидивуючий перебіг, стійка вторинна дисфонія. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є сумарне педагогічне навантаження від 17,4 до 35,3 академічних годин на тиждень при допустимих 16-20 годинах, тривалість перевищення навантаження становить 15 років. Шкідливі умови праці відносяться до 3 класу 1 ступеню шкідливості. Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров"я, рекомендовано, згідно п.18 акту контролювати тижневе навантаження вчителів, не допускати перевищення навантаження на голосовий апарат вчителів.

Посилання відповідача на бажання самої ОСОБА_1 до праці в шкідливих умовах не може бути прийнято судом до уваги, оскільки обов'язок забезпечення умов праці які не шкодять здоров'ю працівника, покладається на роботодавця.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість отриманих захворювань, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

Таким чином суд враховує, що позивачу загалом встановлено 30% стійкої втрати професійної працездатності третя група інвалідності, характер захворюваня, фізичних і моральних страждань позивача в зв"язку з цим; їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках.

Відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються медичними документами, необхідності постійного лікування в тому числі і санаторно-курортного згідно наданих позивачем виписок з історії хвороби, висновку МСЕК а.с.18-19, позов слід задовольнити частково та стягнути з Відділу на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди, вважаючи суму що вимагає позивач в 54420 грн. завищеною.

На підставі ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 27, 31, 60, 81, 88, 209 ч.3, 212- 215 ЦПК України, суд -

Позов задовольнити частково, стягнути з відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради на користь ОСОБА_1 - 20000 / двадцять тисяч/ грн. моральної шкоди.

Стягнути з відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради 107 грн. 30 коп. судового збору на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.