розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, Управління державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа: Приватне підприємство "Ніка" про відшкодування шкоди,-

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби у Овідіопольському районі Одеської області, Управління державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа: Приватне підприємство "Ніка" про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що згідно договорів купівлі-продажу №32 від 09 липня 2010 року, №67 від 23 серпня 2010 року, №73 від 13 вересня 2010 року, №79 від 02 жовтня 2010 року, №80 від 06 жовтня 2010 року, №84 від 04 жовтня 2010 року він придбав у ПП "Елістандарт" та ТОВ "МС-ПРІМ" риболовецькі товари на загальну суму 11012465 грн.

Вказаний товар зберігався у семи контейнерах в складських приміщеннях НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, які він орендував на підставі договору суборенди №1 від 01 червня 2010 року. В період з 05 по 13 жовтня 2010 року оперуповноваженим податкової міліції Овідіопольського району Одеської області було проведено перевірку в порядку ст. 97 КПК України за фактом виявлення безхазяйного майна в складських приміщеннях НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих за вищевказаною адресою. В ході перевірки проведено огляд приміщень, а весь наявний в приміщеннях товар на загальну суму 11012465 грн. вилучено.

13 жовтня 2010 року за наслідками вказаної перевірки у порушенні кримінальної справи за фактом виявлення безхазяйного майна відмовлено на підставі п.2 ст. 6 КПК України, а всі матеріали спрямовані у відділ розпорядження безхазяйним майном ДПІ Овідіопольського району.

Згідно договору про зберігання безхазяйного майна від 07 грудня 2010 року ДПІ у Овідіопольському районі передало вказане майно на зберігання ПП "Ніка".

Відповідно до ч.1 ст. 338 ЦК України особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку до міліції або органу місцевого самоврядування, якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має вимагати повернення загубленої речі.

Вказав, що 15 листопада 2010 року він письмово звернувся із заявою на ім'я голови ДПІ Овідіопольського району про повернення йому вилученого майна, долучивши до заяви всі документи, які підтверджують його право власності на вилучений товар, проте у встановленому законом порядку дану заяву не розглянуто.

14 лютого 2011 року він звернувся до окружного адміністративного суду Одеської області з позовом до ДПІ Овідіопольського району про визнання неправомірними дій співробітників податкової міліції щодо вилучення вказаного майна, проте через порушення правил предметної підсудності провадження у справі було закрито.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, представники ДПІ неодноразово з'являлися в судове засідання, отже, їм достеменно було відомо про те, що вилучене майно належить йому і повинно бути йому повернуто, проте продовжували безпідставно та незаконно утримувати зазначене майно, завдаючи йому своїми неправомірними діями значної матеріальної шкоди.

Зі змісту ст. 97 КПК України 1960 року вбачається, що перевірка заяви або повідомлення до правоохоронних органів проводиться лише у випадку, якщо ця заява чи повідомлення вказують на вчинення конкретного злочину. Кримінальним кодексом України (2341-14) не передбачено такого злочину, як виявлення безхазяйного майна. У зв'язку з чим у співробітника податкової міліції не було жодних законних підстав подавати рапорт про скоєння злочину, проводити перевірку, вчиняти будь-які процесуальні дії, у тому числі проводити огляд приміщень та вилучати майно.

Зазначив, що до теперішнього часу вилучений товар йому не повернутий у зв'язку з його відсутністю у відповідача, про що йому повідомлено представником ДПІ у Овідіопольському районі.

Також, вказав, що при розгляді адміністративної справи за його позовом в окружному адміністративному суді Одеської області йому стало відомо, що ДПІ було отримано рішення третейського суду м.Макіївка Донецької області, за яким ОСОБА_2 повинен був ОСОБА_3 кошти і розрахувався вилученим товаром.

Вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано шкоду на загальну суму 11012465 грн.

Враховуючи вказане, просив стягнути з державного бюджету на його користь майнову шкоду в розмірі 11012465 грн., завдану незаконними діями Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеному в позові, позов просив задовольнити. В подальші судові засідання не з'явився, його інтереси представляли представники за довіреністю.

Представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, вважали їх такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Кочин І.А. позов не визнав та вважав, що діями працівників податкової інспекції позивачу шкода не заподіяна, оскільки майно, яке йому належало передано іншим особам на виконання ухвали суду.

Представник відповідача - Управління державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області Рева О.С. позов не визнала, посилаючись на те, що органи Державної казначейської служби України здійснюють лише обслуговування бюджетних коштів, а не фінансують державні органи. Відповідно до бюджетного законодавства органи податкової інспекції є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. У даному випадку, як стверджує позивач, шкоду завдано працівниками Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, тому шкода повинна відшкодовуватись за рахунок коштів Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, тобто за рахунок бюджету, передбаченого для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів щодо забезпечення відповідних асигнувань.

Також зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Оскільки дії Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області не визнані неправомірними та незаконними в установленому чинним законодавством України порядку, то і шкода не підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, вважає, що у позивача відсутні законні підстави на відшкодування шкоди з Державного бюджету України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідачів, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що згідно договору суборенди № 1 від 01 червня 2010 року фізична особа ОСОБА_1, прийняла у платне користування складське приміщення за адресою АДРЕСА_1 площею 144 кв. м (а.с.43, 82, 83).

У вказаному складському приміщенні ним зберігалися придбаний товар у відповідності з договорами.

Так, договором купівлі продажу, який укладено між ТОВ "МС-Прим" та ОСОБА_1 № 32 від 09 липня 2010 року; договорами купівлі продажу, які укладені між приватним підприємством "Елітстандарт" № 67 від 23 серпня 2010 року, № 73 від 13 вересня 2010 року, № 79 від 02 жовтня 2010 року, № 80 від 06 жовтня 2010 року, № 84 від 04 жовтня 2010 року підтверджується придбання позивачем риболовецького спорядження на загальну суму 3997538 грн. (а.с.7-24).

В той час, в матеріалах справи в наявності два договори № 84 - однин від 04 жовтня 2010 року, другий від 17 жовтня 2010 року про придбання риболовецького устаткування на загальну суму 544686 грн. 50 коп.

Наявність вказаних договорів, позивачем пояснюється тими обставинами, що фактично товар йому був переданий 04 жовтня 2010 року та поміщений у складські приміщення на зберігання. При митному оформленні документів на вантаж виникла помилка, яка була виправлена.

Аналізуючи вказане, суд приходить до висновку, що товар, зазначений в договорі №84 та накладній №84 від 17 жовтня 2010 року знаходився на складі, орендованому позивачем, перед початком перевірки податковою міліцією у Овідіопольському районі Одеської області.

У зв'язку з надходженням до ВПМ ДПІ у Овідіопольському районі повідомлення про злочин, яке зареєстровано у книзі №12 обліку інформації про злочин в ВПМ ДПІ у Овідіопольському районі за №57, а саме здійснення незаконної підприємницької діяльності з реалізації вказаного товару, проведено вилучення товару, придбаного ОСОБА_1 за вищезазначеними договорами (а.с.111-113).

Вказане підтверджується копіями протоколів огляду від 06 жовтня 2010 року та від 08 жовтня 2010 року про вилучення оперуповноваженим податкової міліції у Овідіопольському районі Одеської області з складів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 скл, розташованих АДРЕСА_1 риболовецьких товарів згідно опису (а.с.35-42).

За наслідками перевірки стосовно здійснення незаконної підприємницької діяльності проведено перевірку, за наслідками якої постановою оперуповноваженого податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 13 жовтня 2010 року відмовлено у порушенні кримінальної справи (а.с.44, 45).

15 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області із заявою про повернення безпідставно вилученого товару, що підтверджується копією заяви позивача та копією поштової накладної 001501 (а.с.53).

Вилучене у ОСОБА_1 Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області майно, що за асортиментом та найменуванням тотожне вилученому за вищезазначеними протоколами від 06 та 08 жовтня 2010 року, загальна вартість якого становить 11012465 грн., як безхазяйне передано на зберігання ПП "Ніка", що підтверджується копією договору про зберігання безхазяйного майна № 38/07/12/10 від 07 грудня 2010 року підтверджується (а.с.46-49).

Справа з приводу спору стосовно повернення власнику вказаного майна перебувала в провадженні Одеського окружного адміністративного суду.

При розгляді даного спору ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2011 року заборонено Державній податковій інспекції у Овідіопольському районі Одеської області реалізовувати чи іншим чином відчужувати, псувати, підміняти товар, що був вилучений ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області 06 жовтня 2010 року та 08 жовтня 2010 року зі складських приміщень, розташованих АДРЕСА_1 (а.с.85-87).

Відповідно до виконавчого провадження за рішенням Донецького обласного постійно діючого третейського суду при асоціації "Правий захист підприємств та громадян" зобов'язано ОСОБА_9 передати в натурі ОСОБА_3 рухомі речі вартістю 11012465 грн., тобто речі, які були вулучені у володільця ОСОБА_1

Вказане підтверджується копіями виконавчого листа № 6-59/11 від 14 лютого 2011 року; постанови про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 6-59/11 від 14 лютого 2011 року (а.с.105).

23 червня 2011 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії у зв'язку з не підсудністю справи та необхідністю її розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно ст.ст. 334, 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий, рухомі безхазяйні речі можуть набуваються у власність після п'яти років добросовісного, відкритого та безпреривного володіння.

Договором суборенди № 1 від 01 червня 2010 року та договором купівлі продажу укладеного між ТОВ "МС-Прим" та ОСОБА_1 № 32 від 09 липня 2010 року, договорами купівлі продажу укладених між приватним підприємством "Елітстандарт" № 67 від 23 серпня 2010 року, № 73 від 13 вересня 2010 року, № 79 від 02 жовтня 2010 року, № 80 від 06 жовтня 2010 року, № 84 від 04 жовтня 2010 року (17 жовтня 2010 року) підтверджується перебування майна вилученого за протоколами від 06 та 08 жовтня 2010 року у володінні позивача.

Згідно ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а отже з огляду на відсутність рішень щодо протиправності володіння позивачем даним майном, відсутність претензій 3-х осіб, право власності позивача на вказане майно є доведеним.

Судом при цьому приймається до уваги, що право власності добросовісного набувача на вказане майно виникло в наслідок неправомірних дій посадових осіб податкової інспекції у 2011 році, тобто значно пізніше у часі і не може вважатися підставою для визнання неправомірним права власності позивача на це майно на час його вилучення податковою інспекцією, а саме у жовтні 2010 року.

З огляду на вказані обставини, володіння та розпорядження податковою інспекцією майном, що є предметом спору, позбавлено правових підстав, не є добросовісним і не відповідає вимогам ст. 334 ЦК України. Таке володіння порушує право власника, а отже є протиправним.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України визначено, що особа яка набула майно чи зберігає його без достатньої правової підстави зобов'язана повернути це майно потерпілому, крім того особа зобов'язана повернути це майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте згодом відпала. Згідно ч. 2 цієї статті вказані норми застосовуються незалежно від того чи безпідставне набуття чи збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи події.

Частиною 2 статті 338 ЦК України визначено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було передане у порядку встановленому для виконання судових рішень, з огляду на що витребування вказаного майна у добросовісного набувача неможливе.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України визначено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна.

Позиція позивача в частині визначення загальної вартості майна описаного та вилученого відповідачем з складів позивача, яка становить 11012465 грн., узгоджується з оцінкою вартості майна здійсненою посадовим особами податкової інспекції при описі оцінці та вилученні майна. Зазначена вартість безпідставно набутого відповідачем майна підтверджується виконавчим листом № 6-59/11 від 14 лютого 2011 року згідно якого вартість набутого добросовісним набувачем риболовецького спорядження становить 11012465 грн.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а частинами 6, 7 статті 1176 ЦК України визначено, що шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратурою або суду, встановлюється законом.

Відповідно п.2 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", у наведених в ст.1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Відповідно ч.2, 3 ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", майно, зазначене в п.2 ст.3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено, що збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно п.4 Положення про Державне казначейство України, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №132 (132-2005-п) , Казначейство відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників,одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів,операцій з коштами бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України;

2) управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунку;

3) відкриває, веде та закриває рахунки в органах Головного управління;

4) провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Внаслідок оцінки належності, допустимості і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що дії відповідача Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо вилучення майна, а в подальшому його не повернення власнику є протиправними.

Суд, враховуючи наявність протиправних діянь відповідача, шкоди завданої позивачу та причинного зв'язку, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, яка дорівнює загальній вартості безпідставно вилученого майна, в сумі 11012465 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, керуючись ст. 386, ч.6 ст. 1176 ЦК України, суд, -

Позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Овідіопольському районі Одеської області, Управління державної казначейської служби України в Овідіопольському районі Одеської області, третя особа: Приватне підприємство "Ніка" про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 11012465 грн. (одинадцять мільйонів дванадцять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень), завдану незаконними діями Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області.

рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд в десятиденний строк з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.