головуючого-судді Телепенька А.Д., при секретарях Срібній Ю.О., Смірновій І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про стягнення суми позики,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 07 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_5 був укладений договір позики, за умовами якого вона передала, а відповідач прийняла грошові кошти в сумі 110000 доларів США, що на день укладення договору позики згідно із курсом Національного банку України (далі - НБУ) становило 875800 грн.

Частину грошей в сумі 35951,04 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 286170 грн. 28 коп., відповідач їй повернула.

Залишок неповернутої суми боргу ОСОБА_5 зобов'язувалась повертати шляхом погашення за неї заборгованості за кредитним договором № 2706/1107/88-465 укладеним 06 листопада 2007 року, що відповідачем виконувалось.

У подальшому відповідач перестала виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати кредиту, залишок суми позики не повернула. На неодноразові прохання повернути борг жодним чином не реагувала.

Таким чином, ОСОБА_5 не повернула їй борг в сумі 74048,96 доларів США, що до національної валюти за офіційним курсом НБУ складає 589429 грн. 72 коп.

З урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути із ОСОБА_5 на її користь заборгованість за договором позики в сумі 591873 грн. 34 коп.

Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 у судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 07 грудня 2009 року вона коштів у ОСОБА_4 не позичала, боргову розписку писала власноручно, проте під диктовку позивача у службовому кабінеті ОСОБА_4, що знаходиться у місті Києві по вулиці Будівельників, 6.

Тоді ж передала ОСОБА_4 31000 доларів США за придбаний у ОСОБА_6, чоловіка позивача, житловий будинок АДРЕСА_2.

Розписку писала декілька разів. Під час написання даної розписки відчувала біль у голові, так як є інвалідом третьої групи загального захворювання, а також перебувала в стані алкогольного спяніння.

Крім того, протягом 2010-2011 років вона сплатила за ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, укладеним між позивачем і АКБ «ТАС-Комерцбанк», приблизно у сумі 13000 доларів США у рахунок погашення боргу за придбаний нею будинок.

Просила у задоволенні позову відмовити, оскільки гроші в сумі 110000 доларів США їй фактично не передавались.

Третя особа: ОСОБА_6 у суді позов підтримав і пояснив, що 07 грудня 2009 року ОСОБА_5 позичила у його дружини ОСОБА_4 кошти в розмірі 110000,00 доларів США, з яких частину коштів у сумі 31000,00 доларів США повернула. Також у рахунок погашення суми боргу за договором позики відповідач сплатила за позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 4292,04 доларів США.

У січні 2012 року ОСОБА_5 перестала погашати заборгованість за кредитним договором, а потім взагалі відмовилася повертати борг.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 грудня 2009 року позивач ОСОБА_4 і відповідач ОСОБА_5 уклали договір позики грошей, за умовами якого остання отримала у позивача в борг грошові кошти в розмірі 110000,00 доларів США.

На підтвердження укладення сторонами договору позики відповідач ОСОБА_5 власноручно написала відповідну розписку.

Із змісту розписки вбачається, що відповідач ОСОБА_5 позичила у позивача ОСОБА_4 110000,00 доларів США під заставу придбаного нею у ОСОБА_6 житлового будинку АДРЕСА_2.

У цій розписці ОСОБА_5 вказала, що 70000,00 доларів США, що на день укладення договору позики відповідно до курсу НБУ складало 557200 грн., вона одержала для придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та земельної ділянки площею 0,03 га за цією ж адресою.

40000,00 доларів США взяла в борг для додаткового придбання земельної ділянки площею 0,03 га, що розташована за вказаною вище адресою, які зобов'язувалась повернути ОСОБА_6 після оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку або повернути 40000,00 доларів США станом на 07 грудня 2009 року.

У даній розписці ОСОБА_5 підтвердила той факт, що загальна сума боргу становить 110000 доларів США.

Згідно із зазначеною розпискою частину позичених грошових коштів у розмірі 31000,00 доларів США, що станом на 07 грудня 2009 року складало 246760 грн., відповідач ОСОБА_5 повернула позивачу ОСОБА_4 після продажу нею квартири АДРЕСА_1, яка належала відповідачу на праві власності.

Залишок неповернутої суми боргу за будинок відповідно до розписки становить 39000,00 доларів США, яку відповідач зобов'язувалась повертати шляхом щомісячного внесення коштів за ОСОБА_4 згідно із кредитним договором № 2706/1107/88-465 від 06 листопада 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», із урахуванням усіх процентів за користування кредитом, страхування та змінами у цьому договорі.

Що стосується повернення суми позики в сумі 40000,00 доларів США, то у розписці вказано, що дана сума боргу підлягає поверненню після одержання державного акта на землю.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_5 повернула позивачу ОСОБА_4 згідно із договором позики від 07 грудня 2009 року кошти в розмірі 31000,00 доларів США.

Даного факту сторони у судовому засіданні не заперечували. Підтвердили вони також і факт їхньої зустрічі у лютому 2012 року з приводу повернення залишку суми позики.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що раніше вона працювала спільно із позивачем та відповідачем у Дніпровському відділі охорони міста Києва і знаходиться з ними в нормальних стосунках. Далі пояснила, що в кінці 2009 року точної дати не пам'ятає, у службовому кабінеті позивача, що знаходиться по вулиці Будівельників, 6 у місті Києві, бачила, як позивач ОСОБА_4 позичала кошти ОСОБА_5 у доларах США. При цьому остання писала боргову розписку. У цей час у службовому кабінеті знаходився також і чоловік відповідача ОСОБА_9, будь-яких претензій на адресу ОСОБА_4 вони не висловлювали. Чи знаходилися сторони в стані алкогольного сп'яніння, вона не помітила, чи вживали вони алкогольні напої вона не бачила. Зі слів позивача їй відомо, що відповідач ОСОБА_5 позичила у ОСОБА_4 велику суму коштів у доларах США.

Свідок ОСОБА_9, чоловік відповідача, у суді показав, що 07 грудня 2009 року його дружина ОСОБА_5, знаходячись у службовому кабінеті позивача, кошти в розмірі 110000,00 доларів США не позичала, а лише повернула борг у сумі 31000 доларів США за придбаний у ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_2, про що написала під диктовку позивача ОСОБА_4 розписку. При цьому вони утрьох вживали коньяк.

Свідок ОСОБА_10, син відповідача, у судовому засіданні показав, що зі слів батьків йому відомо про те, що 07 грудня 2009 року його мати ОСОБА_5 кошти у ОСОБА_4 не позичала, а віддавала останній борг у розмірі 31000,00 доларів США за придбаний нею житловий будинок АДРЕСА_2 Київської області.

Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що відповідач кошти у ОСОБА_11 в розмірі 110000,00 доларів США не позичала, суд до уваги не приймає, оскільки дані свідки є членами її сім'ї відповідача та є зацікавленими особами у даній справі.

Крім цього суд встановив, що відповідач ОСОБА_5, виконуючи взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики, відповідно до наданих квитанцій: від 12 січня, 08 лютого, 19 березня, 20 квітня, 20 травня, 17 червня, 20 липня, 07 серпня, 20 вересня, 19 жовтня, 18 листопада, 20 грудня 2010 року, 21 лютого, 17 березня, 11 і 23, травня, 24 червня, 20 липня, 17 серпня, 06 вересня, 17 жовтня, 22 листопада, 27 грудня 2011 року, сплатила за ОСОБА_4 кредит у сумі 102197 грн. 13 коп., що за курсом НБУ на час погашення кредиту еквівалентно 12841,00 доларів США.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_5 за договором позики грошей від 07 грудня 2009 року становить 66159,00 доларів США.

Доводи позивача що відповідач ОСОБА_5 сплатила в рахунок погашення боргу кошти в сумі 4952,00 доларів США свого підтвердження у суді не знайшли та спростовуються зазначеними вище квитанціями.

Згідно із ч. 3 ст. 10, ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.60 доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України та підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач ОСОБА_4 у судовому засіданні просила задовольнити її позовні вимоги та стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_5 суму боргу за договором позики у національній валюті України - гривні в розмірі 591873 грн. 34 коп.

За офіційним курсом Національного банку України станом на 20 лютого 2013 року, тобто на день ухвалення судом рішення, 1 долар США = 7,993 грн.

Грошова сума, що є еквівалентною 66159,00 доларів США - неповернутій частині суми позики за вказаним курсом станом на 20 лютого 2013 року становить 528808 грн. 88 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню частково, на її користь із відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню сума боргу за договором позики в розмірі 528808 грн. 88 коп.

Також відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 3219 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 10, 11, 16, 58, 60 - 62, 64, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму позики в розмірі 528808 (п'ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот вісім) грн. 88 коп., що еквівалентно 66159,00 доларів США за офіційним курсом Національного банку України станом на 20 лютого 2013 року, та судові витрати в розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.