Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Калініченко Л.С., при секретарі Федоровій К.В., Тучемській (Крекотень) О.В., Гордійчук (Кузьміній) К.П., Черковій Ю.С., Руденко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона", третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, про захист трудових прав, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, -

24.10.2011 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" в якому просила поновити строк на звернення до суду, стягнути з ТОВ "Юнона" заборгованість по заробітній платі у розмірі 56 700,00 грн. за період з березня 2009 року по серпень 2010 року, стягнути індексацію по заробітній платі у розмірі 1662,32 грн., поновити її на роботі на посаді заступника директора ТОВ "Юнона" з посадовим окладом відповідно до штатного розпису від 01.11.09 року у розмірі 5000 грн., стягнути з ТОВ "Юнона" заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 126 279, 04 грн. за період з 09 серпня 2010 року до дня поновлення на роботі, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., стягнути з відповідача судові витрати, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі і стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02.01.2008 р. відповідно до наказу керівника № 1/к від 02.01.2008 р. її було прийнято на роботу в товариство з обмеженою відповідальністю "Юнона" на посаду заступника директора за сумісництвом з оплатою праці згідно із штатним розписом 1300,00 грн. на місяць, а з 30.10.2009 р. наказом №3/к позивача призначено на посаду заступника директора як на основне місце роботи з оплатою праці згідно зі штатним розписом 5000,00 грн. на місяць. Як вважає позивач, відповідач заборгував їй заробітну плату, незаконно та таємно звільнив з роботи, незаконно зменшив розмір заробітної плати, не виплатив середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, вважає, що до 30.10.2009 р. їй належить до отримання заробітна плата в розмірі 1300,00 грн. за 1 місяць, а з 01.11.2009 року - 5000,00 грн. за 1 місяць., заборгованість по заробітній платі становить 56 700,00 грн., додатково індексація - 1610,82 грн. Обґрунтовуючи незаконність свого звільнення, позивач зазначив, що вперше дізнався про своє звільнення 8 червня 2011 року внаслідок звернення до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про захист своїх трудових прав. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права позивачка зазначає, що їй не було відомо про існування наказу про звільнення, звертала увагу суду на поганий стан здоров`я, в зв'язку з чим була вимушена переїхати до м. Києва, з чим пов'язує той факт, що позовна заява, яка розглядалася в Ужгородську міжрайонному суді була залишена без розгляду. З огляду на незаконність звільнення та наслідки, які виникли в зв'язку з цією обставиною позивач наполягав на задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

В ході судового розгляду позивач подала до суду заяву про уточнення та доповнення позовних вимог та у підсумку виклала позовні вимоги в наступному вигляді: просила визнати незаконним та скасувати наказ № 07/06-10 від 07.06.2010 р. та наказ №09/08-10 від 09.08.2010 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з 09.08.2010 р. у зв'язку із скороченням штату працівників; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона"; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" невиплачену заробітну плату за період з березня 2009 по грудень 2009 року включно та здійснити виплату середньої заробітної плати на користь ОСОБА_1 за період з січня 2010 року по даний час, загалом в розмірі 157 920,48 грн.; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" та присудження їй виплати заробітної плати за один місяць; стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

На підтвердження своїх вимог позивач подала до суду копії штатного розпису ТОВ "Юнона" від 01.11.2009 р., Наказу директора ТОВ "Юнона" про звільнення позивача № 09/08-10 від 9 серпня 2010 р., відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 05.09.2011 р. за № 7370/п/29-226, лист державної служби зайнятості від 07.10.2011 р., звіт про заплановане вивільнення працівників, поданий відповідачем в Ужгородський МЦЗ за станом на 08.06.2010 р., звіт про фактичне вивільнення працівників, поданий відповідачем в Ужгородський МЦЗ за станом на 11.08.2010 р., аркуші книги наказів товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" та посадову інструкцію заступника директора товариства, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" ТОВ "Юнона" за 4 квартал 2008 року, за 1, 2, 3 квартал 2009 року та інші докази, які є предметом дослідження.

В запереченнях проти первісних та уточнених позовних вимог відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що починаючи з 01.02.2010 року позивач взагалі не з'являється на роботу, дирекцію про свої дії не повідомляла, про причини невиконання своїх трудових обов'язків не повідомила, звільнена з роботи на підставі наказу директора ТОВ "Юнона" з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України, позивач повідомлена про своє звільнення, розписалася про ознайомлення з наказом про звільнення, залишок коштів позивачці не виплачено оскільки вона не з'являється для їх отримання, в зв'язку з чим кошти депоновані на рахунку товариства і позивачка може їх отримати.

Щодо обставин звільнення позивача відповідач зазначив, що відтак як економічний стан підприємства вимагав змін у його структурі, то згідно наказу № 07/06-10 від 07 червня 2010 р. вирішено у зв'язку з виробничою необхідністю, падінням оборотів та доходів компанії попередити позивача про заплановане скорочення посади заступника директора з 09 серпня 2010 р. Попередження про наступне звільнення містило підставу майбутнього звільнення та відповідало вимогам законодавства. Відповідач зазначив, що в зв'язку з відсутністю позивача на роботі, невиконанням нею трудових обов'язків, не було змоги вручити їй попередження про звільнення з роботи, тому попередження про наступне звільнення надіслано позивачці шляхом його рекомендованого надсилання, разом з наказом №07/06-10 від 07 червня 2010 р., позивачка з наказом директора ТОВ "Юнона" №09/08-10 від 09 серпня 2010 року ознайомлена, про що розписалася у цьому ж наказі, в зв'язку з чим доводи про таємне і незаконне звільнення позивача є безпідставними, зазначив про підстави для застосування строку позовної давності до вимог позивачки.

Заперечуючи решту позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 56 700,00 грн. за період з березня 2009 року по серпень 2010 року та заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09 серпня 2010 року до дня поновлення на роботі в сумі 126 279, 04 грн. відповідач посилався на те, що штатні розписи, які подаються позивачем у копіях як доказ не приймалися на ТОВ "Юнона", а окрім того вони не містять посилання на наказ, на підставі якого цей штатний розпис встановлюється; містять підроблений підпис директора ТОВ "Юнона" ОСОБА_4; містять перелік структурних підрозділів, які на підприємстві не існують; містять сфальсифіковані дані щодо окладів працівників; містить сфальсифіковані відомості щодо місячного фонду заробітної плати ТОВ "Юнона" у сфальсифікованому розмірі 18000 грн. Як зазначив відповідач, на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Юнона" відповідно до законодавства прийнято штатні розписи на 01.01.2009 року та 01.01.2010 р. Згідно штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" на період з 01.01.2009 р. затверджено штат у кількості двох одиниць з місячним фондом заробітної плати 3400 грн., посадовий оклад директора встановлено як 1900 грн., посадовий оклад заступника директора - 1500 грн. Згідно штатного розпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" на період з 01.01.2010 р. затверджено штат у кількості двох одиниць з місячним фондом заробітної плати 2800 грн., посадовий оклад директора встановлено як 1900 грн., посадовий оклад заступника директора встановлено - 900 грн. Тому, доводи позивача про інші розміри заробітної плати на підприємстві (директору та заступнику директора товариства) просить вважати безпідставними.

На підтвердження своїх заперечень відповідач подав до суду табель використання робочого часу в період з січня по грудень 2010 р., звіт про заплановане вивільнення працівників, поданий відповідачем в Ужгородський МЦЗ за станом на 08.06.2010 р., звіт про фактичне вивільнення працівників, поданий відповідачем в Ужгородський МЦЗ за станом на 11.08.2010 р., наказ директора ТОВ "Юнона" про звільнення ОСОБА_1 09/08-10 від 9 серпня 2010 р., штатний розпис ТОВ "Юнона" від 01.01.2009 р. та 01.01.2010 р., довідку ТОВ "Юнона" про нарахування заробітної плати директору товариства ОСОБА_4 в період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., довідку ТОВ "Юнона" про нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 р. по 09.08.2010 р., відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, що заповнювалися та подавалися з боку ТОВ "Юнона" за періоди з січня 2010 р. по серпень 2010 р., податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за 3 місяць 2011 р., відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів в період з 01.04.2003 р. по 31.03.2011 р., податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" ТОВ "Юнона" за 1, 2, 3 квартал 2009 року. Відповідач доводи позивача вважає безпідставними та просив відмовити в задоволенні позову.

Слухання у справі неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін та з метою дотримання принципу змагальності судового розгляду.

В судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, просили позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та інші матеріали справи.

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на подані заперечення проти первісних та уточнених позовних вимог, доповнив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Юнона" не виплатило позивачці на руки належні їй до виплати при звільненні кошти, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'являється за розрахунком, ці кошти депоновані на рахунку ТОВ "Юнона".

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу директора ТОВ "Юнона" № 1/к від 02.01.2008 р., ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ "Юнона" на посаду заступника директора за сумісництвом з оплатою праці згідно із штатним розписом 1300,00 грн. на місяць.

Як вбачається з табелю використання робочого часу на ТОВ "Юнона" в період з січня по грудень 2010 р., позивач у вказаний проміжок часу своїх трудових обов'язків на товаристві не виконувала, на роботі була відсутня, мотивованих заперечень щодо даних обставин суду не надано, належних доказів наявності поважних причин відсутності позивача на роботі не подано.

Наказом директора ТОВ "Юнона" № 07/06-10 від 07 червня 2010 року "Про заплановане вивільнення працівників" вирішено у зв'язку з виробничою необхідністю, падінням оборотів та доходів компанії попередити працівника ОСОБА_1 про заплановане скорочення посади заступник директора з 09 серпня 2010 р. В зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці, попередження про наступне вивільнення надіслане позивачці шляхом його рекомендованого надсилання, доказом чого є квитанції №8800003516844 від 09.06.2010 р., № 8800003516860 від 09.06.2010 р.

Як вбачається, відповідач подавав до Ужгородського МЦЗ звіт про заплановане вивільнення працівників за станом на 08.06.2010 р. та звіт про фактичне вивільнення працівників, за станом на 11.08.2010 р. в якому відображена інформація про вивільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора ТОВ "Юнона", ідентифікаційний код НОМЕР_1.

Наказом директора ТОВ "Юнона" № 09/08-10 від 9 серпня 2010 р. ОСОБА_1, заступника директора, звільнено з роботи у зв'язку з скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку за робочий період з 30.10.2009 року по 09.08.2010 року у кількості 18 (вісімнадцять) календарних днів; виплатою ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати. На даному Наказі міститься підпис позивача про ознайомлення з зазначеним Наказом про звільнення, позивачка дану обставину не заперечує, що спростовує доводи позивачки про те, що звільнення відбулося без її повідомлення та доводи позивачки про те, що про своє звільнення вона довідалася тільки при зверненні до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про захист трудових прав.

Оцінюючи докази на підтвердження незаконності звільнення позивача та позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати за період з березня 2009 по грудень 2009 року включно та здійснення виплати середньої заробітної плати на користь ОСОБА_1 за період з січня 2010 року, загалом у розмірі 157 920,48 грн. суд не приймає як належний та допустимий доказ копію штатного розпису ТОВ "Юнона" від 01.11.2009 р., оскільки даний документ долучається тільки в копії та суперечить іншим доказам у справі, які досліджуються повно, всебічно та об'єктивно.

Зокрема, згідно копії штатного розпису ТОВ "Юнона" з 01.11.2009 р. на підприємстві посади обіймають чотири особи, а саме: директор, заступник директора, головний бухгалтер, робітник з комплексного обслуговування будівель, а посадові оклади для вказаних осіб встановлені відповідно 5500,00 грн., 5000,00 грн., 3000,00 грн., 1500 грн. При чому, місячний фонд заробітної плати для особи, що обіймає посаду робітника з комплексного обслуговування будівель становить 4500,00 грн., а разом місячний фонд заробітної плати на підприємстві встановлено як 18000,00 грн.

Листом Ужгородського міського центру зайнятості № 917 від 19.07.2012 р. на запит №2-1013/12 від 12.07.2012 р. на вимогу суду повідомлено, що згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2009 рік, наданої Ужгородському ЦМЗ, зазначена середньо облікова кількість штатних працівників на ТОВ "Юнона" за І квартал - 2 особи, за І півріччя - 2 особи, за 9 місяців - 2 особи, за рік - 2 особи. Така кількість працюючих у штаті ТОВ "Юнона" за 2009 р. узгоджується з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, який поданий ТОВ "Юнона" за 1, 2, 3 квартал 2009 року, де зазначається, що штат товариства складався з 2 осіб.

Доводи позивачки про належні їй до виплати кошти з урахуванням штатного розпису ТОВ "Юнона" від 01.11.2009 р. спростовуються наступним.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" ТОВ "Юнона" за 1 квартал 2009 року під позначенням ознаки доходу та під показником "01" позначаються виплати, яка здійснені в рахунок оплати заробітної платні 2 працівникам товариства. На користь ОСОБА_1 за період 1 кварталу 2009 року виплачено 4 800, 00 грн., що відповідає відомостям з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів", де за період 1 квартал 2009 р. зазначено кошти у розмірі 4 800,00 грн.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" ТОВ "Юнона" за 2 квартал 2009 року під позначенням ознаки доходу та під показником "01" позначаються виплати, яка здійснені в рахунок оплати заробітної платні 2 працівникам товариства. На користь ОСОБА_1 за період 1 кварталу 2009 року виплачено 4 950, 00 грн., що відповідає відомостям з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів", де за період 2 квартал 2009 р. зазначено кошти у розмірі 4 950,00 грн.

В податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку" ТОВ "Юнона" за 3 квартал 2009 року під позначенням ознаки доходу та під показником "01" позначаються виплати, яка здійснені в рахунок оплати заробітної платні 2 працівникам товариства. На користь ОСОБА_1 за період 1 кварталу 2009 року виплачено 4 950, 00 грн., що відповідає відомостям з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів", де за період 3 квартал 2009 р. зазначено кошти у розмірі 4 950, 00 грн.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів" за період 4 кварталу 2009 р. позивачці з боку ТОВ "Юнона" виплачено 3900, 00 грн.

Листом Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області № 9451/06 від 31.07.2012 р. на вимогу суду надано звіт про суми нарахованої заробітної плати працівникам ТОВ "Юнона" з якого вбачається, що з січня по грудень 2010 р. директору ТОВ "Юнона", ОСОБА_4 нараховувалося щомісячно 1900,00 грн. З відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам, що заповнювалися та подавалися з боку ТОВ "Юнона" за періоди з січня 2010 р. по серпень 2010 р. значиться, що ОСОБА_4 щомісячно нараховувався заробіток у розмірі 1900,00 грн., а ОСОБА_1 - заробіток у розмірі 900 грн., що узгоджується із поданим відповідачем штатним розписом ТОВ "Юнона" від 01.01.2009 р. та штатним розписом ТОВ "Юнона" від 01.01.2010 р., а також довідками та поясненнями представників ТОВ "Юнона" про те, що за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. ОСОБА_4 була нарахована заробітна плата в сумі 22800,00 грн., а ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 р. по 09.08.2010 р. - в сумі 7940,44 грн.

Як вбачається з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених на користь ОСОБА_1 доходів в період з 01.04.2003 р. по 31.03.2011 р., а також з Листа Державної податкової інспекції у м. Ужгороді № 620/9/28-00 від 02.08.2012 р., надісланого на вимогу суду, за ДРФО кодом НОМЕР_1, що належить позивачці, в період з 01.01.2010 р. по 09.08.2010 р. їй нараховано і невиплачено заробітної плати у розмірі 7940,44 грн. (1586,53 + 515,61 + 5838, 30), що відповідає іншим доказам у справі та поясненням сторони відповідача.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року (v0014700-09) «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. 1 та 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оперені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суд вважає за необхідне вказати, що на обґрунтування первісних позовних вимог та клопотання про поновлення строку позовної давності позивач не надав суду переконливих доводів для поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права, а в уточнених позовних вимогах позивачем не ставиться питання про поновлення строку позовної давності. Як вбачається з матеріалів справи, строк на звернення до суду з позовними вимогами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та інших вимог, заявлених позивачем, вираховується з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права, та зважаючи на докази, які піддавалися оцінці судом, є пропущеним. Доводи позивачки про те, що про своє звільнення вона дізналася при зверненні до Ужгородського міськрайонного суду були спростовані стороною відповідача в ході судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з роз'ясненнями п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.1992 року (v0009700-92) з наступними змінами, встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін. Передбачений ст. 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Водночас, приймаючи до уваги те, що позовні вимоги задовольняються тільки в частині, суд вважає за необхідне надати оцінку позовним вимогам позивача на предмет наявності підстав до задоволення позову.

За наслідком повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів у справі, заслуховування пояснень сторін, приймаючи уточнені та доповнені позовні вимоги позивача як такі, що заявлені позивачем до вирішення в судовому порядку, суд приходить до висновку про безпідставність вимог про визнання незаконним та скасування наказу № 07/06-10 від 07.06.2010 р. та наказу №09/08-10 від 09.08.2010 р. товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з 09.08.2010 р. у зв'язку із скороченням штату працівників та поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона", з огляду на те, що при звільненні позивача з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" відповідач не припустився порушень законодавства, завчасно повідомивши позивача про звільнення, за наявності для того підстав видав наказ про звільнення позивача, з яким останній був ознайомлений, поставивши відповідний підпис на наказі про її звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, згідно ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 139 КЗпП, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової дисципліни.

Разом з тим, обґрунтування позовних вимог про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі з одночасним підтвердженням того факту, що позивачка не виконує трудових обов'язків, самовільно не з'являється на роботу за розрахунком, цим самим порушуючи права відповідача на повідомлення про зміни в структурі товариства та вивільнення, проведення розрахунку з працівниками є зловживанням цивільними правами, якого припустився позивач. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України закріплений принцип диспозитивності, який надає право особам здійснювати свої права, в тому числі і щодо укладення будь-яких цивільно-правових угод, вільно та на власний розсуд. Разом з тим, законодавець закріпив у Цивільному кодексі України (435-15) межі суб'єктивних цивільних прав. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особи повинні діяти справедливо, розумно та добросовісно, а здійснення цивільних прав не повинне порушувати прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, вони мають здійснюватися відповідно з їх призначенням. Таким чином, зловживання правом - це є особливий вид цивільного правопорушення, яке тягне за собою застосування санкцій. Одна із санкцій, яка встановлена у ст. 16 Цивільного кодексу України, це відмова у судовому захисті інтересів особи, яка зловживає своїми цивільними правами.

Суд визнає необґрунтованими також вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юнона" невиплаченої заробітної плати за період з березня 2009 по грудень 2009 року, оскільки як доводиться доказами у справі заробітна плата за 2009 рік позивачці виплачена, що підтверджується належними доказами у справі.

Суд визнає частково обґрунтованими вимоги позивачки про виплату їй заробітної плати за період з січня 2010 року по 09.08.2010 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України та ст. 21 КЗпП України обовязок по виплаті заробітної плати є однією з істотних умов трудового договору.

В силу ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП України).

В судовому засіданні представник відповідача визнав, що заробітна плата позивачеві не виплачена на руки та депонована в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'являється за розрахунком. Разом з тим, суд приймає до уваги, що вже під час розгляду справи, а саме 29 травня 2012 року, позивачка звернулася до відповідача з письмовим зверненням в якому просила вирішити питання про виплату їй заробітної плати, яка знаходиться на рахунку відповідача. В одержаній позивачем відповіді визнано, що враховуючи утримані податки, компенсацію позивачеві за невикористану відпустку загальна сума до виплати становить 9739,45 грн. (дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) гривень 45 копійок. Враховуючи, що наказом директора ТОВ "Юнона" 09/08-10 від 9 серпня 2010 р., яким ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади заступника директора з роботи вирішено також виплатити позивачці компенсацію за невикористану щорічну відпустку за робочий період з 30.10.2009 року по 09.08.2010 року у кількості 18 (вісімнадцять) календарних днів, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині, оскільки з моменту звернення позивачки до відповідача з проханням здійснити виплати та до моменту прийняття судового рішення, відповідач не вжив заходів до виплати на користь ОСОБА_1 тієї суми коштів, яка депонована на рахунку ТОВ "Юнона" та належить до виплати позивачці, а саме 9739,45 грн.

Згідно вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст. ст. 58, 59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.