Позивач звернулась з позовом до суду і просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за вкладені нею кошти у будівництво будинку, що розташований по АДРЕСА_1. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.01.1997 року вона подарувала відповідачу недобудований житловий будинок за вищевказаною адресою, котрий був збудований на 11 % разом з надвірними спорудами: літньою кухнею, гаражем, прибудовою, погребом та вбиральнею. У подальшому здійснила добудову спірного будинку та провела деякі внутрішні будівельні та інженерні роботи.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали і просять його задовольнити стягнувши з відповідача на користь позивача 183 254 грн. 00 коп. з підстав, що зазначені у позовній заяві та підтверджені показами свідків і висновками судово-будівельної експертизи.

Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов визнали частково на суму 43 239 грн. 00 коп., посилаючись на те, що між відповідачем та позивачем була лише домовленість про те, що позивач облаштує одну жилу кімнату у спірному будинку для проживання. Про решту робіт по будівництву будинку домовленості не було. Окрім того, такі види робіт як: зведення зовнішніх та внутрішніх стін будинку, облаштування віконних та дверних отворів (як зовнішнього так і міжкімнатних) у них, встановлення вікон, перекриття будинку, часткове придбання будівельних та покрівельних матеріалів, лісоматеріалу, оплату будівельних та монтажних робіт по зведенню будинку, часткове придбання сантехнічного обладнання та матеріалів, облаштування внутрішньої ґрунтової (глинобитної) висипки у будинку та бетонної відмостки і бетонних східців біля будинку було здійснено за кошти її батька, котрий вже помер. Окрім того, просять виключити вартість робіт по електропостачанню будинку з висновку експерта, оскільки фактично електропостачання у будинку здійснено самовільно, будинок має внутрішню мережу електроподачі, однак не підключений до мережі електропостачання. Свої заперечення також обґрунтовують показами свідків і висновками судово-будівельної експертизи. Окрім того, просять застосувати строк позовної давності до даної вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За нормами ст. ст. 253, 260 та 261 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У судовому засіданні сторони не довели належними доказами факту порушення строку позовної давності чи протилежне. Суд виходить з того, що оскільки спір виник з приводу компенсації за будівництво жилого будинку, котрий не зданий в експлуатацію, а отже є новоствореним майном, то стверджувати про початок строку позовної давності чи його порушення можливо лише з настанням відповідної події, як-то, закінчення його будівництва та здачі в експлуатацію.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

13 січня 1997 року відповідно до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори Ткаченко О.А., реєстр № 54, ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 недобудований житловий будинок збудований на 11 % з надвірними спорудами: літньою кухнею, гаражем, прибудовою, погребом та вбиральнею, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Впродовж від дня дарування будинку до дня звернення до суду даний будинок будується. Його будівництвом займалися, номінально ОСОБА_2, як власник, її покійний батько ОСОБА_7 так і позивач ОСОБА_1 із членами своєї сім'ї. За цей період будинок будується такими способами: підрядним способом, самотужки та толокою. Точну кількість будівельних робіт, осіб, що їх здійснювали, вартість робіт та матеріалів сторони в суді довести не можуть у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів.

Як встановлено судом із показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 роботи по виготовленню саману, кладка зовнішніх та внутрішніх стін будинку, глинобитна висипка підлоги, лісоматеріал на покрівлю та дах, оплата вартості цих будівельно-монтажних робіт тощо здійснювалося за участю, організацією та проведенням оплати покійним батьком відповідача -ОСОБА_7 Останній завжди всім говорив, що будівництво будинку ведеться для його доньки ОСОБА_2, відповідача по справі.

Із показів свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 вбачається, що частина будівельних матеріалів виготовлялася самотужки, толокою, а частина придбавалася позивачем, завозилася за її вказівкою. Вікна та дах у будинку облаштовував чоловік позивача. Відповідач рідко бувала на будівництві будинку, в основному ним займалася позивач та члени її сім'ї. Останнім часом відповідач взагалі не цікавилася будівництвом цього будинку.

Із наявних у справі копій квитанцій, накладних, товарних та касових чеків можна вбачати придбання певних будівельних матеріалів, інструменту, інженерних комунікацій та інших супутніх товарів, що можуть використовуватися під час будівництва чи ремонту. Період придбання таких речей досить тривалий: від 1990 року до 2009 року. Проте неможливо встановити, що вони були витрачені саме під час будівництва будинку по АДРЕСА_1, а не іншого (их) об'єкта (ів).

Відповідач не заперечує того факту, що будівництво велося також і позивачем, і що певна частина роботи зроблена саме нею (за її дорученням).

Відповідно до роз'яснень, що викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.10.91 р. № 7 (v0007700-91) , ст. ст. 16, 17 Закону України «Про власність», що втратив силу 20.06.2007 року відповідно до Закону N 997-V (997-16) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст. 440) інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку, не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно. Жодної домовленості, а тим паче, угоди між сторонами по справі не було.

Як встановлено судом із пояснень відповідача, була лише домовленість про облаштування позивачем однієї кімнати для тимчасового проживання.

Чинний ЦК України (435-15) не містить такого положення. Позивач, фактично знаючи, що недобудований будинок належить відповідачу, продовжувала його будувати. Відповідач, знаючи про це, жодним чином не перешкодила цьому, а зайняла очікувальну позицію.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до правовідносин, що склалися між сторонами можливо застосувати вимоги ст. 390 та 1214 ЦК України в частині вимог про відшкодування необхідних витрат на майно.

Відповідно до висновку № 13-12 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.12 р. дійсна вартість спірного будинку по АДРЕСА_1 становить 199 623 грн.

Дійсна вартість спірного будинку без урахування його 8,20 % вартості (станом на 13.01.1997 р., без урахування вартості надвірних споруд), вартості робіт, матеріалів по: зведенню зовнішніх та внутрішніх стін будинку, облаштування віконних та дверних отворів (як зовнішнього так і міжкімнатних) у них, встановлення вікон, перекриття будинку, придбання покрівельних матеріалів, лісоматеріалу на дах і покрівлю, оплату будівельних та монтажних робіт по зведенню будинку, його даху та покрівлі, облаштування внутрішньої ґрунтової (глинобитної) висипки у будинку та бетонної відмостки і бетонних східців біля будинку становить 47 890 грн.

Проте, відповідно до вимог ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

З урахуванням показів експерта Бойка М.В., довідки Переяслав-Хм. РП ПАТ «АЕС Київобленерго» від 24.01.13 р. № 34 з вищезазначеного висновку слід виключити питому вагу (2,33%) і вартість електрозабезпечення, оскільки воно здійснено без відповідних дозволів, будинок не під'єднаний до загальної мережі електропостачання енергопостачальної компанії, а споживання електроенергії здійснюється із сусіднього будинку.

Окрім цього, слід виключити питому вагу і вартість вікон (7,31%) та дверей (6,04%), оскільки із пояснень сторін та показів свідків вбачалося наявність тимчасових вхідних дверей, відсутність міжкімнатних дверей та наявність дерев'яних віконних рам. Із висновку експерта вбачається, що віконні рами (вікна) є металопластиковими, а двері - двополотні, фільонкові. Цих робіт відповідач явно не проводила, вони були проведені позивачем.

З огляду на неналежне виконання сторонами вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України в частині дотримання засад змагальності, доведення тих обставин, на які вони посилаються, їх переконливості, невчинення ними процесуальних дій, суд відповідно до ст. ст. 57- 60 ЦПК України приймає рішення на підставі наявних доказів.

Таким чином, висновком № 13-12 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.12 р. визначена дійсна вартість спірного будинку по АДРЕСА_1 становить 199 623 грн.

Питома вага робіт, що виконана позивачем складає ? 35% (34,99%: (підлога -9,66%, вікна -7,31%, двері -6,04%, водопостачання -2,03%, каналізація -2,86%, опалення -5,43% та газопостачання -1,66%)). Решта ? 65% (64,99%) -відповідача.

У грошовому виразі 35% складає 69 868,05 грн. (199623/100х35). Отже, саме таку суму слід стягнути із відповідача на користь позивача.

За правилами ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати. Позивачем було сплачено 4 472 грн. 00 коп. судових витрат (судовий збір, вартість експертизи). Сума позову складала 183 254 грн. 00 коп., а задоволена судом сума складає 69 868,05 грн., що становить 38,12%. Таким чином, із відповідача слід стягнути на користь позивача 1 704,72 грн. (4 472/100х38,12) судових витрат.

На підставі ст.ст. 16, 390, 1214 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за вкладені нею кошти у будівництво будинку, що розташований по АДРЕСА_1 у розмірі 69 868 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 05 коп. та 1 704 (одну тисячу сімсот чотири) грн. 72 коп. судових витрат, а всього 71 572 (сімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 77 коп.