розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Він є власником транспортного засобу автобус БАЗ 22154, державний номер НОМЕР_1. Право власності на зазначений автотранспортний засіб підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (копія додається).

16.08.2010 р. у наслідок винних дій ОСОБА_5, який керував транспортним засобом "Хюндай Санта Фе" державний номер НОМЕР_2, відбулася дорожньо-транспортна пригода. У наслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний йому автотранспортний засіб автобус БАЗ 22154, державний номер НОМЕР_1.

У скоєні ДТП було визнано винним ОСОБА_5, який у порушення пункту 12.1. правил дорожнього руху (1306-2001-п) не вибрав безпечну швидкість та скоїв зіткнення з належним йому автотранспортним засобом, у зв'язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності та позбавлено права керування транспортними засобами строям на один рік Кіровським районним судом міста Макіївки, про що винесено постанову 15.11.2010 р. (справа №3-1124/10).

Відповідно до статті 61 Цивільного Процесуального Кодексу України обставини, які встановлені набравшими чинності рішеннями суду по адміністративним справам не підлягають доведенню під час розгляду інших справ.

Під час встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, йому стало відомо що транспортний засіб "Хюндай санта Фе", який знаходився під керуванням ОСОБА_5, належить на праві приватної власності Відповідачу 1 - ОСОБА_3, тобто останній є повноцінним власником джерела підвищеної небезпеки, у наслідок дії якого йому було заподіяно матеріальну шкоду.

Внаслідок ДТП, яке відбулося 16.08.2010р., йому нанесені матеріальні збитки у вигляді пошкоджень належного йому автомобіля, а саме як вбачалося попереднім оглядом було пошкоджено: радіатор, стабілізатор, дзеркало праве, крило переднє праве, бампер передній, фара ліва та протитуманна, скло вітрове, двері, задній бампер та інші пошкодження, більш докладний опис пошкоджень зроблено спеціалістом (акт огляду додається у додатках до цього позову за змістом Звіту про оцінку).

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу Хюндай Санта Фе була застрахована, про що ОСОБА_3, як власником транспортного засобу, було укладено договір з ПАТ "Страхова компанія "Кредо". Зазначений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8728492 був укладений ОСОБА_3 25.12.2009 р. За змістом зазначеного договору страхуванню підлягала відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ТЗ, визначеного у договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його (договір 1 типу).

Відповідно до змісту закону № 1961-15 від 01.07.2004 р. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(стаття 3) встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Для оцінки нанесеної йому у наслідок пошкодження транспортного засобу шкоди він звернувся до спеціаліста - співробітника компанії "ДЕКРА експерт України", яким було складено звіт про оцінку вартості матеріальних збитків нанесених володарю транспортного засобу №16/8. За проведення оцінних робіт було ним сплачено 600,00 грн., зазначений звіт було пред'явлено відповідача 2, для проведення огляду транспортних засобів перед складанням звіту кожний з відповідачів був належним чином повідомлений про дату проведення огляду та складання акту, проте жодний з відповідачів не скористався своїм правом на присутність під час огляду.

У зв'язку з тим, що відповідачем 1 було дотримано вимоги закону про наявність обов'язкового полісу, та для забезпечення його майнового права на отримання відшкодування матеріальних збитків він звернувся до Відповідача 2 (Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна") за отриманням суми страхового відшкодування. На виконання вимоги ПАТ "Страхова компанія "Країна"(вих..№16 від 05.01.2011р.) ним було передано усі документи, що були необхідні для нарахування суми страхової виплати йому, як потерпілому. Проте, листом від 08.04.2011 р. №2154 йому було відмовлено у сплаті страхового відшкодування, чим він вважає відповідач 2 порушив його права. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, відповідно до змісту статті 9 закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", становить 25500,00 гривень на одного потерпілого, проте цей ліміт не погашає понесених ним збитків.

Статтею 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Згідно вимог зазначеної статті шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Фактично, відповідач 1 - ОСОБА_3 є володарем джерела підвищеної небезпеки, яким є автотранспортний засіб "Хюндай санта Фе"державний номер НОМЕР_2. Відповідно до ч.2, ч.5 1187 ЦК України (435-15) , шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Ст. 1194 ЦК України, передбачено, що особа, яка застрахувала свою громадську відповідальність, у випадку недостатньої страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Дорожньо транспортна пригода, яка стала причиною отримання ним майнової шкоди відбулася більше ніж рік тому, у зв'язку з тим, що він є підприємцем та відсутність можливості використання транспортного засобу, який належить йому та був пошкоджений, він був вимушений здійснити витрати на ремонт транспортного засобу. Загальний розмір витрат, які понесені ним на відновлення транспортного засобу автобус БАЗ 22154, державний номер НОМЕР_1, склали 27376,00 грн. Саме ця сума витрат на запчастини та ремонтні роботи по відновленню транспортного засобу є реальними збитками, які понесені ним, тому саме вони підлягають відшкодуванню відповідачами.

Окрім цього, винними діями відповідачів 1 та 2 йому було завдано моральної шкоди. Моральна шкода полягає у хвилюваннях та витрачанні часу, що були завдані йому у зв"язку з пошкодженням його автотранспортного засобу; в душевних стражданнях у зв"язку з самою подією ДТП, яка зруйнувала його плани, вимусила вносити зміни у повсякденне життя. Він є фізичною особою підприємцем, який має спеціальний дозвіл на здійснення перевезень, тому відсутність транспортного засобу позбавило його можливості отримувати дохід, на який він розраховував. Він повинен були змінювати свої звички, ритм життя, затрачати час на дії, що пов"язані з вирішенням наслідків ДТП, а саме: звернення за проведенням оцінки нанесених збитків; ремонт транспортного засобу; листування та передання копій відповідачам; консультації з юристами; подання позову. З огляду на вищенаведене, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди складає 5 000,00 (п'ять тисяч) гривень.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" солідарно на відшкодування заподіяної йому, ОСОБА_1, матеріальної шкоди 27376,00 грн, (яка складається з вартості відновлювально-ремонтних робіт - 7500,00 гривень, вартості запчастин у розмірі 19 876,00 грн., сплати послуг на оцінку шкоди у розмірі 600,00 грн.), стягнути з ОСОБА_3 та публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" солідарно на відшкодування заподіяної йому, ОСОБА_1, моральної шкоди 5 000,00 гривень, судові витрати, понесені ним, в сумі 393,76 грн. (273,76 держ.мито, 120,00 грн. - інформаційно-технічне обслуговування, та витрати на правову допомогу в сумі 2 500,00грн. покласти на відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності кожний окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду у сумі 27 376 гривень, моральну шкоду у сумі 5 000 гривень та всі понесені судові витрати пов"язані з розглядом даної справи.

Представник відповідача ПАТ "СК "Країна"Панков Д.В., який діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивача до страхової компанії, просив відмовити позивачу в задоволенні вимог до страхової компанії в повному обсязі, так як є безпідставними.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 до нього, просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні, оскільки вважає, що з його боку ниякої шкоди позивачу не було заподіяно, а тому відповідати перед позивачем не повинен.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

16.08.2010 року у наслідок винних дій ОСОБА_5, який керував транспортним засобом "Хюндай Санта Фе" державний номер НОМЕР_2, відбулася дорожньо-транспортна пригода. У наслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_1 автотранспортний засіб автобус БАЗ 22154, державний номер НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу автобус БАЗ 22154, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується право власності на зазначений автотранспортний засіб наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

Постановою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 15 листопада 2010 року ОСОБА_5 визнанно винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4 та 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно вказаної постанови вбачається, що 16 серпня 2010 року приблизно о 18-50 годині ОСОБА_5 на порушення вимог п. 12.1 ПДР України (1306-2001-п) керуючи автомобілем марки "Хюндай Санта Фе" державний номер НОМЕР_2, на перехресті вулиць Кірова та Трамвайної, не вибрав безпечну швидкість руху і скоїв зіткнення з автобусом марки "БАЗ 22154", державний номер НОМЕР_1. В результаті цієї події автомобілі отримали механічні пошкодження. На порушення п. 2.10 ПДР України водій ОСОБА_5 з місця події зник.

Вказана постанова суду набрала законної сили 25.11.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рахунку про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу № 16/8 від 21.08.2010 року вбачається, що вартість поновлювального ремонту автобусу "БАЗ 22154", державний номер НОМЕР_1, без урахуванням фізичного зносу, на час проведення дослідження складає 23 971,15 гривень, а вартість матеріальної шкоди складає 28 025,07 гривень.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем на ремонт транспортного засобу марки "БАЗ 22154", державний номер НОМЕР_1 понесено витрати на суму 26 776 гривень, що підтверджується доданими до матеріалів справи відповідними квитанціями.

Встановлено, що власником автомобіля марки "Хюндай Санта Фе" державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Частиною 2 п.1 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 п.2 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити по шкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для від новлення пошкодженої речі.

Встановлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_3 була застрахована СК "Країна", про що в матеріалах справи свідчить Поліс № ВС/8728492 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно вказаного Полісу, відповідальність за шкоду, заподіяну майну складає 25 500 гривень, франшиза 510 гривень.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Стаття 22 закону N 1961 "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Закономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов"язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що на час ДТП транспортним засобом марки "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_5

Відповідно до ст. 32.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Враховуючи те, що за Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність водіїв, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах, та відсутність доказів знаходження ОСОБА_5 на законних підставах за кермом ТЗ на момент ДТП, то дія Полісу на вказану особу не розповсюджувалась.

Оскільки, позивачем не надано доказів знаходження третьої особи ОСОБА_5 за кермом забезпеченого за Полісом ТЗ на законних підставах під час ДТП, то ПАТ "СК "Країна"не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з ПАТ "СК "Країна"страхового відшкодування є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача ПАТ "СК "Країна"моральної шкоди, то суд вважає такі вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України встановлює підстави відповідальності за дану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного укладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано жодних документів які б підтверджували понесену моральну шкоду яку зазнав позивач в результаті ДТП, а також жодних доказів заподіяння такої шкоди відповідачем, а також позивачем не доведено, що під час ДТП було заподіяно шкоду життю або здоров"ю, оскільки при наявності такої шкоди страхова компанія відповідно до вимог чинного законодавста може сплатити потерпілому моральну шкоду у розмірі 2 550 гривень.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 в до відповідача ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 року (v0009700-03) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до абз. п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 року (v0009700-03) володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки.

Згідно з ст. 60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На час ДТП автомобілем марки "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2 керував ОСОБА_5 на підставі довіреності виданої 24.12.2009 року ОСОБА_3, якою останній уповноважив ОСОБА_9 та ОСОБА_5 керувати вказаним автомобілем.

Встановлено, що автомобіль марки "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2, який знаходився у ОСОБА_5 та який мав право керувати на підставі довіреності, 19.01.2010 року вказана довіреність була скасована відповідачем ОСОБА_3, про що в матеріалах справи свідчить витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №13327204.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 належним чином відповідно до вимог ч.2 ст. 249 ЦК України, повідомив ОСОБА_5 про скасування довіреності та вимогою повернути автомобіль телеграмою, яку було вручено останньому особисто.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 звертався до провоохороних органів з заявою про угін транспортного засобу та притягнення ОСОБА_5 до відповідальності, про що в матеріалах справи свідать відповідні постанови про прийняття рішення, а також підтведжується довідкою виданою начальником СІТ Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з якої вбачається, що ОСОБА_3 18.01.2010 року звертався до Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області з заявою про прияняття заходів до громадянина ОСОБА_5, який незаконно заволодів належним йому автомобілем марки "Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту ГУМВС України в Донецькій області за 2010 рік вбачається, що "19 января в г. Донецке похищены два автомобиля: в Ворошиловском районе г.Донецка -автомобиль "Хюндай Санта Фе", серого цвета, государственный номер НОМЕР_2 Хундай".

Як вбачається з довідки № 9/3-3577 від 31.08.2012 року, виданої Головним управлінням МВС України в Донецькій області, відповідно до даних АІПС "Угон"(СНД+Україна) належний ОСОБА_3 автомобіль Хюндай Санта Фе, кузов НОМЕР_6 в період з 18.01.2010 року по 14.09.2010 року перебував у розшуку. Ініціатором розшуку був Ворошиловський РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області згідно заяви № 392 від 14.09.2010 року.

Отже, автомобіль Хюндай Санта Фе", державний номер НОМЕР_2, кузов НОМЕР_6 вибув з володіння відповідача ОСОБА_3 внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 а не з вини останнього та у зв"язку з чим було заподіяно шкоду позивачу.

Тому, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження того факту, що з винних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу було заподіяно шкоду, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню, так як є безпідставними та необгрунтованими.

У зв"язку з відмовою в задоволенні вищевказаних вимог позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_3, вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди є такими, що також не підлягають задоволенню, оскільки заподіяння такої шкоди не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

У зв"язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь витрат понесених на правову допомогу.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 15, 60, ч. 3 ст. 61, 118, 119, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 6, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003 року (v0009700-03) , суд, -