Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.06.2011р. об 11.35. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Сузукі», д.н. НОМЕР_5, на вул. Грушевського в м.Києві не дотрималася безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Шевроле Лачетті», д.н. НОМЕР_6, яким володіє позивач ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Сума заподіяної в результаті ДТП позивачу матеріальної шкоди згідно з висновком № 94-1 експертного автотоварознавчого дослідження становить 5106 грн. Відповідно до постанови Печерського районного суду м.Києва від 07.12.2011р., ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, але провадження у справі закрито, в зв»язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Добровільно відшкодувати завдані збитки відповідач відмовилась, тому позивач просив стягнути з відповідача спричинену ним матеріальну шкоду в розмірі 5501грн. та у відшкодування завданої моральної шкоди 1500 грн., судові витрати.

В процесі розгляду справи було встановлено, що на момент ДТП автомобіль відповідача було застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА», а тому представником позивача було уточнено позовні вимоги у зв'язку з притягненням як співвідповідача ПрАТ «Міська страхова компанія» та він просив стягнути з страхової компанії на користь позивача за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності неземних транспортних засобів суму страхового відшкодування у розмірі 4501 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю і просили його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та заперечувала взагалі факт причетності її до даного ДТП, зазначала, що вона його не скоювала і тому не повинна нести цивільно-правову відповідальність за її наслідки.

Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» позов визнав частково та зазначав, що в межах ліміту відповідальності шкода підлягає частковому задоволенню, за вирахуванням вартості пошкодженого лівого крила автомобіля та за вирахуванням франшизи. У задоволенні моральної шкоди просили відмовити, вважаючи її необґрунтованою.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідка, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що дійсно 24.06.2011р. сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача, який знаходиться у його володінні на відповідній правовій підставі - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно постанови Печерського районного суду м.Києва від 07.12.2011р. винною в даному ДТП є відповідач ОСОБА_2, яка порушила вимоги ст. 124, 122-4 КпАП України.

Згідно з висновком № 94-1 експертного автотоварознавчого дослідження матеріальні збитки завдані позивачу в наслідок ДТП становлять 5106 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів №АА/0119205 від 26.04.2011р. на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА». то відповідно до лімітів відповідальності страховика, на них необхідно покласти обов'язок по відшкодуванню позивачу шкоди в розмірі 4501 грн., за вирахуванням франшизи в розмірі 1000 грн. і тому вимоги до цього відповідача підлягають частковому задоволенню. Вимога про відшкодування моральної шкоди є такою, що задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено та не обґрунтовано якими саме діями страхової компанії і яка саме моральна шкода заподіяна позивачу.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з у рахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Виходячи з приписів ст. 1194 ЦК України, на відповідача ОСОБА_2 слід покласти обов'язок відшкодувати матеріальні витрати позивача у розмірі 1000грн., яка є розміром франшизи, яка страховою компанією не відшкодовується.

Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони підлягають задоволенню. Судом встановлено, що права позивача були порушені та діями відповідача йому спричинена матеріальна та моральна шкода, оскільки під час ДТП він зазнав сильного стресу, що вплинуло на стан його здоров'я, він повинен був вирішувати питання щодо ремонту автомобіля та звертатись до суду, оскільки в добровільному порядку відповідач не вирішив питання про відшкодування нанесених позивачу збитків. Моральну шкоду позивач оцінив в 1000 грн. Суд вважає, що дійсно діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, виходячи з глибини страждань та морального становища потерпілого і витрат та зусиль, які необхідно йому прикласти для усунення негативних наслідків після ДТП та з врахуванням вимоги розумності і справедливості, суд вважає зазначену вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути судові витрати, витрати по сплаті правової допомоги, понесені позивачем, порівну поклавши їх на кожного з відповідачів.

Таким чином, позов є законним та обґрунтованим і тому підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1192, 1194, 23 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 224, 228 ЦПК України (1618-15) , суд

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) у відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., судовий збір в розмірі 109 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (ідентифікаційний код35893575) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) у відшкодування матеріальної шкоди 4501 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн., судовий збір в розмірі 109 грн.