Відповідач не реагував на неодноразові прохання виплатити кошти. Останній раз звернувся про виплату грошей у серпні, вкотре почув обіцянки, що вимусило його написати письмову заяву на видачу довідки про заробітну плату, в котрій зазначив, що я довідка потрібна для суду. 23.10.2012 року позивач вдруге звернувся з письмовою заявою на видачу довідки про заробітну плату. 24.10.2012 року відповідачем направлено поштовий переказ сумі 1545 грн. 72 коп. та листа, в якому аргументували поштовий переказ грошей його неодноразовими відмовами отримувати нараз хоані кошти. Довідку про заробітну плату так і не видали і не надіслали.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 13.01.2012 року по 24.10.2012 року.

Просив стягнути з відповідача 7765 грн. у якості середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити. Пояснив, що він від отримання заробітної плати не відмовлявся. Для отримання заробітної плати звертався до бухгалтерії відповідача, але бухгалтер йому постійно пояснювала, що відсутні кошти.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволені позову відмовити, оскільки позивач не був згодний з сумою нарахованого розрахунку при звільнені і тому відмовився отримувати кошти. 23.10.2012 року сума була перерахована поштовим переказом. Подав письмові заперечення (а.с. 24-25).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на підприємстві відповідача головним бухгалтером. ОСОБА_1 12.01.2012 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. В цей же день, в другій половині дня, він з'явився до бухгалтерії, розписався в журналі видачі трудових книжок та отримав трудову книжку. Від отриманя розрахункових коштів та підпису в відомості ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи тим, що йому повинні виплатити значно більше коштів. Вона перезвонила директору та повідомила про склавшуюся ситуацію. Директор наказав скласти акт про відмову в отримані розрахункових коштів в присутності сторонніх осіб. Вона передзвонила электрику ОСОБА_5 В його присутності та в присутності сторонньої людини, ОСОБА_1 відмовився отримати гроші та поставити свій підпис в акті. Також, ОСОБА_1 заявив, що і на пошті гроші отримувати не буде. Наступний раз ОСОБА_1 прийшов до неї в серпні 2012 року. На її пропозицію отримати гроші, знову відмовився, пояснюючи, що вони йому заплатять більше. Про відмову в отриманні грошей вона повторно склала акт. ОСОБА_1 відмовився підписати акт. Третій раз ОСОБА_1 з'явився до бухгалтерії в жовтні 2012 року та знову відмовився отримати гроші, про що нею складено акт. До бухгалтерії про отримання довідки про розмір заробітної плати ОСОБА_1 не звертався. Нараховані розрахункові кошти знаходилися у неї в сейфі. З січня 2012 року по жовтень 2012 року листів з пропозицією отримати гроші на адресу ОСОБА_1 не направляла та не телефонувала йому. Поштовим переказом гроші не направляла, оскільки ОСОБА_1заявив, що гроші через пошту отримувати не буде.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює на підприємстві відповідача електромонтером. В січні 2012 року до нього передзвонила головний бухгалтер та попросила його знайти когось, хто не є їх працівником та зайти до неї в кабінет. На СТО він звернувся до стороннього чоловіка і разом вони піднялися до бухгалтерії. В кабінеті був позивач. В їх присутності позивач сказав, що йому нарахували заробітну плату неправильно і відмовився отримувати, заявивши, що йому заплатять більше. Від підпису в акту відмовився. Другий раз бачив позивача 23.10.2012 року. В цей день він знаходився в кабінеті бухгалтера. Позивач зайшов до кабінету, на пропозицію отримати гроші відмовився, сказав, що заплатять більше. Розписатися в акті йому не пропонували.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він приїхав на станцію обслуговуватись. До нього підійшов хлопець та попросив піднятися до бухгалтерії. Разом вони зайшли до кабінету в бухгалтерію. Там знаходився позивач. В його присутності позивач відмовився отримувати гроші і сказав, що через пошту також отримувати гроші не буде.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він у відповідача орендував приміщення. Приблизно в кінці літа його запросили до головного бухгалтера. В його присутності позивач, на пропозицію отримати заробітну плату, відмовився. Головний бухгалтер склала акт, який вони підписали. Причини відмови отримати заробітну плату позивач не пояснював.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що позивач її кум. Їй відомо, що позивач працював сторожем на підприємстві відповідача. 12.01.2012 року він звільнився за власним бажанням. Їй відомо, що ОСОБА_1 кожен місяць їздив за заробітною платою. Розповідав, що йому заробітну плату не виплачують, поясняють, що відсутні кошти.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач був прийнятий на роботу до відповідача охоронцем з місячним випробувальним терміном, згідно наказу № 21 від 19.08.2011 року. 12.01.2012 року звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ, згідно наказу № 2 від 12.01.2012 року (а.с. 3-4).

Згідно листа відповідача № 45 від 24.10.2012 року на адресу позивача, в зв'язку з тим, що позивач неодноразово відмовлявся отримувати нараховані розрахункові кошти на час звільнення, надсилають їх поштовим переказом. Сума переказу 1545 грн. 72 коп. (а.с.6). Факт відправлення переказу в сумі 1545,72 грн. підтверджується копією чеку від 24.10.2012 року (а.с. 7).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, яких виносить рішення по суті спору.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України правосуддя у цивільних справах здійснюється на засадах змагальності сторін, тому кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження заперечень проти позову, представником відповідача надано суду акти: від 12.01.2012 року, 03.08.2012 року, 24.10.2012 року про відмову позивача від одержання заробітної плати, яка йому нарахована при звільненні (а.с. 27-29). Представником відповідача в судовому засіданні не спростовано твердження позивача про не проведення розрахунку при звільненні з вини відповідача в зв'язку з відсутністю коштів, не надано доказів та не представлено жодного фінансового документу на підтвердження його доводів щодо фактичного нарахування 12.01.2012 року належної позивачу при звільнені суми заробітної плати та необґрунтовано будь-яким чином причину неможливості виплати або перерахування поштовим переказом нарахованих, але не отриманих позивачем коштів за період з 12.01.2012 року по 24.10.2012 року. Посилання представника позивача на відмову позивача отримувати кошти через поштове відділення не звільняє відповідача від обов'язку провести розрахунок при звільненні.

Враховуючи, що позивач був звільнений 12.01.2012 року, проте розрахунок при звільнені йому надісланий лише 24.10.2012 року, що є порушенням строків визначених ст. 116 КЗпП України, тому суд приходить до висновку, що наявні підстави визначені ст. 117 КЗпП України для стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, потрібно стягнути з приватного підприємства «Завод «Сільгоспмаш» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7374 грн. 90 коп.( 37,82 грн. середньоденна заробітна плата (а.с. 26) х 195 днів затримки = 7374,90 грн. без врахування обов'язкових платежів).

У зв'язку з частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача судові витрати: в доход держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57- 61, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 116, 117, КЗпП України (322-08) ,-

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «Завод «Сільгоспмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Завод «Сільгоспмаш» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7374 грн. 90 коп. (без врахування обов'язкових платежів).

Стягнути з приватного підприємства «Завод «Сільгоспмаш» в доход держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.