Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого -судді Буток Т. А.,

при секретарі -при секретарі Осадча І. О.,

з уч. представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення 5154 грн.49 коп. матеріальної та 60000 грн. моральної шкоди,-

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, уточнивши в судовому засіданні позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 5154 грн. 49 коп. матеріальної шкоди та 60000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 10.09.2008 року близько 09 год.00 хв. Він слідував на своєму мопеді по вул. Клубній в м. Конотопі Сумської області, в районі школи № 3 водій ОСОБА_4, який керував автобусом "Богдан" державний номер НОМЕР_1, допустив порушення Правил дорожнього руху і скоїв наїзд на нього, внаслідок чого йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Конотопського міськрайонного суду від 01.06.2009 року ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України і засуджений з урахуванням ст. 69, 75 КК України до одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами з іспитовим строком на один рік. Заявлений ним цивільний позов в кримінальній справі був залишений без розгляду. З 10.08.2008 року по 12.11.2008 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в Конотопській ЦРЛ, 18.12.2008 року був на консультації в Сумській обласній клінічній лікарні, з 24.12.2008 року по 05.012009 року перебував на стаціонарному лікуванні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України. 10.07.2009 року та 25.09.2009 року також був на обстеженні в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України. За цей період часу він за свої кошти придбавав приписані лікарями медичні ліки та препарати, загальна сума яких складає 3304 грн. 49 коп. (чеки за придбання медичних ліків та препаратів знаходяться в кримінальній справі № 1-29/2009 р.). Крім того, для поїздок до м. Суми та м. Києва він вимушений був наймати машину з водієм, всього ним було витрачено на поїздки до м. Суми та м. Києва 1850 грн. Таким чином загальна сума завданої матеріальної шкоди складає 5154 грн. 49 коп. Крім завданої матеріальної шкоди, йому також була завдана і моральна шкода. Під час аварії він отримав сильний фізичний біль та відчував страх за своє здоров'я. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Конотопській ЦРЛ він переніс дві операції, а потім ще одну в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України. Під час цих операцій він також відчував сильний фізичний біль, переніс душевні страждання, в зв'язку зі страхом перед операціями та зі страхом за їх наслідки. Після лікування йому була встановлена ІІІ група інвалідності, будучі інвалідом він постійно відчуває свою ущербність, в нього виникають відчуття ніяковості та неповноцінності. Також фізичне здоров'я та наявність інвалідності заважає йому знайти пристойну та добре оплачувану роботу, просить стягнути моральну шкоду в розмірі 60000 грн. Матеріальну та моральну шкоду просить стягнути саме з відповідача ОСОБА_3, оскільки на момент аварії автобус "Богдан" державний номер НОМЕР_1 перебував у нього в оренді.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечує частково та в судовому засіданні пояснив, що він є приватним підприємцем, надає послуги в сфері перевезення пасажирів, ним оформлені документи щодо здійсненя перевезень пасажирів по маршруту № 14. На час аваріїї підприємницькою діяльністю від його імені займався представник ОСОБА_6 Не заперечує проти відшкодування коштів, які позивач ОСОБА_2 витратив на придбання медицинських препаратів та ліків, заперечує щодо стягнення коштів, витрачених позивачем на поїздки до м. Суми та м. Києва в розмірі 1850 грн., оскільки витрати не підтверджені жодними документами. Також заперечує щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки з момента аварії пройшло три роки, на даний час звернення позивача до суду з позовом більше зхоже на вимагання, ніж на захист прав та інтересів.

Третя особа: ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечує та в судовому засіданні пояснив, що після аварії він неодноразово звертався до позивача та його матері та пропонував допомогу як грошима, так і транспортом, але мати позивача категорично відмовлялася від його допомогита уникала будь-яких зустрічей з ним та не дозволяла йому бачитися з сином.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінальної справи № 1-29/2009 р., вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задовленню за наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2008 року близько 09 год. 00 хв., ОСОБА_4, керуючи технічно справним автобусом "Богдан" державний номер НОМЕР_2, під'їхав до кінцевої автобусної зупинки на вул. Клубна в м. Конотопі та виконавши висадку та посадку пасажирів, став від'їджати від автобусної зупинки та розвертатись на вул. Клубній в м. Конотопі. В цей час, ОСОБА_4, проявивши неналежну уважність та безпечність, своєчасно не виявив зміну руху мопеда під керуванням ОСОБА_2, який проїхавши спереді автобусу зліва направо в сторону школи № 3, різко повернув вправо і став рухатися по вул. Клубній на полосу руху автобусу, що привело до того, що автобус зіткнувся з мопедом в місці їх пересікання і ОСОБА_2 отримав легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. При дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.

Вироком Конотопського міськрайонного суду від 01.06.2009 року ОСОБА_4 засуджений за ст. 286 ч. 2, 69, 75 КК України до одного року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами з іспитовим строком на один рік. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду (а.с. 5,6).

Згідно копії договору оренди транспортного засобу від 03.01.2008 року ОСОБА_7 переда ла ОСОБА_3 в тимчасове володіння та користування автобус "Богдан" державний номер НОМЕР_2 для регулярних пасажирських перевезень автотранспортом (а.с. 77,78,79).

З копії трудового договору між працівником і фізичною особою від 03.10.2007 року вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 уклали трудовий договір на час виконання роботи водієм щодо перевезення пасажирів автобусом з дотриманням правил техніки безпеки та Правил дорожнього руху в визначений працедавцем час згідно графіку роботи. Трудовий договір розірваний сторонами 28.11.2008 року, ОСОБА_4 звільнено з роботи за власним бажанням по ст. 38 КзПП України (а.с.76).

Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 21.03.2012 року встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01.04.2014 року (а.с. 28).

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що розмір матеріальної шкоди становить 3067 грн. 54 коп. (а.с. 63-76).

Свідок ОСОБА_8, допитаний в судовому засіданні, пояснила, що вона є матір'ю позивача. 10.09.2008 року її син потрапив в ДТП. Внаслідок ДТП у нього був відкритий перелом середньої третини лівого плеча зі зміщенням, закритий перелом нижньої третини лівої гомілки зі зміщенням та інші ушкодження. Син тривалий час знаходився на лікуванні в Конотопській ЦРЛ. Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Конотопській ЦРЛ він переніс дві операції, а потім ще одну в Інституті нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України. На лікування потратили дуже здорові гроші. Наданий час син є інвалідом ІІІ групи. Ні відповідач, ні водій автобуса добровільно шкоду не відшкодували.

Свідок ОСОБА_9, допитаний в судовому засіданні, пояснила, що до її чоловіка зверталися ОСОБА_2, щоб він допоміг звозити їх сина ОСОБА_2 в м. Суми та м. Київ. Він дійсно возив ОСОБА_2 в лікарню м. Суми, за поїздку йому заплатили 350 грн. та в медичний інститут в м. Київ, за поїздку йому заплатили 1500 грн.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що на момент аварії він займався підприємницькою діяльністю від імені ОСОБА_3 Дійсно 10.09.2008 року на маршруті № 14 сталася ДТП. Водій автобуса ОСОБА_4 пропонував матері ОСОБА_2 допомогу, але вона категорично від неї відмовлялася.

Свідок ОСОБА_12, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що він раніше працював разом з водієм ОСОБА_4 Після того, як сталася ДТП, до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням допомогти потерпілому. Разом з ним він неодноразово приходив до лікарні до ОСОБА_2, возив матір ОСОБА_2 в аптеку, в с. Попівка.

Свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, пояснила, що вона є власником автобуса "Богдан" державний номер НОМЕР_2, 03.01.2008 року вона здала автобус в оренду ОСОБА_3, про що був оформлений договір оренди.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше оечове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З 01.01.2005 року набрав чинності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , ст. 3, 21 цього Закону передбачають, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Але відповідач ОСОБА_3 суду не надав доказів того, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована у обраній ним страховій компанії. Крім того, відповідач не заперечував, що в порушення ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у встановлений законом триденний строк він не повідомив страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про страховий випадок, що позбавило його права вимоги застосовувати ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, дослідивши добуті докази і даючи їм оцінку, суд приходить до висновку, що відповідати за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду повинен відповідач ОСОБА_3 Суд не приймає до уваги поясненя відповідача ОСОБА_3 про те, що з моменту аварії пройшло більше трьох років, оскільки відповідно до вимог ст. 256, 257, 265 ЦК України позивач не пропустив строк позовної давності. Разом з тим, суд вважає, що матеріальна шкода підлягає частковому задоволенню в розмірі грн. коп., оскільки саме такий розмір матеріальної шкоди стверджуються матеріалами справи (а.с. 63-76).Не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення витрат понесених у зв'язку з перевезенням позивачав розмірі 1850 грн., оскільки відповідно до ст. 90, 910 ЦК України, перевезення пасажирів здійснюється за договором перевезення. Укладення договору перевезення пасажира підтверджується видачею квитка, форма якого встановлюється відповідно до транспортних кодексів (статутів). Крім показань свідків, позивач не надав суду переконливих, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Що стосується стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України така шкода була безумовно завдана позивачу, алез урахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, його стану здоров'я, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, проміжок часу, протягом якого позивач вимушений захищати свої права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідачана користь позивачаморальну шкоду в розмірі 10грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідач а на користь держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню 228 грн. 61 коп. судового збору.

Керуючись ст. 23, 256, 257, 265, 908, 910, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст., 3, 21, 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , ст., 57- 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України (1618-15) ,

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3067 грн. 54 коп. матеріальної шкоди та 10 000 грн. коп. моральної шкоди, а всього 13067 (тринадцять тисяч шістдесят сім) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 228 грн. 61 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подання до Конотопського міськрайонного суду апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.