розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод"до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод" ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації"про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Позивач в квітні 2012 року звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод" є ОСОБА_2, згідно рішення засновника (протокол) № 1 від 20.10.2006 року і акту приймання-передачі від 20.10.2006 року до статутного фонду товариства ОСОБА_2, як його засновником передано 1/20 будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Згідно рішення засновника ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" (протокол №5 від 21.09.2007 року) і акту приймання-передачі №2 від 21.09.2007 року до статутного фонду товариства ОСОБА_2 було передано 19\20 будівель та споруд, що розташовані по АДРЕСА_1. Право власності Товариства на усі будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_1 було визнано згідно рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан"від 08.07.2008 року та відповідно до ухвали господарського суду м.Києва від 11.09.2008 року зобов'язано КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації"зареєструвати право власності на будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод".

Позивач зазначає, що вказаними будівлями та спорудами Товариство відкрито користується у власній господарській діяльності із моменту передачі їх до статутного капіталу. Протягом всього часу Товариство здійснювало їх ремонт та обслуговування. Однак, у 2010 році ОСОБА_1 оспорюється право власності Товариства на 19/20 будівель та споруд, зокрема, у 2009 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства та ОСОБА_2 про визнання недійсною реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно та її скасування, даний позов залишений без розгляду. У 2010 році ОСОБА_1 оскаржив до Подільського районного суду м.Києва рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан", яке ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року було скасоване. У зв'язку із оспорюванням та невизнанням ОСОБА_1 права власності Товариства на вказані об'єкти нерухомого майна, скасуванням рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан" від 08.07.2008 року і відсутністю у Товариства документів, що доводять його право власності, позивач просить суд визнати за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" право власності на будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

В свою чергу ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод", ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" про витребування майна із чужого незаконного володіння та зобов'язання зареєструвати майно за ОСОБА_1

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 25.06.2005 року він на прилюдних торгах з реалізації майна придбав 19/20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, розташованого по АДРЕСА_1. 05.07.2005 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на 8/20 та 11/20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій. Право власності на вказане майно було зареєстровано ним у Вишгородському БТІ. Для участі у торгах ОСОБА_1 позичив гроші в сумі 120300 грн. у ОСОБА_2 Через деякий час ОСОБА_2 звернувся до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області до нього з позовом про стягнення боргу. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена мирова угода, відповідно до якої ОСОБА_1 зобов'язувався передати у власність ОСОБА_2 належні йому на праві власності 19\20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2008 року відмовлено визнати мирову угоду, таким чином мирова угода відповідно до якої 19/20 будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій переходять у власність ОСОБА_2 не була укладена. Однак 22.03.2006 року право власності на 19\20 будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_2

Позивач зазначає, що йому у вересні 2010 року стало відомо, що 19\20 будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 двічі змінили власника, спочатку були зареєстровані за ОСОБА_2, а потім за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод". Право власності на 20/20 будівель та споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" на підставі рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан"від 08.07.2008 року. Дане рішення було скасовано ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.02.2012 року. Позивач ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 був стороною у справі про визнання мирової угоди, та про те, що дана мирова угода не набрала законної сили, проте з метою відчужити дане майно вносить до статутного фонду ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод". Оскільки, його волі на відчуження 19\20 будівель та споруд не було, вважає, що дане майно неправомірно вибуло з його володіння, тому просить суд витребувати 19/20 будівель та споруд по АДРЕСА_1 з незаконного володіння ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод", ОСОБА_2 та зобов'язати Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на 19/20 будівель та споруд за ОСОБА_1

В судовому засіданні представник ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"Стеценко Ю.В. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі, з викладених у ній підстав, надавши суду письмові пояснення, в зустрічному позові ОСОБА_1 просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" не визнали, просили у задоволенні позовних вимог відмовити, зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач за зустрічним позовом та третя особа за первісним позовом ОСОБА_2 свого права на участь у судовому засіданні не використав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_2

Третя особа -Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в судове засідання свого представника не направило, повідомлені про дату та час розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на прилюдних торгах придбав 8/20 частин та 11/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, розташованих в АДРЕСА_1, про що 05.07.2005 року отримав відповідні нотаріально посвідчені свідоцтва (а.с. 121-122). Право власності на вказане майно зареєстроване КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" на ім'я ОСОБА_1.

У зв'язку з особистою заборгованістю ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2005 року була затверджена нотаріально посвідчена мирова угода, за якою 19/20 частин спірного майна перейшло у власність ОСОБА_2, а згідно рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07.08.2006 року у власність ОСОБА_2 перейшла 1/20 частина будівель та споруд. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 були зареєстровані 19/20 частин спірного майна та 1/20 частина цього майна, відповідно 22.03.2006 року та 29.08.2006 року (а.с.12-14). В подальшому ОСОБА_2 згідно протоколів №1 від 20.10.2006 року та №5 від 21.09.2007 року передав, відповідно 1/20 частини та 19/20 частин належного йому нерухомого майна по АДРЕСА_1 до статутного фонду ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"у зв'язку з чим останній став власником вказаного майна (а.с. 8-11).

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.10.2008 року відмовлено у визнанні мирової угоди, укладеної між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ОСОБА_2 в процесі виконання судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 120300 грн., згідно умов якої ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 належні йому 19/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій, що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.128-130).

Право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна зареєстроване за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан" від 08.07.2008 року на виконання наказу Господарського суду м.Києва від 11.09.2008 року (а.с. 16-23). Дане рішення було скасовано ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.02.2012 року (а.с.34-37).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право власності є непорушним.

Так, згідно п.2 ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Оскільки спірне майно є нерухомим у відповідності до ст. 181 ЦК України, то виникнення, перехід і припинення права власності на це нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до ст. 182 ЦК України.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України передбачені підстави набуття права власності, а саме право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім

випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть

участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З пояснень ОСОБА_1, наданих в судовому засіданні вбачається, що він уклав мирову угоду з ОСОБА_2, бо був вимушений повернути борг. Йому було відомо, що на спірне майно накладено арешт у інших судових справах, а тому він був впевнений, що ОСОБА_2 не зможе здійснити їх відчуження.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.10.2008 року було встановлено, що мирова угода укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виходить за межі вимог судового наказу, згідно якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 були стягнені грошові суми в розмірі 120300 грн., тобто ця мирова угода знаходиться поза межами предмету спору, відображеному в судовому наказі, а саме спір був про грошові кошти, а вирішили повернути борг нерухомістю.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року було встановлено, що у зв'язку з наявністю спору щодо об'єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2006 року та постановою старшого слідчого СВ Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області від 29.10.2007 року заборонено відчужувати нерухоме майно. Під час перебування майна під забороною ОСОБА_2 21.09.2007 року було передано спірний об'єкт нерухомості до статутного капіталу ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"на підставі акту приймання-передачі. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" та ТОВ "ІПК Промтехприлад"передали на розгляд третейського суду справу про визнання права власності на нерухоме майно, яке на час розгляду справи було під забороною відчуження. Під час третейського спору учасниками розгляду не було повідомлено суд про права ОСОБА_6 на нерухоме майно, що було предметом спору.

В судовому засіданні було встановлено, що спірне майно було відчужене ОСОБА_2 шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" згідно акту приймання-передачі від 21.09.2007 року. В подальшому право власності на будівлі та споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 за позивачем ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"на підставі рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан" від 08.07.2008 року. Дане рішення скасоване ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року . яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22.02.2012 року.

Враховуючи неподання позивачем документів, що свідчили б про набуття ним права власності на спірні об'єкти нерухомості, відсутність доказів законного завоволодіння ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" права власності на 19/20 частин будівель та споруд, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами свого права власності на спірне нерухоме майно.

Суд вважає, що позивачем у судовому засіданні не представлено доказів та не доведено підстав, що обґрунтовують визнання права власності на 19/20 частин будівель та споруд, оскільки існує процедура визначена в законі щодо набуття права власності на нерухоме майно.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Правовстановлюючим документом на право власності спірного нерухомого майна ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" було рішення третейського суду, яке скасоване.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16.10.2008 року відмовлено визнати мирову угоду, а відтак суд, вважає, що мирова угода відповідно до якої 19/20 частин будівель та споруд заводу електромонтажних конструкцій переходять у власність ОСОБА_2 не була укладена та переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно не відбулося.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що його волі на відчуження об'єкту нерухомості не було.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в ході розгляду справи ОСОБА_1 довів його право власності на витребуване майно, факт вибуття цього майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Крім того, беручи до уваги недоведеність права власності ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" на спірне нерухоме майно, суд вважає зустрічний позов ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню.

Посилання представника ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"щодо пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності не приймаються судом до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 дізнався про те, що 19/20 частин будівель та споруд було зареєстровано за ОСОБА_2, а потім за ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод" з рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Богдан", що також підтверджено ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 22.04.2011 року та спростовуються наявними у справі доказами. Об'єктивних обставин, які б свідчили про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом не встановлено.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Вишгородський електромонтажний завод"необґрунтовані та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод"до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно -відмовити повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгородський електромонтажний завод", ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство "Вишгородське бюро технічної інвентаризації"про витребування майна з чужого незаконного володіння -задовольнити.