Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Снігурського В. В.,

при секретарі Куриляк О. Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бондар М. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові справу за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк»про виплату недоотриманої заробітної плати, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача -Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» з вимогами стягнути з відповідача в її користь недоотриману заробітну плату за відпрацьований час з 21 серпня 2012 року по 17 вересня 2012 року в сумі 1534 грн. 76 коп.; поновити її на роботі на посаду завідувача ТВБВ №10019/025 АТ «Ощадбанк» смт. Залізці; стягнути з відповідача в її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2012 року і до рішення суду з розрахунку 82,96 грн. за кожен день.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, мотивуючи його тим, що ОСОБА_3 звільнили з порушенням законодавства, вказали незаконну підставу звільнення, не виплатили в повному обсязі заробітну плату, просить поновити позивача на роботі та стягнути з відповідача належні їй кошти.

Представник відповідача позову не визнала, вважає, що вимоги позивача є безпідставними, вказані ним обставини не відповідають дійсності. Адміністрація банку, на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду, добровільно поновила позивача на роботі в день надходження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. 01 жовтня 2012 року, виконуючи рішення Апеляційного суду Тернопільської області, яким скасовано рішення суду 1-ї інстанції про поновлення позивача на роботі, ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України та проведено повний розрахунок по заробітній платі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

17 травня 2012 року відповідача звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу №203-к начальника філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк». Не погоджуючись зі звільненням, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про поновлення її на роботі.

рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 серпня 2012 року ОСОБА_3 поновлено на посаді завідувача ТВБВ №10019/025 філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк». рішення суду допущено до негайного виконання. 21 серпня 2012 року, на підставі вказаного рішення, видано виконавчий лист.

13 вересня 2012 року Державним виконавцем 1-го відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції на підставі зазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження. Постанову про відкриття провадження направлено Тернопільському обласному управлінню АТ «Ощадбанк»для виконання.

Постанову державного виконавця відповідач отримав 17 вересня 2012 року і цього ж числа видав наказ №433-к, яким поновив ОСОБА_3 на раніше займаній посаді.

рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2012 року рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 серпня 2012 року, яким ОСОБА_3 було поновлено на роботі, скасовано. Прийнято нове рішення, яким позивачу в позові відновлено.

На підставі вказаного рішення апеляційного суду, наказом начальника філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк»№449-к від 01 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з роботи, згідно п.3 ст. 40 КЗпП України з виплатою заробітної плати за період роботи з 17.09.2012 р. по 01.10.2012 р. та компенсації за невикористану відпустку.

Факт отримання виплат за вказаний період представник позивача не заперечує.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

в силу того, що рішення суду першої інстанції підлягало негайному виконанню позивач була поновлена на роботі, тобто новий трудовий договір між сторонами не укладався, а було відновлено дію попереднього договору.

рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 25 вересня 2012 встановлено, що звільнення позивача 17 травня 2012 року було правильним і законним, отже підстави такого звільнення повторному доказуванню не підлягають, оскільки згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тобто після винесення рішення апеляційним судом позивач повернулася до статусу звільненої.

Представник позивача доводить, що звільняючи ОСОБА_3 01 жовтня 2012 року, відповідач зазначив підставою звільнення рішення апеляційного суду, що не передбачено законодавством як підстава для розірвання трудового договору. Такі доводи позивача та його представника не відповідають дійсним обставинам справи. Так, наказ начальника філії - Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» №449-к від 01 жовтня 2012 року та трудова книжка позивача засвідчують, що ОСОБА_3 фактично звільнена, згідно п.3 ст. 40 КЗпП України, а рішення апеляційного суду було лише підставою для поновлення наказу про звільнення та повернення сторін в попередній стан.

Так само не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати за відпрацьований час з 21 серпня 2012 року по 17 вересня 2012 року в сумі 1534 грн. 76 коп. Судом встановлено, що виконавчий лист про поновлення на роботі було пред'явлено до виконання 12 вересня 2012 року і 13 вересня 2012 року Державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Постанову про відкриття провадження відповідач отримав 17 вересня 2012 року і негайно виконав рішення суду. В силу ст. 368 ЦПК України судові рішення підлягають зверненню до виконання на підставі виконавчого листа, який видається за заявою осіб, на користь яких ухвалено рішення. Позивачем та його представником не доведено, що виконавчий лист пред'явлено до виконання несвоєчасно з вини відповідача.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги не мають законних підстав і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212- 215, 367- 368 ЦПК України, ст.ст. 36, 40, 231- 235 Кодексу законів про працю України,-

У задоволені позову ОСОБА_3 до Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк»про виплату недоотриманої заробітної плати, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Тернопільської області через Зборівський районний суд на протязі 10 днів з дня проголошення рішення суду.

З оригіналом згідно:

Суддя Зборіського

районного суду В.В.Снігурський