розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих дорожньо-транспортною пригодою

ОСОБА_2 (далі по тексту -позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту -відповідач, ОСОБА_4.) про відшкодування збитків завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.05.2011 року приблизно о 08.15 годині на 20-му кілометрі автодороги «Київ-Одеса»ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті було пошкоджено автомобіль Skoda Fabia.

Оскільки постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2011 року, яку постановою Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2011 року залишено без змін, відповідача визнано винним у вчиненні вказаного ДТП, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоди завдані внаслідок ДТП.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. Також зазначив, що доводи позивача щодо завдання йому будь-якої шкоди є надуманими та недоведеними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні сторін, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.05.2011 року приблизно о 8 годині 15 хвилин ОСОБА_4 керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі «Київ-Одеса»в напрямку м. Києва. В зустрічному напрямку по вказаній автодорозі рухався автомобіль Skoda Fabia, д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 На 20 км. вказаної автодороги автомобіль Skoda Fabia в дозволеному місці почав здійснювати маневр розвороту в протилежному напрямку, і в цей час з ним зіткнувся автомобіль KIA Carens, який для випередження попутного транспортного засобу в порушення п.п. 2.3.б, 10.1. та 1.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) виїхав на узбіччя, що не призначене для руху транспортних засобів, в результаті було пошкоджено автомобіль Skoda Fabia, а власнику нанесено матеріальний збиток.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2011 року водія ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 гривень.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 05.09.2011 року постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2011 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП -залишено без змін.

Відповідно до протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 02.06.2011 року та доданої до нього ремонтної калькуляції № НОМЕР_2 від 03.06.2011 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Fabia, д.н. НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, становить 64 352,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в НАСК «Оранта», яка сплатила позивачу суму страхового відшкодування в межах ліміту, що становить 50 000 грн.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України (435-15) ) передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Враховуючи наведене та те, що вина відповідача за заподіяну шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки доведена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.07.2011 року, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром матеріальної шкоди і страховою виплатою у сумі 14 352,44 грн. (64 352,44 -50 000).

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вислухавши пояснення сторін, керуючись вимогами розумності та справедливості, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.

У відповідності до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України (1618-15) ) суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 173,52 грн.

Між тим, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Позивачем не надано суду доказів де і хто саме надавав йому правову допомогу, а також немає жодних підтверджень суми витрат на правову допомогу.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача витрат понесених позивачем на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 993, 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212 218, 227-228 ЦПК Украйни, суд -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_6) завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у сумі 14 352,44 грн. та 3 000 грн. -моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_5) на користь ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_6) витрати по сплаті судового збору в сумі 173,52 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.