ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась до суду з зазначеним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - відповідач, ТДВ «СТДВ «Глобус»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 2 830,70 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 937,34 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційного збільшення у розмірі 412,06 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 25.05.2010 року він надав аварійному комісару ТДВ «СТДВ «Глобус» всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування у зв'язку із завданням матеріальної шкоди дорожньо-транспортною пригодою страхувальником відповідача на підставі страхового поліса у розмірі 15 414,70 грн. 13.07.2010 року відповідач на зазначений позивачем рахунок перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 10 584,00 грн., розмір визначений на підставі Звіту. Разом з тим, позивач вважає, що оскільки ліміт відповідальності відповідача становить 25 500,00 грн., то він повинен виплатити страхове відшкодування в розмірі 15 414,70 грн. В січні 2011 року відповідач додатково перерахував позивачеві 2 000,00 грн. Крім того, позивач вважає, що відповідачем порушено строки виплати страхового відшкодування у зв'язку із чим просить також стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати за період прострочення. Також позивач зазначає, що у зв'язку із невчасною виплатою відповідачем страхового відшкодування йому завдано моральну шкоду, яку останній оцінює в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2012 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування, та справу призначено до судового розгляду.

25.05.2012 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких останній просив відмовити повністю в задоволені позову, оскільки порядок оцінки майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля визначається Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна, за наслідками якої складається Звіт. Відтак, єдиним доказом розміру майнової шкоди є Звіт, а не акт виконаних робіт. Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, то такий вид відповідальності не передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , отже, вказані вимоги є необґрунтованими. В частині моральної шкоди відповідач також звертає увагу на те, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) встановлені певні обмеження щодо розміру відшкодування моральної шкоди, а саме, не більше 5% ліміту відповідальності.

В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи за відсутності позивача (а. с. 38).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи в порядку ст. 74 ЦПК України повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача (а. с. 25).

За таких обставин, суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ТДВ «СТДВ «Глобус» із завою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні для цього документи, оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ТДВ «СТДВ «Глобус».

Як визначено у ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик або МТСБУ відповідає в межах обов'язкового ліміту відповідальності, який становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, завдану майну потерпілих, і 51 000 грн. на одного потерпілого - за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілих.

Згідно Акту виконаних робіт до замовлення-наряду № ЧСЗН000279 від 07.05.2010 року, вартість матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 становить 15 414,70 грн. (а. с. 7). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 289 від 15.07.2010 року позивач оплатила вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 15 414,70 грн. (а. с. 8).

Як визначено у ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві вартість відновлювального ремонту в розмірі 15 414,70 грн., оплаченого ОСОБА_1, що не перевищує встановлений ліміт відповідальності ТДВ «СТДВ «Глобус».

Крім того, суд також зазначає, що відповідачем не було надано оригінал або належним чином засвідчену копію Звіту оцінки майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля - позивачеві.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Як визначено у п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що вона 25.05.2010 року звернулась до ТДВ «СТДВ «Глобус» із заявою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні документи, що не заперечується відповідачем.

Згідно п. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, ТДВ «СТДВ «Глобус» зобов'язано було виплатити страхове відшкодування в розмірі 15 414,70 грн. не пізніше 25.06.2010 року.

12.07.2010 року відповідач перерахував позивачеві суму страхового відшкодування в розмірі 10 584,70 грн., а 13.01.2011 року - 2 233,48 грн., про що свідчать платіжні доручення № 3210 та № 81 відповідно (а. с. 19, 18).

Крім того, під час розгляду справи 09.08.2012 року ТДВ «СТДВ «Глобус» прийняло Страховий Акт № ВЕ 10GL-903-02, згідно якого прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в розмірі 2 087,22 грн.(а. с. 43).

Разом з тим, належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 2 087,22 грн., на підставі Страхового Акта № ВЕ 10GL-903-02 відповідач не надав.

Крім того, суд звертає увагу, що франшиза за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності становить 510,00 грн., про що зазначено в Страховому Акті № ВЕ 10GL-903-02.

Таким чином, станом на 30.08.2012 року заборгованість ТДВ «СТДВ «Глобус» перед ОСОБА_1 щодо виплати страхового відшкодування становить 2 086,52 грн., отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить за прострочення виплати страхового відшкодування стягнути з відповідача пеню за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року в розмірі 387,25 грн. та за період з 01.01.2011 року по 02.04.2012 року в розмірі 550,09 грн., а всього 937,34 грн.

Так, згідно п. 37.1 та п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , в редакції станом на 25.06.2010 року, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Аналогічне положення містить п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діє на час розгляду справи, згідно якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача суд зазначає, що позивач невірно порахував пеню, а саме, не зменшив суму заборгованості на розмір франшизи. Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 712,16 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення зобов'язання інфляційні втрати в розмірі 412,06 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи викладене, суд звертає увагу, що стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції можливе лише у зобов'язальних відносинах за прострочення грошового зобов'язання. Відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції законодавством України не передбачено.

Отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Так, згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження завдання моральної шкоди у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

А моральна шкода, завдана у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна позивача, не підлягає відшкодуванню за рахунок ТДВ «СТДВ «Глобус».

За таких обставин, позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Аналізуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, відтак, підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 2 086,52 грн. та пені в розмірі 712,16 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 65,42 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 6, 9, 22, 29, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 979 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 212- 215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 2 086 грн. 52 коп. та пеню за період прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 712 грн. 16 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_1 65 грн. 42 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.