Воловецький районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Конепуда В.І., за участю секретаря судового засідання Яртим Т.В., позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним,

ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд до ОСОБА_3 та просить визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири №1-110 від 02 березня 2011 року, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4

Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що підписала договір купівлі -продажу квартири не читаючи його змісту, під час хвороби, перебуваючи у важкому хворобливому стані. Відповідач по справі є її братом, договір був укладений для отримання кредиту під заставу майна на лікування позивачки, на вкрай не вигідних для неї умовах, однак ніякі гроші за квартиру відповідач їй не давав, всі медикаменти були куплені за її пенсію, стан здоров'я позивачки на даний час покращився, а відповідач згідно договору купівлі - продажу квартири заволодів її квартирою і не хоче їй повернути, насильно виганяє з квартири.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили визнати договір купівлі- продажу квартири недійсним, позивачка підтвердила, що ніяких грошей від відповідача не отримувала, а договір підписала перебуваючи у важкому хворобливому стані.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що договір купівлі -продажу квартири був укладений з позивачкою, яка перебувала у здоровому розумі та тверезій пам'яті, розуміла значення своїх дій, що засвідчено державним нотаріусом, гроші він позичав у знайомих йому людей і витрачав їх на лікування позивачки, про що надав зроблений ним розрахунок.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона проживає по сусідству з позивачкою, яка в минулому році перебувала у край важкому стані, вона особисто викликала для неї швидку медичну допомогу і доставляла їй в лікарню. Відповідач ОСОБА_3 - рідний брат позивачки, підходив до неї і говорив, що потрібно робити операцію, але немає коштів і для цього треба продати квартиру. Однак, квартира по сьогоднішній день не продана і як виявилося відповідач обманом заволодів квартирою позивачки скориставшись її тяжким станом здоров'я. Вона точно знає, що відповідач ніяких грошей за кваритиру позивачці не давав, тому що самому вони були потрібні для організації весілля своїх дітей.

Свідок ОСОБА_6 - рідна сестра сторін, в судовому засіданні також підтвердила, що відповідач фактично скористався тим, що сестра перебувала у важкому хворобливому стані і уклав із нею вигідний тільки для нього договір купівлі - продажу квартири, ніяких грошей за квартиру він сестрі не давав і як він міг давати таку суму грошей в розмірі 40000 гривень, коли сам стверджував, що грошей немає і для цього треба продати квартиру. На даний час квартира нікому не продана. Крім цього, відповідач під час оформлення договору купівлі - продажу квартири незаконно виписав з неї її неповнолітнього сина, який на той час навчався в професійно - технічному ліцеї і час від часу доглядав за позивачкою.

Свідок ОСОБА_7 в суді підтвердив дані покази та пояснив, що його навіть ніхто не повідомляв про те, що справа про виселення з квартири розглядається в суді, виселення затіяв відповідач, на той час позивачка перебувала в лікарні в край важкому стані.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 - приватний нотаріус підтвердила, що на час укладення договору купівлі - продажу квартири вона працювала державним нотаріусом. Свідок пояснила, що до нотаріальної контори позивачку привезли з лікарні, разом з нею був її брат та відповідач по справі ОСОБА_3, які уклали договір купівлі - продажу квартири і цей договір був нею нотаріально посвідчений, дієздатність позивачки сумніву у неї не викликала, із розмов сторін, вона зрозуміла, що гроші потрібні на лікування позивачки.

Свідок ОСОБА_8 - голова кредитної спілки "Верховина" пояснив, що відповідач підходив до нього і говорив, що хоче оформити кредит, але потім ніякого кредиту не оформляв, відповідач говорив, що кредит йому потрібний на ремонт кваритри.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що відповідачу він позичив 5000 гривень, так як зі слів ОСОБА_3 він зрозумів, що гроші потрібні на лікування сестри.

Свідок ОСОБА_10 - дружина відповідача, в суді заявила, що гроші в сумі 40000 грн. її чоловік під час укладення договору купівлі - продажу квартири передав позивачці, але ніяких розписок від неї не брав.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, детально та всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що сторони 02 березня 2011 року укладено договір купівлі - продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, за яким відповідач ОСОБА_3 купив у позивачки квартиру АДРЕСА_1, за 38716 грн.

Ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового. Одним із способів захисту може бути визнання правочину недійсним.

Згідно вимог ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, - ч.3 якої передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Суд, обгрунтовано дійшов висновку визнати договір купівлі - продажу квартири недійсним враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 вчинила правочин під впливом тяжкої для неї обставини - важка хвороба, що підтверджується крім показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, також і випискою з історії її хвороби, довідкою Воловецької ЦРЛ, в якій зазначено, що з 24 лютого по 10 березня 2011 року ОСОБА_1 перебувала на лікування в денному стаціонарі Воловецької ЦРЛ у край важкому стані.

Умови правочину були вкрай невигідні для позивачки, враховуючи її скрутне матеріальне становище та потребі в лікуванні від тяжкої недуги. Очевидність цих обставин для сторін правочину сумнівів не викликає.

Стаття 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочин, зокрема, ч.1 даної статті передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ч.5 ст. 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З врахуванням того, що укладений правочин, а саме договір купівлі - продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Воловецької державної нотаріальної контори ОСОБА_4, за яким відповідач ОСОБА_3 купив у позивачки квартиру АДРЕСА_1, суперечить нормам ЦК України (435-15) , суд приходить до висновку про визнання його недійсним на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та відповідно до положень ч.2 ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір.