Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (с. Сонцеве Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності в сумі 200 000, 00 грн.

Позивач - ОСОБА_1 (с. Сонцеве Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності в сумі 200 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 25.07.1984р. по 03.01.2012р. позивач працював на шахтах, в тому числі і шахті «ім. М.І.Сташкова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». 03.01.2012р. позивач був звільнений з шахти «ім. М.І.Сташкова» Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в зв'язку з виходом на пенсію. В зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (фізичні перенагрузки, вимушена робоча поза, неблагоприємний мікроклімат) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав виробничу травму. Внаслідок отриманої виробничої травми позивач отримав травму у вигляді «дисторгия разгибателей спины» та «открытой черепно-мозговой травмы, сотрясение головного мозга, астенического синдрома». Вищенаведені ушкодження позивачем отримані в результаті трудових відносин з відповідачем. Йому було встановлено другу групу інвалідності безстроково. Відповідно до довідки МСЕК № 075564 від 23.03.2012р. позивачу встановлено 85% (15% - первинно, 70% - повторно) втрати професійної працездатності, встановлено другу групу інвалідності, обов'язкове постійне медикаментозне лікування. Інвалідність встановлена безстроково. Позивач зазначає, що внаслідок отриманої виробничої травми йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, в молодому віці став інвалідом, втратив високооплачувану роботу. Спричинену моральну шкоду в розмірі 200 000, 00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз'яснено його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов'язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану. Відповідач зазначає, що позивач при зверненні з позовом пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний термін звернення до суду. Стаття 237-1 КЗпП України є спеціальною нормою трудового права, яка регулює правовідносини по відшкодуванню даного виду моральної шкоди, а тому застосування норм трудового права можливе лише за умови дотримання передбачених тим же трудовим законодавством строків звернення до суду. Згідно п. 6 перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) 2004 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. На підставі викладеного відповідач просить відмовити позивачу в позові.

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи. Відповідач вважає, що наявність факту моральної шкоди є спірним та підлягаючим встановленню в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме: проведенням відповідної експертизи, оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків необхідні спеціальні медичні пізнання, якими суд не володіє. Для об'єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів є медичний документ про встановлення факту наявності моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 25.07.1984р. по 03.01.2012р. позивач працював на шахтах, в тому числі і шахті «ім. М.І.Сташкова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». 03.01.2012р. позивач був звільнений з шахти «ім. М.І.Сташкова» Публічного акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 5-7).

28.05.1986р. було складено акт про нещасний випадок № 38, що стався на шахті «Дніпровська» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» з ОСОБА_1, в результаті якого ним було отримано виробничу травму у вигляді «дисторгия разгибателей спины».

Причину нещасного випадку встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку стало відсутність або недостатня механізація важких та небезпечних операцій (а.с. 8-11).

Крім того, 29.09.1995р. було складено акт про нещасний випадок № 138, що стався на шахті «ім. М.І.Сташкова» Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» з ОСОБА_1, в результаті якого ним було отримано виробничу травму у вигляді «открытой черепно-мозговой травмы, сотрясение головного мозга, астенического синдрома».

Причину нещасного випадку встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

Комісією встановлено, що причиною нещасного випадку стало особиста необережність потерпілого, відсутність захисної каски на голові, невикористання індивідуального світильнику при роботі в місцях відсутності освітлення (а.с. 12-13).

В матеріалах справи є виписні епікризи з історії хвороби позивача, відповідно до яких підтверджується погане самопочуття позивача внаслідок отриманих травм.

Відповідно до висновку МСЕК від 23.03.2012 року, серія 10 ААА № 075564, позивачеві було встановлено совокупно 85% (15% - первинно за травму, отриману в 1986 році, що було встановлено в 1995 році, 70% - повторно за травму 1995 року, що було встановлено 23.03.2012р.) стійкої втрати професійної працездатності, 2-тю групу інвалідності. Обов'язкове постійне медикаментозне лікування.

14.05.2012р. постановою № 0417/831/831.1/4 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначено позивачу щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 4 157, 65 грн., виплату якої провадити з 23.03.2012р. безстроково (а.с. 16).

14.05.2012р. постановою № 0417/831/831.1/2 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив позивачу одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 69 315, 80 грн. (а.с. 14).

Підставою для винесення зазначених вище постанов став відповідний висновок МСЕК.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що втрата професійної працездатності настала в результаті нещасного випадку на виробництві.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам. рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (v020p710-08) встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 1167 ЦК України.

Між тим, в матеріалах справи є довідка МСЕК від 23.03.2012 року, відповідно до якого позивачеві було залишено лише 15% втрати професійної працездатності по травмі, отриманої в 1986 році, яку було встановлено в 1995 році висновком МСЕК від 06.07.1995 року в зв'язку з професійним захворюванням.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Проте за п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (435-15) .

Так, право звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності у розмірі 15%, що залишилося від первинних 50%, згідно довідки МСЕК від 06.07.1995р., у позивача виникло в 1995 році.

Отже саме в цей час виникли правовідносини між позивачем та відповідачем, тобто до цих правовідносин повинні застосовуватись норми, які діяли на момент їх виникнення, тобто на 1995 рік. Цивільний кодекс України (435-15) , на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме на ст. 1167 ЦК України, набрав чинності з 01.01.2004 року.

Як вже зазначалось вище, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у 1995 році, тобто до набрання зазначеним Кодексом чинності.

На той час спірні правовідносини були врегульовані Цивільним Кодексом України 1963 (1540-06) року, який не містив норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалась на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Право звернення до суду з позовом у позивача первинно виникло в 1995 році, а звернувся він до суду тільки після подальшого обстеження та встановлення вже сукупно 85% втрати працездатності, аж у червні 2012 року, тому суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду саме щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 15% втрати професійної працездатності і тому суд вбачає підстави для безумовного застосування ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР 1964 року до цієї вимоги, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові в цій частині.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення судової медико-соціальної експертизи з наступних підстав. Наявність факту заподіяння моральної шкоди позивачу встановлено судом. Наявність додаткового медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його стану здоров'я, здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення моральної школи в заявку з втратою професійної працездатності в розмірі 70 %, що була встановлена довідкою МСЕК від 23.03.2012р. суд також вважає безпідставними, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, є продовжуваними, професійні захворювання позивача мають постійний характер і 2 група інвалідності йому встановлена безстроково. Як суд зазначав раніше, згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 000, 00 грн., враховуючи при цьому втрату професійної працездатності позивача саме у розмірі 70%, встановленою довідкою МСЕК від 23.03.2012р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58- 60, 79, 88, 212, 213- 215, 218, 223 ЦПК України, суд -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в сумі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.