розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

У серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову зазначив, що 23 квітня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк», перейменований в ПАТ «МАРФІН БАНК», та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 00067/D з додатковою угодою до нього №1 від 27 березня 2009 року, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 97 500,00 доларів США, у вигляді мультивалютної не поновлюваної кредитної лінії, з лімітом заборгованості 499 950,00 грн. на поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 20 % річних у гривнях, 15 % річних у доларах США за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення 22 квітня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідачами передана в іпотеку банку належна їм на праві власності квартира АДРЕСА_1.

Також 23 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_5, було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останньою передана в іпотеку банку належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_2.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 зобов'язання належним чином не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 1 342 445,42 грн., тому позивач просив суд звернути стягнення на предмети іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську шляхом продажу зазначених квартир з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження та стягнути з відповідачів судові витрати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, кожного окремо, заборгованість яка виникла за кредитним договором станом на 20.03.2012 по валютній кредитній лінії в розмірі 1 528 993 грн. 02 коп. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 753 877,11 грн., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 356 997,24 грн., нарахованої пені в розмірі 414 093, 29 грн. та по гривневій кредитній лінії в розмірі 4 025,38 грн., у рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення згідно договору іпотеки на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та квартиру АДРЕСА_2 в місті Дніпропетровську, що належить на праві власності ОСОБА_5 шляхом продажу квартир з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність у межах процедури виконавчого провадження та стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволені позову наполягали.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволені. Крім того, зазначив, що по гривневій кредитній лінії заборгованості він взагалі не має, однак документів на підтвердження цього у нього немає, оскільки все згоріло у пожежі.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 -ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволені позову просила відмовити, посилаючись на те, що досудові вимоги як то передбачено чинним законодавством її довірителі, як і інші відповідачі не отримували, а відтак підстав для задоволення позову не вбачається. Крім того, підтримала надані письмові заперечення проти позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у задоволені позову просив відмовити, посилаючись на те, що 55 664,81 доларів США знаходяться на рахунку відповідача ОСОБА_2, однак він ними не користується, а відтак банк може в односторонньому порядку списати ці грошові кошти, що передбачено умовами кредитного договору, тому дана сума не є заборгованістю відповідача ОСОБА_2 і банком незаконного нараховані відсотки та пеня на зазначену суму.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, були сповіщені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 23 квітня 2007 року між ВАТ «Морський транспортний банк», перейменований в ПАТ «МАРФІН БАНК», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00067/D, а 27 березня 2009 року додаткова угода № 1 до нього, відповідно до умов яких банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 97 500,00 доларів США, у вигляді мультивалютної не поновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 499 950,00 грн. на поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом у розмірі 20 % річних у гривнях, 15 % річних у доларах США за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно частини 6 кредитного договору №00067/D від 23 квітня 2007 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки, передбачені штрафні санкції.

Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконує, допустив прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за ним станом на 20 березня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 1 528 993 грн. 02 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 753 877,11 грн., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 356 997,24 грн., нарахованої пені в розмірі 414 093,29 грн. та по гривневій кредитній лінії в розмірі 4 025,38 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 23 квітня 2007 року укладено договір іпотеки № 00211-СD, а 31 березня 2009 року додатковий договір №1 до нього. Відповідно до умов договору іпотеки відповідачами передана в іпотеку банку належна їм на праві часткової власності квартира АДРЕСА_1.

Також 23 квітня 2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та відповідачем ОСОБА_5, укладено договір іпотеки № 00212-СD, а 31 березня 2009 року додатковий договір №1 до нього. Зазначеним договором іпотеки ОСОБА_5 передана в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську.

Як передбачено ст.ст. 572, 575 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом, як передбачено ст. 590 ЦК України.

Підпунктами 2.1.8.1 та 2.1.8.2 пункту 2.1.8 розділу 2 Договорів іпотеки № 00211-СD та №00212-СD від 23 квітня 2007 року встановлено, що з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.41 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

При вирішенні даного спору, суд зважує на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, заборгованість, яка виникла у ОСОБА_2 перед Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» складає 1 528 993 грн. 02 коп.

Посилання відповідача ОСОБА_2 та його представників на відсутність боргу, суд не може взяти до уваги, оскільки останніми не надано доказів цим обставинам. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Морський транспортний банк»суму заборгованості в розмірі 918 224,86 грн., при цьому під час розгляду цієї справи відповідач ОСОБА_2 визнав наявність заборгованості в даному розмірі перед банком.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Твердження відповідача ОСОБА_2 та його представників про неотримання досудової вимоги суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме претензіями про стягнення боргу, поштовими повідомленнями про отримання таких документів. На а.с.116 мається претензія, яку ОСОБА_2 отримав, про що свідчить його особистий підпис, що останній визнав і в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає що позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 00211-СD від 23 квітня 2007 року - квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в іншій частині з огляду на наступне.

Звертаючись із позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, кожного окремо, суми заборгованості, позивачем не надано на підтвердження цих вимог договорів поруки. Відповідно до укладених договорів поруки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є майновими поручителями і зобов'язувалися відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором в межах належного їм майна. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2010 року, яке набрало чинності, встановлено, з ОСОБА_5 взагалі не укладався договір поруки.

Що стосується звернення стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки № 00212-СD від 23 квітня 2007 року - квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5, то суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки позивачем не надано доказів отримання останньою досудової вимоги, як то передбачено ст.35 Закону України «Про іпотеку». А відтак, недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3219 грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 60, 209, 212- 215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

Позов Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «МАРФІН БАНК» за кредитним договором №00067/D від 23 квітня 2007 року звернути стягнення згідно договору іпотеки №00211-СD від 23 квітня 2007 року на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 70,6 кв.м., житловою площею 47,4 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. За рахунок отриманих коштів від реалізації предмету іпотеки в межах виконавчого провадження погасити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором яка виникла станом на 20 березня 2012 року в розмірі 1 528 993 (один мільйон п'ятсот двадцять вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 02 коп. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 753 877,11 грн., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 356 997,24 грн., нарахованої пені в розмірі 414 093, 20 грн. та по гривневій кредитній лінії в розмірі 4 025,38 грн.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3219 (три тисячі дев'ятнадцять) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.

В іншій частині позову -відмовити

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.