Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, їх адвоката ОСОБА_3, представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_6 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каленицьке», ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

Позивачі звернулись до суду з позовом в якому просили стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каленицьке»(далі СТОВ), ОСОБА_7 в солідарному порядку матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 -3113 грн.19 коп., ОСОБА_6 - 846 грн. 66 коп., та по 10 000 грн. моральної шкоди. До участі у справі притягнуто в якості співвідповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах»(далі Страхова компанія).

В обґрунтування позову зазначали, що 20 липня 2011 року внаслідок зіткнення мопеда «Вайпер», котрим управляв ОСОБА_7, та на якому вони їхали як пасажири, з автомобілем САЗ-3507 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить СТОВ ними отримані тілесні ушкодження: ОСОБА_1 - легкого ступеня тяжкості, що викликали короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_6 -середнього ступеня тяжкості. У зв'язку з такими ушкодженнями здоров'я обидва знаходилось на стаціонарному лікуванні в Полонській центральній районній лікарні (далі ЦРЛ), на що понесли витрати: ОСОБА_1 -3113 грн.19 коп., ОСОБА_6 - 846 грн. 66 коп. Крім цього для них заподіяна моральна шкода в 10 000 грн. кожному, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, які вони зазнали через ушкодження свого здоров'я. Вказували, що на підставі ч.2 ст. 1188 ЦК України завдана для них шкода має бути стягнута солідарно з обох відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 заявлений позов підтримали, а також вказали, що не звертались за відшкодуванням шкоди до Страхової компанії, оскільки не були обізнані з таким правом. Звертатись з цього ж приводу у даний час не має необхідності, так як названий відповідач у своїх запереченнях на позов відмовляється добровільно виплачувати будь-кому відшкодування у зв'язку з згаданою дорожньо-транспортною пригодою (далі ДТП). Вказали, що якщо за законом Страхова компанія повинна все ж таки здійснити виплатити для них шкоду, то в такому разі просили стягнути з цього відповідача зазначені суми відшкодування.

Представники СТОВ позов не визнали пояснили, що винним у скоєнні ДТП є водій скутера ОСОБА_7, що встановлено постановою Полонського районного суду від 17.11.2011 року, а не водій автомобіля, належного для СТОВ, тому це товариство не повинно нести цивільну відповідальність та відшкодувати для позивачів шкоду.

Відповідач ОСОБА_7 в судові засідання не з'являвся.

Представник Страхової компанії також в суд не з'явився, подав письмові заперечення на позов в яких зазначив, що застраховане СТОВ «Каленицьке»не повідомляло про ДТП, страхова справа відсутня, а оскільки винним у настанні ДТП визнано водія скутера ОСОБА_7, який не є застрахованим у їхній Страховій компанії, тому остання та СТОВ не повинні здійснювати для позивачів відшкодування майнової і моральної шкоди.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази що знаходяться у даній цивільної справі, та у кримінальній справі № 1-205/2011 рік по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. 291 КК України, суд вважає позов слід задовольнити частково.

Встановлено, що 20 липня 2011 року ОСОБА_7 керував власним мопедом «Вайпер»на якому перевозив в якості пасажирів ОСОБА_1 і ОСОБА_6 в с. Малі Каленичі Полонського району Хмельницької області, та допустив порушення Правил дорожнього руху, зокрема виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем САЗ-3507 реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить для СТОВ, внаслідок чого позивачі отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_1 - легкого ступеня тяжкості, що викликали короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_6 -середнього ступеня тяжкості.

Вказані обставини стверджуються даними постанови Полонського районного суду від 17 листопада 2011 року.

У зв'язку з отриманими в результаті ДТП тілесними ушкодженнями позивачі знаходились на стаціонарному лікуванні в Полонській ЦРЛ тривалістю: ОСОБА_6 -21 день, з 20.07. по 18.08.2011 року, ОСОБА_1 -12 днів, з 20.07.2011 року по 2.08.2011 року.

Відповідно до даних ЦРЛ, зазначених у листах на ім'я старшого слідчого Олексюка І.О. від 1.09.2011 року за № 700, позивачі під час лікування за власні кошти придбавали ліки, загальна вартість яких згідно даних аптеки ПП «ОСОБА_8»м. Полонного в цінах станом на 1.08.2011 року становить: у ОСОБА_1 -692 грн. 67 коп., ОСОБА_6 -161 грн.85 коп.

Вирішуючи питання про законність позовних вимог позивачів суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела небезпеки, незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки у її заподіянні. На володільця джерела підвищеної небезпеки не може бути покладено обов'язок з відшкодування такої шкоди лише у разі, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За положеннями п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року (v0006700-92) джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.

З матеріалів зазначеної кримінальної справи, зокрема, постанови суду, даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.18), талону (а.с.78) вбачається, що СТОВ «Каленицьке»є власником автомобіля САЗ-3507, а ОСОБА_7 належить мопед «МХ-50 V», укомплектований двигуном об`ємом 49,9 куб. см.

У п. 1.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) зазначено, що мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб см. Тобто мопед є транспортним засобом і відповідно до положення ч. 1 ст. 1187 ЦК України є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

За п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року (v0006700-92) , особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином, відповідальними за шкоду завдану позивачам є як власник мопеда ОСОБА_7, з вини якого сталася ДТП, так і власник автомобіля САЗ-3507, що належить для СТОВ.

Згідно даних полісу № ВА 7608253 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СТОВ застрахувало в Страховій компанії на період з 03.09.2010 року по 02.09.2011 року свою відповідальність за заподіяну шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю автомобіля САЗ-3507 в таких лімітах: за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) -100 000 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) -50 000 грн., із франшизою в 1000 грн.

Отже, в даному випадку при вирішенні спору також слід керуватись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) (далі Закон).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

За положеннями статей 22.1, 22.3 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.

При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону (51000 грн. на одного потерпілого). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтями 23, 24, 28 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана зокрема з лікуванням потерпілого.

У зв'язку з лікуванням потерпілого йому відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Згідно до ст. 12.2. Закону (1961-15) франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Таким чином виходячи із положень приведених норм Закону (1961-15) суд приходить до наступних висновків.

При розгляді справи доведено, що внаслідок зіткнення зазначених транспортних засобів позивачам заподіяні тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вони перебували на лікуванні, де понесли витрати на купівлю ліків, що підтверджено повідомленням Полонської ЦРЛ.

Такі витрати як зазначалось вище склали: для ОСОБА_1 -692 грн. 67 коп., для ОСОБА_6 -161 грн. 85 коп. грн.69 коп.

Також позивачам завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Право на відшкодування моральної шкоди названі особи мають відповідно до ст. 22.3 Закону та ст. 23 ЦК України.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає враховуючи характер вчиненого правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, що понесли позивачі, їх тривалість, інші обставини, які мають істотне значення.

На думку суду для ОСОБА_6 слід відшкодувати моральну шкоду в розмірі 8 тисяч грн., для ОСОБА_1 -5 тисяч грн.

Оскільки згідно положень Закону страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, що складає 2550 грн. на одного потерпілого, тому з Страхової компанії на користь кожного позивача слід стягнути зазначену суму коштів, а різницю між сумами визначених судом, та сумами, які сплачуються страховиком, необхідно стягнути відповідно до ч.2 ст. 1188, та ст. 1194 ЦК України із ОСОБА_7 та СТОВ в солідарному порядку.

Суд не знаходить підстав задовольнити вимоги позивачів щодо стягнення на їх користь витрат на лікування у сумах, які вони вказали у своєму позові, оскільки медичним закладом не підтверджені такі розміри цих витрат.

Також не приймається до уваги витрати понесені ОСОБА_1 на придбання ліків в періоди його перебування на лікуванні в неврологічному відділенні в ЦРЛ з 12.10. по 17.10.2011 року, з 30.11. по 6.12.2011 року, з 19.12. по 20.12.2011 року, оскільки як вбачається із повідомлення цього медичного закладу позивачу проводилось лікування за діагнозом НЦД з гіпертензією. Доказів про те, що таке захворювання перебуває у прямому причинному зв'язку з тілесними ушкодженнями, які сталися внаслідок ДТП, ОСОБА_1 не подано, та клопотань про здобуття таких доказів судом, зокрема шляхом призначення відповідної експертизи заявлено не було.

Суд зазначає, що не звернення позивачів до Страхової компанії з приводу відшкодування для них шкоди, завданої внаслідок ДТП за участю застрахованого транспортного засобу САЗ-3507, та не повідомлення СТОВ страховика про настання страхового випадку, не може бути підставою для звільнення Страхової компанії від обов'язку відшкодувати потерпілим шкоду, оскільки такі обставини не впливають на визначені Законом обсяги прав позивачів як потерпілих при ДТП, та на обов'язки страховика по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь держави судовий збір, від сплати якого позивачі звільненні. Розмір такого судового збору становить по вимогам заявлених кожним позивачем 321 грн. 90 коп. (214 грн. 60 коп. за вимогами майнового характеру та 107 грн. 30 коп. за вимогою про відшкодування моральної шкоди), а відтак з кожного відповідача слід стягнути судовий збір по 214 грн. 60 коп. (643 грн. 80 коп. : 3).

Керуючись наведеним ст. 10, 60, ч.3 ст. 209, ст. 212- 215 ЦПК України суд,-

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» на користь:

ОСОБА_6 - 161 грн. 85 коп. витрат понесених на лікування та 2550 грн. моральної шкоди, а всього -2711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 85 коп.;

ОСОБА_1 - 692 грн. 67 коп. витрат понесених на лікування та 2550 грн. моральної шкоди, а всього -3242 ( три тисячі двісті сорок дві) грн.. 67 коп.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каленицьке», ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_6 -5450 (п'ят тисяч чотириста п'ятдесят) грн., а на користь ОСОБА_1 -2450 (дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каленицьке», ОСОБА_7 на користь держави по 214 грн. 60 коп. судового збору.

В решті вимог позову - відмовити.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скаргия протягом десяти днів з дня його проголошення.