Обгрунтовуючи свою позицію, зазначив, що він не заперечує проти факту наявності заборгованості відповідача ОСОБА_1, як позичальника за кредитним договором, але заперечує проти звернення стягнення на належне ОСОБА_2 майно, передане свого часу в іпотеку позивачу, оскільки вважає, що договори іпотеки від 15.08.2007р. та від 13.09.2007р. між ним та позивачем, на підставі яких суд звернув стягнення на предмет іпотеки, є припиненими в силу приписів закону і у суду відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки за припиненими договорами.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник підтримали доводи, викладені у відзиві, просили врахувати їх при розгляді справи.

Позивач заперечив проти доводів позивача, просив задовольнити позов з урахуванням уточнень стосовно розміру позовних вимог. Представник позивача підтримав в судовому засіданні цю позицію.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши позов по суті, заслухавши доводи представників сторін, врахувавши вказівки, що мітяться в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про направлення справи на новий розгляд, суд встановив наступне.

15.08.2007 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2795070909, за умовами якого позивач надав, а відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася повернути у строк до 14.08.2008р. грошові кошти у розмірі, визначеному договором, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних у доларах США та 17 % річних у гривнях. Пунктом 15.1. договору встановлено, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами і закінчується 14.08.2008р., а в частині виконання зобов'язань за цим договором -до їх повного виконання.

15.08.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 договір іпотеки реєстраційний номер 5100 відповідно до умов якого ОСОБА_2, виступивши майновим поручителем ОСОБА_1, надав позивачу в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,14га, кадастровий номер 3223155400:05:027:0078, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

13.09.2007р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 договір іпотеки реєстраційний номер 2666, відповідно до умов якого ОСОБА_2, виступивши майновим поручителем ОСОБА_1, надав позивачу в іпотеку належну йому на праві власності земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд загальною площею 0,0870га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0152, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотечний договір повинен містити такі істотні умови, як зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Після цього між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено низку Додаткових угод до кредитного договору, якими внесено зміни до його істотних умов, а саме збільшено розмір відсотків до 18,5% у доларах США за користування кредитом, встановлено додаткові зобов'язання із забезпечення виконання зобов'язань та неодноразово змінено строки, протягом яких діє кредитний договір та протягом яких має бути погашено кредит. Так, Додатковою угодою № 2 від 14.08.1008р. збільшено розмір відсотків за користування кредитом та встановлено обов'язок позичальника надати додаткове забезпечення, а Додатковою угодою № 3 від 19.09.2008р. положення про надання додаткового забезпечення скасоване та замінене положенням про погашення частини кредиту в сумі 100 000 доларів США в строк до 01.10.2008р. Додатковою угодою № 4 від 13.02.2009р. знову змінено строки дії договору, графік погашення кредиту, а також встановлено додаткове зобов'язання позичальника у вигляді сплати ним комісії за зміну умов фінансування в сумі 6 083,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 стверджує, що його не було повідомлено про зміну істотних умов кредитного договору та про збільшення обсягу його відповідальності, він не давав на це згоди, до договорів іпотеки відповідні зміни не вносилися, державна реєстрація відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою не проводилась, що є підставою для припинення договорів іпотеки в силу закону.

Позивач зазначені доводи апелянта не спростував, доказів внесення до договорів іпотеки відповідних змін в зв'язку з укладенням додаткових угод до кредитного договору, доказів державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою перед укладенням додаткових угод до кредитного договору та доказів належного погодження з ОСОБА_2, як з майновим поручителем, укладення додаткових угод до кредитного договору, якими збільшено розмір відповідальності боржника, та, відповідно, поручителя, суду не надав.

Згідно частини 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, внесених в зв'язку з укладенням Додаткових угод до кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що внесення змін до кредитного договору в частині зміни його істотних умов, а саме, в частині збільшення розміру процентів за користування кредитом, в частині встановлення додаткових зобов'язань позичальника та в частині зміни строків і графіку повернення кредиту, відбувалось без дотримання порядку, визначеного статтею 19 Закону України «Про іпотеку», та без отримання згоди на це ОСОБА_2, як майнового поручителя.

В договорі іпотеки від 26.09.2007р. між позивачем та ОСОБА_2 відсутні норми, які б прямо передбачали збільшення основного зобов'язання або процентів за ним, навпаки умовами кредитного договору в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, чітко встановлено розмір основного зобов'язання (п. 1.1.), строки його виконання (п. 2.1.) та розмір процентів (п. 3.1.), а частиною 2 п. 3.1. кредитного договору передбачено, що розмір процентів за кредитним договором може бути змінений тільки в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В зв'язку з цим доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_2, укладаючи договір іпотеки, надав згоду на внесення будь-яких змін до кредитного договору, в т.ч. в частині збільшення розміру процентів суд оцінює критично і не приймає до уваги. Пунктом 1 Розділу «Терміни та тлумачення»договору іпотеки від 13.09.07р. надали визначення терміну «кредитний договір», встановивши, що під цим поняттям мається на увазі кредитний договір № 27950709 від 15.08.07р., укладений між іпотекодавцем та позичальником, а також всі додатки, зміни і доповнення до нього, які чинні на момент укладення договору іпотеки та можуть бути укладені в майбутньому. Проте, зміст цього пункту договору іпотеки не може свідчити про те, що іпотекодавець в момент укладення договору іпотеки погодився наперед на будь-які зміни та доповнення до кредитного договору, незалежно від їх суті та змісту, а також він не може скасовувати імперативні норми Закону «Про іпотеку» (898-15) стосовно погодження змін до кредитного договору з майновим поручителем, внесення відповідних змін до договору іпотеки та їх державної реєстрації. Аналіз пункту 1 Розділу «Терміни та тлумачення»кредитного договору дозволяє дійти висновку про те, що Іпотекодавець лише погодився на те, що всі зміни та доповнення до кредитного договору вважатимуться його частинами, в т.ч. для іпотекодавця. Але, всі зміни та доповнення до кредитного договору мають вноситись в установленому законом порядку, у випадках, передбачених законом, погоджуватись попередньо з майновим поручителем та реєструватись.

Згідно з ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Системний аналіз норм Цивільного кодексу України (435-15) про поруку та норм Закону України «Про іпотеку» (898-15) дозволяє дійти висновку про те, що передання власного майна в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання третьою особою є різновидом поруки -майновою порукою і, на відміну від звичайного іпотекодавця, іпотекодавець, який передає своє майно в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань іншою особою, так і називається «майновий поручитель»(ст. 11 Закону України «Про іпотеку»), оскільки по суті є поручителем за виконання зобов'язань іншою особою. І поручитель за договором поруки, і майновий поручитель за договором іпотеки не є стороною основного договору, який укладається між іншими особами -кредитором і боржником, саме тому законодавець встановив обов'язок кредитора та боржника погоджувати зміни до основного договору, які вони укладають між собою, з поручителем та майновим поручителем.

Аналогічну позицію висловив Апеляційний суд Київської області в ухвалі від 20.12.10р. в аналогічній справі № 22ц-7970/2010 за участі позивача та відповідача ОСОБА_2, копію якої надано відповідачем ОСОБА_2 (ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.11р. відмовлено у відкритті касаційного провадження з її перегляду).

Оскільки зміни та доповнення до кредитного договору, якими збільшено розмір процентів за користування кредитом, строки повернення кредиту, графік повернення кредиту, встановлено додаткові зобов'язання позичальника тощо, тобто змінено обсяг відповідальності боржника та, відповідно, поручителя, не було узгоджено з іпотекодавцем в передбаченому законом порядку та формі, а також при внесенні цих змін та доповнень не було дотримано визначеного частиною 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку» порядку внесення таких змін, зобов'язання іпотекодавця ОСОБА_2 за договором іпотеки від 15.08.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 реєстраційний № 5100 та за договором іпотеки від 13.09.2007р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 реєстраційний № 2666 припинилися в силу закону. Оскільки зазначені договори іпотеки є припиненими, обґрунтованою є позиція відповідача ОСОБА_2 про те, що внаслідок припинення договору іпотеки є припиненим і право вимоги АКБ «Трансбанк» до ОСОБА_2 за вказаними договорами іпотеки. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку і приватні нотаріуси, які реєстрували згадані договори іпотеки та встановлювали заборону на відчуження визначених ними земельних ділянок, повинні зняти цю заборону та виключити дані про іпотеку з відповідних реєстрів, оскільки подальше перебування належних ОСОБА_2 земельних ділянок під забороною відчуження безпідставно обмежує його Конституційне право власності на землю, яке гарантується державою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 589, 590, 1055 ЦК України, ст. 3, 33,35 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 15, 57, 59, 60, 212- 214, 292, 294 ЦПК України, суд,

Позов Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», 2240107грн., 91 коп. заборгованість за кредитом, 312970 грн. 69 коп., пеня за порушення строку погашення кредиту, а всього стягнути 2553078 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного банку «Трансбанк», судові витрати в розмірі 1820 грн.

В іншій частині позовних вимог Акціонерного комерційного банку «Трансбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.