Ленінський районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначено, що 04.07.2011 року Вінницькою громадською телерадіокомпанією «Вінниччина»у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1»було проведено трансляцію сюжету спецрепортажу про події, які відбулись 01.07.2011 р. на території ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff»у м. Немирів під час поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff». Автором сюжету було вказано ОСОБА_2.

Позивач вважає, що викладена у сюжеті інформація є недостовірною, необ'єктивною та такою, завдає шкоди діловій репутації позивача. У сюжеті міститься твердження: «Сімейство ОСОБА_1, яке має 25% акцій і яким вдалось захопити контроль над виробництвом і збутом продукції підприємства.». На думку позивача така інформація не відповідає дійсності, оскільки всі особи, що належать до сім'ї ОСОБА_1 та працюють на підприємстві були належним чином та у законному порядку призначені на посади власником підприємства або керівництвом. У сюжеті було зазначено: «Розпочалась судова тяганина і виробництво... зупинилось». Тобто, інформацію в сюжеті викладено таким чином, що у глядача може скластися хибне враження, нібито виробництво зупинилося з причини судових позовів, що не відповідає дійсності, оскільки виробництво зупинилося через блокування території заводу сторонніми особами, які не допускали до роботи працівників, а також перешкоджали доступу ОСОБА_1, як генерального директора ДП «Українська горілчана компанія iroff» на її робоче місце. Сюжет містить твердження: «...украдена печать, украден устав, украдены лицензии», яке спрямоване викликати у глядача хибне враження, нібито ОСОБА_1 причетна до викрадення печатки, статуту та ліцензій, хоча для того, щоб стверджувати про крадіжку, слід мати достатні докази, такі як постанова про порушення кримінальної справи. Тому зазначене твердження є негативною інформацією, яка не відповідає дійсності і відображає діяльність генерального директора - ОСОБА_1 в негативному світлі, завдаючи шкоди її честі, гідності та діловій репутації, а також створює враження, що у позивача відсутні необхідні документи для вчинення правочинів і звичайної господарської діяльності. В сюжеті зазначається: «ОСОБА_3, як Голова Ради директорів немирівського підприємства, звільнив з посади генерального директора немирівського підприємства ОСОБА_1»є також таким, що спирається на недостовірну інформацію, та завдає шкоди діловій репутації. Якщо під «немирівським підприємством», оскільки мова йде про події на території ДП «Українська горілчана компанія emiroff», у сюжеті мається на увазі «Рада директорів» саме даного Дочірнього підприємства, то такого органу правління у позивача не існує, що підтверджується положеннями Статуту ДП «Українська горілчана компанія iroff», тому ОСОБА_3 не може бути його головою. Крім того, з посади ОСОБА_1 звільнив не він, а компанія Ноldings Ltd», що підтверджується рішеннями компанії Ноldings Ltd» №5-04-2011 від 05.04.2011 року та №14-06-2011 від 14.06.2011 року. Сюжет містить твердження: «За його словами, підставами стали шахрайські дії ОСОБА_5 та членів її родини.», яке є наклепницьким та неправдивим. Питання про те, чи вчинено особою злочин вирішує суд, а в даному випадку ані в діях ОСОБА_1, ані в діях будь-кого з членів її родини, жодним судовим органом не було встановлено ознак будь-якого злочину, в тому числі й таких, що підпадали б під визначення шахрайських. Відповідно така недостовірна інформація про керівника позивача негативно впливає і на ділову репутацію позивача. В сюжеті було повідомлено: «сім'я ОСОБА_1...підписують обтяжливі для компанії договори...», що є негативною інформацією, безпідставним та таким, що спричиняє шкоду діловій репутації позивача та членів її родини, твердженням, оскільки ніхто з цих осіб не надав і не укладає будь-які договори, які б негативно впливали на діяльність компанії. Крім того, всі акціонери мають доступ до бухгалтерської та фінансової звітності підприємства, аудиторських звітів, а відтак мають можливість слідкувати за всіма розрахунками та виконанням зобов'язань підприємством. Сюжет також містить твердження: «Сьогодні працівників підприємства, які насмілились вимагати від ОСОБА_1 зустрічі, вже попередили про необхідність написати заяви на звільнення», яке викладене таким чином, що у глядача може скластися хибне враження, нібито керівництво позивача, яким на сьогоднішній день визнано ОСОБА_1, чинить тиск на працівників, змушуючи їх звільнятися. Це не відповідає дійсності і зображує діяльність ОСОБА_1 на посаді генерального директора у негативному світлі, завдаючи шкоди діловій репутації. Збалансованість інформації передбачає висвітлення позицій всіх сторін конфлікту в однаковому форматі. Але, на жаль, у вищезазначеному сюжеті позицію позивача не було висвітлено взагалі, а також поширено про нього та його керівництво недостовірну інформацію, що завдало шкоди діловій репутації. Всі зазначені твердження є фактичними, а не оціночними судженнями, оскільки вони є наклепницькими, недостовірними, і подаються в сюжеті як фактичні дані, в той же час не маючи ані авторитетного джерела походження, ані документальних підтверджень. Той факт, що викладену в сюжеті суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій формі, що принижує ділову репутацію позивача, - свідчить про замовний характер даного відеосюжету. Проте чинне законодавство з питань телебачення забороняє розміщення замовних відеоматеріалів у новинах. Позивач вважає, що викладена у сюжеті інформація завдала їй моральної шкоди. Компанія «Nemiroff»в особі позивача є всесвітньо відомим та міжнародно визнаним виробником алкогольної продукції. Лише тільки в 2011 році позивача було визнано найкращим, роботодавцем в галузі, лідером рейтингу брендів компаній алкогольної промисловості тощо. Крім того, за результатами 2010 року міжнародний бренд »увійшов до трійки лідерів серед міжнародних алкогольних брендів. Таким чином, розповсюдження недостовірної інформації, що принижує ділову репутацію позивача, про нібито незаконні дії позивача та зокрема, його керівництва, завдає шкоди репутації позивачу не лише у межах України, але й на міжнародному рівні. Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання інформації, викладеної у зазначеному вище сюжеті недостовірною, зобовязання Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина»спростувати недостовірну інформацію, викладену у відео сюжеті протягом двох робочих днів з дати набрання чинності рішення суду, а також зобовязання відповідачів солідарно відшкодувати позивачу моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Представник відповідача - Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина»в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтовані, а інформацію поширену ним таку, що відповідає дійсності.

При розгляді справи судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

04.07.2011 року Вінницькою громадською телерадіокомпанією «Вінниччина»у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1»було проведено трансляцію сюжету спец репортажу про події, які відбулися 01.07.2011 року на території Дочірнього Підприємства «Українська Горілчана Компанія «Nemiroff» у м.Немирів під час поновлення ОСОБА_1 на посаді Генерального директора ДП «УГК «Nemiroff». Автор даного сюжету ОСОБА_2

У відповідності до ефірної довідки про вихід спецрепортажа на каналі «Вінниччина»в ефірі ОА ВГ ТРК «Вінниччина» 4 та 5 липня 2011 року проводилась трансляція спец репортажу ««Nemiroff» Хроніка подій», хронометражем 20 хв. Загальна кількість показів 10 разів. На інформаційно-технічному носію інформації диску, наданого відповідачем, було оглянуто сюжетну інформацію про підтвердження авторитетних джерел, з яких автором сюжету опрацьована і поширена інформація. Інформативним авторитетним джерелом виступили наступні особи : ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, працівники підприємства, місцевий лікар, прокурор, та інших особи, які дали інтервю в синхроні відео сюжетів.

Згідно з п. 1.2. статуту ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, а також статуту, який є установчим документом підприємства. В п.1.3. даного статуту зазначено, що власником підприємства є акціонерна компанія «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» зареєстрована у відповідності до законодавства Республіки ОСОБА_6. Згідно п.2.2.1. предметом діяльності підприємства діяльність у сфері виробництва та реалізації алкогольної продукції. (а.с.25-70.

На підставі рішення власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанії «Biostar investments Lіміtеd», протокол № 3 від 14.11.2003 року, було призначено на посаду генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» ОСОБА_1 (а.с. 8)

рішеннями компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd»від 05.04.2006 року, від 19.11.2008 року та від 29.10.2009 року було підтверджено повноваження генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» ОСОБА_1 (а.с. 9,10, 12)

рішенням № 14-06-2011 від 14.06.2011 р. єдиного власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» було звільнено з 16.06.2011 р. ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за неодноразове грубе порушення обовязків керівником підприємства, яке виразилося в невиконанні рішення власника від 05.04.2011 р. №5-04-2011 про відкликання ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff»та передачі ОСОБА_7 головної печатки ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та оригіналів статутних документів. Згідно п.1.2. 05.04.2011 р. власником ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» компанією «Nemiroff Ноldings Lіміtеd» було прийняте рішення № 5-04-2011 про наступне: п.1.2.1. ОСОБА_8 був відкликаний з посади голови наглядової ради ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» з 06.04.2011 р. Згідно п. 1.2.2. ОСОБА_1 була відкликана з посади генерального директора ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» з 06.04.2011 р. (а.с. 6, 7)

рішенням № 05-04-2011 від 05.04.2011 р. єдиного власника ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff»компанії «Nemiroff Ноldings Lіміtеd»ОСОБА_7 призначено генеральним директором даного підприємства з 07.04.2011 року. (а.с.4).

ОСОБА_1 як генеральний директор ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» та як фізична особа письмово зверталась до директора Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» ОСОБА_9 з проханням визнати інформацію, викладену у сюжеті від 04.07.2011 р. такою, що не відповідає дійсності, завдає школи діловій репутації ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff», дискредитує генерального директора ОСОБА_1, є неточною та негативною, фактичні твердження є хибними, недоведеними і недостатніми та не ґрунтуються на достовірній інформації. Спростувати інформацію, викладену у відеосюжеті відповідно до п. 7 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Зберігати записи передачі «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка вийшла в ефір Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» 04.07.2011 р. з сюжетом спецрепортажем про події, як відбулись 01.07.2011 р. на території їхнього підприємства у м. Немирів під час поновлення ОСОБА_1 на посаді генерального директора до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї буде прийнято у визначеному порядку. (а.с.22, 23).

Згідно ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь та гідність особи.

Згідно ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Статтею 269 ЦК України визначено, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя, згідно ч. 1 ст. 271 ЦК України. Статтею 270 ЦК України визначено види особистих немайнових прав.

Згідно ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. У зв'язку з цим ст. 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин, на що також було звернуто увагу Верховним Судом України в п. 4 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року (v_001700-09) .

Також в п. 15 Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (v_001700-09) зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Основними принципами інформаційних відносин, згідно ст. 5 Закону «Про інформацію» є відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; обєктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні такого порушення, як поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Згідно ст. 64 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь та гідність особи.

Згідно ст. 67 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі, в тому числі, якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації; якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.11.2011 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія «Nemiroff» до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина» та ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, що набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Вінницької області від 20.12.2011 року, було встановлено наступне: «вихід спецрепортажа на каналі «Вінниччина» в ефірі ОА ВГ ТРК «Вінниччина»4 та 5 липня 2011 року, проводилась трансляція спецрепортажу ««Nemiroff» Хроніка подій», хронометражем 20 хв. Загальна кількість показів 10 разів. Судом визначено характер такої інформації та з'ясовано, що вона є фактичним твердженням. Судом було проведено демонстрацію відеозапису. На інформаційно-технічному носію інформації диску, наданого відповідачем, було оглянуто сюжетну інформацію про підтвердження авторитетних джерел, з яких автором сюжету опрацьована і поширена інформація. Інформативним авторитетним джерелом виступили наступні особи: ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, працівники підприємства, місцевий лікар, прокурор, та інших особи, які дали інтервю в синхроні відео сюжетів. Оскільки під діловою репутацією юридичної особи, яку як вважає позивач було принижено відповідачами, розуміється оцінка підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин, то суду не було надано достатніх і належних доказів які свідчили б про приниження ділової репутації позивача, а також, що саме відповідачами було надано субєктивну оцінку діяльності позивача. Судом також прийнято до уваги, що посилання на фрази із сюжету щодо сімейства ОСОБА_1, не є оцінкою підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності позивача, що відноситься саме до поняття ділової репутації, на що звернуто увагу також Верховним Судом України. Щодо висловлення субєктивної думки в брутальній та принизливій формі, як стверджував представник позивача, то даний факт також не знайшов свого підтвердження в ході судового засідання належними і допустимими доказами. Судом встановлено, що автор сюжету не виходив за рамки тексту, який синхронізувався прямою мовою осіб, відображених в сюжеті. Щодо окладу голови наглядової ради ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» ОСОБА_8, то факт його розміру 240 000, 00 гривень на місяць було встановлено в судовому засіданні, що підтверджується належними доказами. Тому твердження представника позивача, що дана інформація є неперевіреною і такою, що спрямована викликати у працівників недовіру керівництва підприємства не знайшли свого підтвердження. Судом також прийнято до уваги, що суспільна оцінка ділових і професійних якостей при виконанні трудових, службових, громадських чи інших обов'язків відноситься до поняття ділової репутації саме фізичної, але не юридичної особи, на що також звернуто увагу Верховним Судом України. Суду не надано докази, які б підтверджували факт впливу поширеної відповідачами інформації на ділову репутацію позивача - розірвання контрактів, зупинка виробництва з цих підстав, вплив на рейтинг бренду тощо. Судом не встановлено, що інформація, поширена відповідачами в спецрепортажу ««Nemiroff» Хроніка подій»є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), що підтверджено відповідачами належними та допустимими доказами.

Відповідно, враховуючи вище викладене, відсутні підстави для задоволення вимог позову в частині щодо визнання інформації, викладеної у зазначеному вище сюжеті недостовірною. Оскільки суд не дійшов висновку про визнання, викладеної відповідачами інформації недостовірною, відповідно позовна вимога про зобовязання Вінницьку громадську телерадіокомпанію «Вінниччина»спростувати недостовірну інформацію, викладену у відео сюжеті, також не підлягає задоволенню».

Вищезазначене рішення має преюдиціальне значення для суду при розгляді даної справи. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 (v0014700-09) «Про судове рішення», рішення визначено як акт цивільного законодавства найвищої юридичної сили. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах. Однак, ОСОБА_1 надавала письмові пояснення при розгляді судом попередньої справи, зверталася до суду в інтересах підприємства, переслідуючи при цьому свої інтереси, а тому, аж ніяк не може бути такою особою, яка не брала участь у розгляді попередньої справи. Окрім того, суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку про ідентичність позовів, обставин та вимог, наявність іншого предмету спору, а саме інтересів фізичної особи ОСОБА_1, як директора підприємства, не спростовує встановлених доказів по даній справі іншим рішенням суду.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 гривень, то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В позовній заяві та під час судового розгляду представником позивача не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, він не довів вину відповідачів, не надав доказів причинно-наслідкового звязку між діями (винними, а не будь-якими) третіх осіб, відповідачів за начебто завданою шкодою.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в п. 5 постанови Пленуму від 31.03.1995 року № 4 (v0004700-95) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Цивільний кодекс України (435-15) визначає, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, компенсується заподіювачем за наявності його вини (ст. 1167 ЦК України).

Судом встановлено відсутність наявності спричинення відповідачами моральної шкоди позивачу, в тому числі відсутній причинний звязок між шкодою і протиправним діянням заподіювача, позивачем не зазначено в чому саме полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно, враховуючи вище викладене, відсутні підстави стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь позивача, яка в свою чергу необґрунтована та не підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, ч. 1 ст. 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно зясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ст. 213 ЦПК України.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає справу на підставі доказів, поданими сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Таким чином, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та співвідповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України та відмову в задоволенні позовних вимог, суд прийшов до переконання про залишення судових витрат за позивачем.

Враховуючи наведене вище, згідно ст.ст. 19, 32, 34, 68, 124 Конституції України, ст.ст. 64, 67 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 5, 47 ЗУ «Про інформацію», ст.ст. 15, 23, 94, 269, 270, 271, 277, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 58- 60, 88, 188, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд -

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницької громадської телерадіокомпанії «Вінниччина», ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.