розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»та ОСОБА_1 03.06.2008 року уклали кредитно-заставний договір № LGH1A800000022.

Згідно договору ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 25267,22 доларів США на термін до 31.05.2013 p., а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно договору щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за кредитним договором та угодою виконав в повному обсязі, видав відповідачу кредит у розмірі 25267,22 доларів США.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 03.10.2011 року складає 38862,16 доларів США, а саме:

-16912,87 доларів США - заборгованість за кредитом;

-8073,50 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-4396,40 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

-7598,95 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

-31,36 доларів США - штраф (фіксована частина).

-1849,09 доларів США - штраф (процентна складова).

Посилаючись на умови договору та вимоги Цивільного кодексу України (435-15) , позивач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38862,16 доларів США, що за курсом 7,9727 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/376 від 30.09.2011 року складає 309836,37 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити, про що надав суду відповідні пояснення.

Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача вказав, що позивачем необґрунтовано нараховано пеню. Заставне майно автомобіль NISSAN MURANO, державний номер НОМЕР_1 був переданий відповідачем позивачеві, проведено його оцінку, згідно висновку, наданого представником позивача, вартість автомобіля складає 133000 грн. В той же час, автомобіль було реалізовано банком за 109445 грн. Дана сума є значно меншою від реальної вартості автомобіля, тому в позові слід відмовити.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.06.2008 року між сторонами справи був укладений кредитно-заставний договір № LGH1A800000022, відповідно до якого банк надав відповідачеві кредит в розмірі 25267,22 доларів США на придбання автомобіля. Кредит надано на строк до 31.05.2013 року під 16,92 % річних. Період сплати встановлено з 24 по 28 число кожного місяця (а.с. 7-13).

Предметом застави за договором є автомобіль NISSAN MURANO, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (п. 8.1, 16.7 договору).

Відповідач згідно умов договору зобовязався погасити кредит на умовах та в порядку, встановлених договором, сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обємі, надавши відповідачеві кредит (а.с. 18). У свою чергу відповідач прийняв позику, але грошові зобовязання щодо погашення кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість. Факт невиконання відповідачем своїх зобовязань за даним кредитним договором також встановлено рішенням апеляційного суду Луганської області від 06 липня 2011 року (а.с. 36-38).

Заставне майно автомобіль NISSAN MURANO, державний номер НОМЕР_1 був реалізований банком за 109445 грн., грошові кошти, отримані від реалізації майна, направлені на погашення заборгованості по кредитному договору. Однак, суми від реалізації майна недостатньо для погашення усієї заборгованості. Станом на 12.12.2010 року заборгованість відповідача складала 26209.17 доларів США (а.с. 42).

Станом на 03.10.2011 року заборгованість відповідача, згідно розрахунку позивача, склала 38862,16 доларів США, а саме 16912,87 доларів США - заборгованість за кредитом; 8073,50 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4396,40 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 7598,95 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 31,36 доларів США - штраф (фіксована частина); 1849,09 доларів США - штраф (процентна складова) (а.с. 15-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит. Відповідач свої зобовязання, вказані в договорі не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, підтверджена відповідним розрахунком. Ставити дані розрахунку під сумнів у суду підстав не має, адже сума заборгованості витікає з умов договору укладеного між сторонами та утворилася з причин неналежного його виконання відповідачем.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд не приймає в основу рішення в якості підстави для відмови в задоволенні позову твердження відповідача щодо різниці у вартості автомобіля, що визначена висновком від 18.01.2010 року б/н та сумою, за яку заставний автомобіль було реалізовано з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем сума, за яку було реалізоване заставне майно, у встановленому порядку оспорена не була, питання щодо перевірки обґрунтованості даної суми перед судом не ставилося та судом не вирішувалося. Доказів необґрунтованого нарахування з боку ПАТ КБ «Приватбанк»сум заборгованості за договором суду не представлено.

Отже, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором.

Разом з тим, при вирішенні спору суд приймає до уваги, що згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи конкретні обставини справи, а саме розмір заборгованості за кредитом, що складає 16912,87 доларів США, та розмір нарахованої банком неустойки, яка складає майже пятдесят відсотків від заборгованості за кредитом, часткове виконання зобовязання, що виразилося у передачі відповідачем предмету застави позивачу, про що сторони вказували в поясненнях і не заперечували цей факт, а також те, що пеня є фінансовою санкцією, а не платою за користування грошима, суд вважає за можливе зменшити розмір пені за несвоєчасність виконання зобовязання з 7598,95 доларів США до 1000 доларів США.

100 доларів США за курсом 7,9727 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/376 від 30.09.2011 року складає 7972,7 грн. (а.с. 17).

Сума заборгованості складає 31263,22 доларів США, пеня зменшена судом і складає 1000 доларів США, тобто загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 32263,22 долара США, що за офіційним курсом НБУ складає 257224,97 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати: судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215, 224- 226 ЦПК України, суд

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (р/р № 290928229003111, МФО 305299, код 14360570) заборгованість за кредитним договором у розмірі 257224,97 грн. (двісті пятдесят сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 97 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», (р/р № 64993919400001, МФО 305299, код 14360570), судовий збір 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.