Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобовязання повернути борг за договором позики, вказавши у позовній заяві, що наприкінці травня 2008 року ОСОБА_2 відповідно до наданої ним розписки зобовязався повернути йому борг, а саме 10 тонн соняшнику в заліковій вазі, 2 тони ячменю та 1 тонну пшениці після збирання врожаю 2008 року, незалежно від ціни продукції. Проте відповідач порушив зобовязання та не повернув йому борг, що повинен був зробити до 01.11.2008 року. В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на його користь 10 тонн соняшнику в заліковій вазі, у разі відсутності вартість насіння соняшнику у грошовому виразі в сумі 23913 грн., 2 тонни ячменю, у разі відсутності вартість насіння ячменю у грошовому виразі в сумі 1634,40 грн. 1 тонну пшениці, у разі відсутності вартість насіння пшениці у грошовому виразі в сумі 862,34 грн. та судові витрати по справі.

Позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі та суду пояснили, що розписка була написана в 2008 році. ОСОБА_2 брав у нього в борг 10 тонн соняшнику, 2 тонни ячменю, 1 тонну пшениці. Приїжджав два рази автомобілем КАМАЗ, який загружали зерном з гаража. Зерно було в мішках. Боргова розписка немає ніякого відношення до кримінальної справи, порушеної відносно відповідача та його батька. По кримінальній справі він претензій ніякого характеру немає. Зобовязання до цього часу не виконане, тому просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали повністю, вказавши, що проти позовної заяви заперечують в звязку з тим, що договору позики не існувало і не було його укладено. За заявою позивача була порушена кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нібито вони захопили землю ОСОБА_1. Слідчим було рекомендовано вирішити їм справу мирним шляхом, тому було складено розписку. Розписка написана під впливом кримінальної справи, щоб її припинити. Тому вважають позовні вимоги безпідставними та просять в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що син ніякого зерна від відповідача не отримував по розписці. Розписка була написана його сином, щоб позивач не мав ніяких претензій до них по кримінальній справі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у нього в провадженні знаходилася кримінальна справа, порушена відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 При розслідуванні даної кримінальної справи він не виходив за межі кримінально-процесуального кодексу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідків, доводи представників, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, згідно розписки ОСОБА_2 зобовязується повернути ОСОБА_1 борг після збирання врожаю 2008 року, а саме соняшник 10 тонн, ячменю 2 тонни, пшениці 1 тонну незалежно від ціни продукції до 01.11.2008 року. Як встановлено в судовому засіданні, прийняте зобовязання відповідач не виконав, договір позики з часу укладення не оспорювався.

Відповідно до листа відділу статистики у Покровському районі, «на підставі отриманих і розроблених державних статистичних спостережень за ф.№21-заг. «Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції», який складають і направляють в органи статистики сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства Покровського району, які мають у користуванні 100 і більше га землі станом на 01 серпня 2010 року середня реалізаційна ціна однієї тонни склала пшениці 862,34 грн., ячменю 817,20 грн., соняшнику 2391,30 грн.»

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні, встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За положенням ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, стаття 1051 ЦК України обумовлює оспорювання безгрошовості договору позики у випадку, коли позичальник стверджує, що грошові кошти або речі не були одержані ним

від позикодавця або одержані ним в меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли з цивільно - правового зобовязання. Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Доводи відповідача про те, що розписку він написав в звязку з тим, що відносно нього було порушено кримінальну справу в даному випадку не спростовують доказів позивача. Так відповідно до матеріалів кримінальної справи кримінальну справу порушено відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за фактом самовільного зайняття земельної частки (паю), належної ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 197-1 ч.2 КК України. З пояснень представника позивача, що не оспорювалося в судовому засіданні учасниками процесу, вбачається, що в описовій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.06.2009 року за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину вказано, що посилання позивачів на розписку про повернення зерна до 01.11.2008 року не взяті до уваги, так як розписка не є предметом спору.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення майнових прав позивача, тому звернення до суду позивачем є обґрунтованим та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.88 ЦПК з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 265 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивачки.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання повернення боргу по договору позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 тонн соняшнику в заліковій вазі, у разі відсутності вартість насіння соняшнику у грошовому виразі

в сумі 23913 грн., 2 тонни ячменю, у разі відсутності вартість насіння ячменю у грошовому

виразі в сумі 1634,40 грн. 1 тонну пшениці, у разі відсутності вартість насіння пшениці у грошовому виразі в сумі 862,34 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 265 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області.