розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» про стягнення суми боргу за період затримки розрахунку, грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, зобов»язання видати наказ про звільнення та внести запис про роботу у трудову книжку та у відповідності до частини 2 ст. 85 ЦПК України стягнення компенсації за відрив від звичайних занять за час розгляду справи,-

Позивач звернувся в суд з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що з 06 вересня 2010 року він виконував роботу менеджера-касира Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я». За час роботи у спілці заробітна плата йому взагалі не виплачувалася. 30 березня 2011 року його без будь-яких пояснень було усунуто від виконання обов»язків. На вимогу в.о. голови правління Качко В.С. він передав їй ключі від приміщення спілки, а 31 березня 2011 року грошові кошти, які знаходились у касі спілки, про що були складені відповідні документи. З 01 квітня 2011 року він не зміг потрапити на своє робоче місце, оскільки вхідні двері були зачинені та опечатані, у зв»язку з чим він не мав змоги виконувати свої функціональні обов»язки. У зв»язку з цим він неодноразово звертався до в.о. голови правління Качко В.С. з проханням вирішити питання про його робоче місце, надати чергову відпустку за пророблений час та виплатити заробітну плату. 04 травня 2011 року він подав заяву, у якій просив звільнити його з роботи з 10 травня 2011 року згідно частини 3 ст. 38 КЗпП України у зв»язку із невиконанням адміністрацією спілки законодавства про працю. Однак його вимоги відповідачем задоволено не було, наказ про звільнення не видано, про причини невиконання вимог закону не повідомлено. Оскільки відповідач добровільно не виконує його вимоги, тому просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з»явився, однак у судовому засіданні, яке відбулося 22 березня 2012 року, позов підтримав.

Представник відповідача Качко В.С. у судовому засіданні 22 березня 2012 року та представник Кимак А.І. у судовому засіданні 02 квітня 2012 року позов визнали частково, зокрема у частині внесення до трудової книжки позивача запису про його роботу менеджером-касиром у КС «Тур»я» з 06 вересня 2010 року до 31 березня 2011 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач з 06 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року працював на посаді менеджера-касира Перечинської районної кредитної срілки «Тур»я». На вимогу в.о. голови правління Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» Качко В.С. 30 березня 2011 року ним було повернуто належні йому ключі від приміщення спілки, а 31 березня 2011 року грошові кошти, які знаходилися у касі спілки, про що були складені відповідні документи.

З 01 квітня 2011 року позивач не зміг потрапити на своє робоче місце, оскільки двері Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» були зачинені та опечатані.

04 травня 2011 року позивач звернувся до керівництва Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» із заявою про звільнення його з роботи згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України з 10 травня 2011 року. Однак відповідачем жодних відповідей з цього приводу надано не було.

Ухвалою Перечинського районного суду від 14 листопада 2011 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та Перечинською районною кредитною спілкою «Тур»я», за якою: 1. Відповідач Перечинська районна кредитна спілка «Тур»я» зобов»язується виплатити позивачу ОСОБА_2 заробітну плату за пророблений період з 06 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року у сумі 9000,00 грн., моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., а всього 10000,00 грн. по наступному графіку: до 30 листопада 2011 року 3000,00 грн., до 30 грудня 2011 року 3500,00 грн., до 31 січня 2012 року 3500,00 грн. 2. Судові витрати по справі покласти на відповідача Перечинську районну кредитну спілку «Тур»я».

Враховуючи у порядку ст. 61 ЦПК України зазначені обставини загальновідомими, зокрема, що ОСОБА_2 з 06 вересня 2010 року до 31 березня 2011 року працював менеджером-касиром Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я», тому позов у цій частині є обгрунтованим.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 13500,00 грн. за період затримки розрахунку з 01 квітня по 31 грудня 2011 року до задоволення не підлягають, оскільки вирішення цих відносин між сторонами було завершено ухвалою Перечинського районного суду від 14 листопада 2011 року, тобто позивач втратив право такої вимоги.

Згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Що стосується вимог позивача про видачу наказу про звільнення з роботи згідно частини 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку тривалістю 14 днів у розмірі 875,00 грн. та вихідної допомоги у розмірі 4500,00 грн., то суд вважає, що у цій частині позову слід відмовити, оскільки такі вимоги можуть заявлятися лише належно оформленим на роботі працівником.

Вимога ОСОБА_2 про стягнення з Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» у відповідності до ч. 2 ст. 85 ЦПК України компенсації за відрив від звичайних занять за час розгляду справи до задоволення також не підлягає, оскільки таким не було надано жодних доказів на підтвердження факту відриву від звичайних занять, тобто згідно ст. 60 ЦПК України позивач не довів у судовому засіданні ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 88 ч. 1 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 38 ч. 3 КЗпП України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 10, 11, 57- 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

Позов задовольнити частково.

Зобов»язати Перечинську районну кредитну спілку «Тур»я» внести у трудову книжку ОСОБА_2 запис про роботу в Перечинській районній кредитній спілці «Тур»я» на посаді менеджера-касира з 06 вересня 2010 року по 31 березня 2011 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» на користь держави судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.