Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді: Л.А.Родькіної

при секретарі : В.В.Уржумової

за участю позивача : ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,

21.10.2011 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з неї заборгованості за договором позики у розмірі 21 397 грн., яка складається з суми боргу у розмірі 4000 грн., 14400 грн. – відсотки за користування грошима, та 2997 грн. – інфляція суми боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.07.2008 р. відповідачка отримала від нього у борг 4000 грн. зі сплатою 10% річних за користування грошима та поверненням у строк не пізніше 31.10.2008 р. До теперішнього часу свої обов’язки відповідачка не виконала, у зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду. Також позивач просить стягнути судові витрати.

У судовому засіданні 31.01.2012 року позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, уточнивши, що суму заборгованості просить стягнути станом на 21.10.2011 року, просив позов задовольнити.

Представник відповідачки за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що станом на 04.12.2008 року позика у розмірі 4000 грн. відповідачкою була погашена у повному обсязі, а тому стягнення інфляції є безпідставною. Стягнення ж відсотків за розпискою діючим законодавством не передбачено. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, сповіщена у встановленому законом порядку про час і місце судового розгляду (л.с.21), причини неявки суду не повідомила. Суд, на підставі ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі даних та доказів, з урахуванням того, що у судовому засіданні бере участь її представник, який діє на підставі довіреності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідачки, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та законними, які підлягають частковому задоволенню.

Суд встановив, що ОСОБА_3 31.07.2008 р. отримала від ОСОБА_1 позику у розмірі 4000 грн. строком до 31.10.2008 р., з виплатою 10 % річних (далі – договір позики) (л.с.14).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей. На підтвердження укладення договору займу та його умов може бути надана розписка позичальника (ст. 1046, ч.2 ст. 1047 ЦК України).

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, відповідачкою була отримана сума позики у розмірі та строки, встановлені договором позики, що підтверджується відповідною розпискою ОСОБА_3 (л.с.14), та відсутністю претензій до позивача.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) . Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України). Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ч.1 ЦК України).

Відповідно до договору позики гроші надані строком до 31.10.2008 р.

Порушенням зобов’язання є його невиконання ( ст. 610 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний повернути суму боргу ( ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1050 ЦК України). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума позики не була повернута відповідачкою, у зв’язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до довідки Головного управління статистики України в АР Крим (л.с.6) коефіцієнт індексу споживчих цін (індекс інфляції) за період з 01.11.2008 року (початок строку порушення виконання зобов’язання) по 21.10.2011 р. (часу звернення до суду з позовом, і по який позивач просить стягнути заборгованість) складає 1,324 (л.с.6).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про доведеність вимог позивача щодо порушення відповідачкою умов договору позики в частині повернення суми позики, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 5296 грн. (4000 грн. (сума боргу) + 1296 грн. ( інфляція)). У задоволенні вимог позивача в частині стягнення суми інфляції у розмірі 2997 грн. позивачу необхідно відмовити у зв’язку з допущеною ним помилкою у розрахунку.

У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 14400 грн. (10 % річних ) необхідно відмовити.

Суд при цьому виходить з того, що відповідно до ст.ст. 1, 2, 4-5, 8 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, є фінансовим кредитом, який має право надавати тільки фінансова установа, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Тому вимоги позивача в частині стягнення 10 % річних за користування відповідачкою наданими грошима є незаконними, а тому у їх задоволенні ОСОБА_1 необхідно відмовити. Стягнути ж 3 % річних, як це передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач не просить, а суд, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України позбавлений можливості вийти за межі заявлених вимог.

Суд не приймає у якості доказів про повернення суми позики з урахуванням індексу інфляції та сплати відсотків надані представником відповідача розписки позивача про отримання коштів (л.с. 26). Суд при цьому виходить з того, що з наданих розписок не вбачається, що кошти позивач отримав саме за розпискою, відповідно до якої відповідачка отримала 4000 грн. Представником відповідачки надана копія іншої розписки, відповідно до якої відповідачка отримала у борг у позивача кошти у розмірі 7500 грн. та 500 дол. США (л.с.25). Сам позивач у суді пояснив, що від дійсно отримав кошти від відповідачки, але за іншими розписками. За таких обставин суд не приймає ці розписки як належні докази на підтвердження повернення боргу, оскільки ні відповідачкою ні її представником не надано суду достовірних та переконливих доказів на підтвердження відсутності інших розписок і отримання позивачем коштів саме за розпискою від 31.07.2008 р. Крім того, зі змісту наданих розписок вбачається, що отримана позивачем сума значно перевищує суму боргу за обома розписками, на що звернув увагу суду і сам представник відповідача, що також ставить під сумнів відсутність інших розписок та отримання коштів позивачем саме за розпискою від 31.07.2008 року.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 82,66 грн. ( 5296 грн. х 100% : 21397 грн. = 24,75 %; 334 грн. (214 грн. + 120 грн.) х 24,75 % : 100% (л.с.1-2).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 525- 526, 530, 532, 536, 610, 625, 1046- 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 4-5, 8 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 208- 209, 212- 215 ЦПК України, суд

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5296 грн. ( п’ять тисяч двісті дев’яносто шість гривен).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 82 грн. 66 коп. ( вісімдесят дві гривні 66 копійок).

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 294 ЦПК України.