Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

Зважаючи на складність у викладенні рішення в повному обсязі, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 23, 203, 215, 525, 526, 611, 625, 759, 760, 762, 763 ЦК України, суд,

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 55000 грн. та судові витрати в сумі 500 грн., а всього 55500 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

Позивач звернулась до суду з даним позовом, обґрунтовуючи, який зазначила, що вона будучи власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 передала відповідачу згідно договору оренди у строкове платне користування зі сплатою орендної плати в сумі сім тисяч гривень щомісячно цю квартиру. Відповідач спочатку сплачувала оренду плату, а потім відмовилась, тим самим порушила права позивача, який просить в судовому порядку стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі в сумі 84000 грн., три проценти річних за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2730 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати в сумі 1087 грн. 30 коп., а всього 97817 грн. 30 коп. (а.с.3-5)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечивши проти задоволення позовних вимог пояснила, що дійсно між нею та позивачем був укладений договір оренди, але вона займала меншу площу ніж зазначено у договорі, так як іншу площу займали інші підприємці та позивач, орендна плата була п’ятсот гривен щомісячно, яку вона сплачувала своєчасно позивачу. Сума оренди в розмірі сім тисяч гривен була вказана в договорі позивачем для контролюючих органів, вона не має перед позивачем ніякої заборгованості, будь-якої моральної шкоди останній вона не завдавала, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши сторін, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами 08 травня 2009 року був укладений договір оренди нежитлового приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 у строкове платне користування зі сплатою орендної плати щомісячно, що визнається сторонами, підтверджується договором оренди (а.с.6-7), а тому дані обставини на думку суду є встановленими та не підлягаючими доказуванню.

Встановивши обставини справи суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо розміру орендної плати та її сплати.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою ст. 203 ЦК України, а саме – зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дані вимоги є в правочені укладеному сторонами, так як відповідач бажав укласти даний договір з власної ініціативи, в зв’язку з чим сам особисто його підписав та визначив свої зобов’язання, що підтверджується договором оренди.(а.с.6-7)

При укладанні договору позивач та відповідач мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків –перехід право користування приміщенням від позивача до відповідача, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України (435-15) , що вказує на його правомірність.

Згідно статті 759 ЦК України встановлено, що "за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк", статтею 762 ЦК України встановлено, що "за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором", що відповідає договору укладеному між сторонами.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі виходячи з щомісячної орендної плати визначеної у п.4.1 договору –семи тисяч гривен, що заперечується відповідачем.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З договору оренди укладеного між сторонами, а саме його вступної частини вбачається, що він був укладений між позивачем, відповідачем та ОСОБА_3 Рафікавною, що підтверджується договором, тим самим щомісячна оренда плата визначена позивачем є обов’язковою для сплати не тільки відповідачем, а також і ОСОБА_3

ОСОБА_3, будучи викликана у судове засідання в якості свідка не з’явилась, але подала письмові пояснення (вхідний №36852/11 від 20 грудня 2011 року), що вона разом з відповідачем орендувала приміщення у позивача з травня по жовтень 2009 року.

Сторони в судовому засіданні також підтвердили, що дана особа дійсно займала частину приміщення з травня по жовтень 2009 року, а потім дану площину займала ОСОБА_4

ОСОБА_4, будучі свідком попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показів, в судовому засіданні пояснила, що дійсно вона разом з відповідачем наймала приміщення у позивача, здійснювала в ньому торгівельну діяльність біля двох місяців. Перед нею наймала приміщення ОСОБА_3, яка як і вона сплачували через відповідачу позивачу оренду плату дві тисячі гривни щомісячно, а іншу суму орендної плати –п’ять тисяч гривен сплачувала відповідачка.

Свідок, ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що дійсно разом з відповідачем по справі приміщення наймали інші особи, ОСОБА_4, ОСОБА_3, позивачка, але протягом року площа, яку займала відповідач не змінювалась.

ОСОБА_6, свідок допитаний в судовому засіданні пояснив, що він спонсорував діяльність відповідача, якій орендував приміщення у позивача та сплачував оренду плату спочатку в розмірі 2870 грн., а потім по 1870 гри. щомісячно, так як відповідач звітував перед ним письмово.

Свідок, ОСОБА_7, в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком відповідача, яка орендувала приміщення у позивача, без зміни площі з травня 2009 року по травень 2010 рік, та сплачувала останній орендну плату щомісячно по п’ятсот гривен.

Виходячи з цього суд керуючись статтею 212 ЦПК України, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, вважає встановленим, що позивач орендуючи приміщення позивача займав його у меншому розмірі ніж визначено у договорі, що підтверджується показами свідків та не спростовується позивачем, а також сплачував орендну плату в сумі п’ять тисяч гривен щомісячно, а сім тисяч гривен було визначено в договорі спільно з оплатою відповідача та інших наймачів, що підтверджується показами свідків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

При цьому суд вважає за необхідне надати при визначенні розміру щомісячної орендної плати відповідача перевагу показам даних свідків, а не свідкам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, так як останній є чоловіком відповідача, а ОСОБА_6, перебуваючи у дружних відносинах з відповідачем, подав письмовий розрахунок витрат останньої на оплату орендної плати у розмірах, які не відповідають поясненням відповідача та її чоловіка.

Враховуючи вищезазначене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі виходячи з п’яти тисяч гривен щомісячно.

Позивач пояснила, що відповідач перший місяць сплачувала орендну плату у розмірах визначених між ними, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі в сумі 55000 грн. = (5000 грн.(щомісячна орендна плата) х 12 місяців (строк оренди)) –5000 грн. (сплачених відповідачем)

Позивач просить також стягнути з відповідача, згідно статті 625 ЦК України три відсотки від простроченої суми, але дані зобов’язання між сторонами в п.4.4 договору укладеному між ними (а.с.7) визначені не були, в зв’язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в даній частині позовних вимог.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

Позивач поніс витрати при зверненні до суду, а тому вони відповідно до статті 88 ЦПК України повинні бути стягнути з відповідача на користь позивача в межах задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 23, 203, 215, 525, 526, 611, 625, 759, 760, 762, 763 ЦК України, суд,

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення в сумі 55000 грн. та судові витрати в сумі 500 грн., а всього 55500 грн.

В інший частині позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.