Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

Зважаючи на складність у викладенні рішення в повному обсязі, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 525, 526, 551, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 10338 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 5000 грн., а всього 15338 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 153 грн. 38 коп., як відшкодування судового збору.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи, якій зазначив, що 21 жовтня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір позики згідно якого позивач передав, а відповідач отримав три тисячі доларів США, які останній зобов’язувався повернути протягом одного місяця зі сплатою п’ятнадцяти відсотків щомісячно. На час визначений сторонами в договорі позики відповідач кошти не повернув, претензії позивача ігнорує, а тому останній просить в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь дані кошти. (а.с.1-2)

В судовому засіданні позивач збільшивши позовні вимоги, їх підтримав та пояснив, що між ним та відповідачем був укладений договір позики, згідно якого він надав останньому кошти на місяць зі сплатою відсотків, але відповідач свої зобов’язання виконував не належним чином, а тому просить стягнути з нього в судовому порядку на користь позивача суму основного боргу –три тисячі доларів США, що еквівалентне 23910 грн. та відсотки в сумі 5250 доларів США, що еквівалентне 41842 грн. 50 коп., а всього 65752 грн. 50 коп.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в повному обсязі та пояснив, що дійсно між ним та позивачем був укладений договір позики на місяць, згідно якого він отримав три тисячі доларів США та зобов’язувався їх повернути зі сплатою відсотків. По незалежним від нього обставинам він сплатив кошти позивачу пізніше, ніж визначалися ними у договорі через банківську установу. На даний час він не має будь-якої заборгованості перед позивачем, а тому просить в позові відмовити повністю.

Суд заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами 21 жовтня 2010 року був укладений договір позики, згідно якого позивач передав, а відповідач отримав в борг три тисячі доларів США, які зобов’язувався повернути до 21 листопада 2010 року зі сплатою 15 відсотків щомісячно, що підтверджується копією договору (а.с.3), визнається та не спростовується відповідачем в судовому засіданні, а тому дані обставини на думку суду є встановленими та не підлягаючими доказуванню.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо повернення відповідачем позивачу позики.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою ст. 203 ЦК України, а саме – зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дані вимоги є в правочені укладеному сторонами, так як відповідач бажав укласти даний договір з власної ініціативи, в зв’язку з чим сам особисто його написав, підписав та визначив свої зобов’язання, що підтверджується договором позики.

При укладанні договору позивач та відповідач мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків –перехід коштів від позивача відповідачу, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України (435-15) , що вказує на його правомірність.

Договір між сторонами відповідно до ст. 1047 ЦК України був укладений в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач отримавши кошти позивача, в час визначений договором кошти не повернув, тим самим відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, що вказує на правомірність звернення позивача.

Взяті на себе зобов’язання відповідач виконав частково поза строком визначеним у договорі, а саме 17 грудня та 20 грудня 2010 року відповідач сплатив позивачу через банківську установу відповідно 5586 грн. та 7986 грн., що підтверджується заявами на відправлення переводу та не спростовується позивачем.

Виходячи з цього суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача залишок не сплачених коштів, а саме - 10338 грн. = 23910 грн . (сума боргу визначена позивачем) – 13572 грн. (сума коштів сплачених відповідачем позивачу по переводам)

При укладенні договору позики сторони визначили відсотки, які повинен сплатити відповідач позивачу при неналежному виконанні взятих на себе зобов’язань, що відповідає стаття 1048,1052 ЦК України (435-15) , але позивач просить стягнути з відповідача розмір відсотків, який значно перевищує розмір збитків заподіяних відповідачем неналежним виконанням зобов’язань позивачу, а тому суд, керуючись ч.3 статті 551 ЦК України, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, закріпленого у статті 3 ЦК України, вважає, що позовні вимоги в даний частині підлягають задоволенню частково та приходить до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача кошти в сумі 5000 грн.

Позивач, будучі учасником бойових дій, звільнений від сплати судового збору, а тому суд вважає за необхідне, керуючись ст. 88 ЦПК України стягнути їх з відповідача на користь держави в межах задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 60, 88, 212- 214 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 525, 526, 551, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд,

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 10338 грн., заборгованість по відсоткам в сумі 5000 грн., а всього 15338 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 153 грн. 38 коп., як відшкодування судового збору.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.